01 вересня 2025 рокуСправа №160/15987/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Альбакор» в особі представника Кардаша Сергія Олександровича до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
30.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 29.05.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Альбакор» в особі представника Кардаша Сергія Олександровича до Волинської митниці, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000039/3 від 21.02.2025 року Волинської митниці;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001303 від 24.12.2024 року Волинської митниці.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірними, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює. Відтак, рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
25.06.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Волинської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. У відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.05.2012 року №651, ст.257 Митного кодексу України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «АЛЬБАКОР» було подано: МД №24UA205050045845U1 від 23.12.2024 року на товар: 1. «Креветка (Pandalus Borealis),варено-морожена з головою, в панцирі 90-120 шт/кг (-3564- картонних коробокпо 5 кг). Харчові приправи та добавки відсутні. Дата виробництва(заморожування)жовтень 2024р, термін зберігання 24 місяці…». Разом із вищевказаною митною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару були подані документи, визначені в гр.44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: сертифікат якості № 17922400 від 17.12.2024 року; рахунок-фактура (інвойс) № 24/1159 від 17.12.2024 року; автотранспортна накладна № 660120 від 18.12.2024 року; сертифікат про походження товару № 039667 від 16.12.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 3029 від 18.12.2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 463 від 18.12.2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 73A/2017P від 23.03.2017 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 30.03.2022 року; договір про надання послуг митного брокера № 0210/37 від 02.10.2023 року; договір (контракт) про перевезення № 28/01/2020 від 28.01.2020 року; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму "єдиного вікна" (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи) № 12292102 від 23.12.2024 року; інші некласифіковані документи - Заявка на перевезення 1792-24 від 16.12.2024 року. На етапі перевірки правильності визначення митної вартості (п.4.5.10 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок №631) ввезених позивачем товарів з'ясовано, що митну вартість заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до гр.43 МД №24UA205050045845U1 від 23.12.2024 року. Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України (далі - Кодекс) за митним органом, який згідно з чинним законодавством здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, визначено право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано договір про міжнародні перевезення від 28.01.2020 № 28/1-20, рахунок на оплату від 18.12.2024 № 3029, довідку про транспортні витрати від 18.12.2024 № 463, заявку на перевезення від 16.12.2024 № 1792-24. В рахунку на оплату вказано, що перевезення здійснюється з Молдови, тоді як умови поставки товару, вказані в інвойсі від 17.12.2024 № 24/1159- FCA Aarhus, Данія, та завантаження товару відбулося в Данії відповідно до товаросупровідних документів. Окрім того, згідно з міжнародними правилами інтерпретації умов поставки FCA,- вибір місця постачання впливає на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється не у приміщенні продавця, відповідальність за відвантаження несе покупець. Продавцем товару відповідно до контракту від 23.03.2017 № 73A/2017P є Pesquera Azimut S. L. (Іспанія), тоді як завантаження товару відбувалося на складі третьої особи- Lundsoe Kol&Frys (відповідно до заявки від 16.12.2024 № 1792-24), та відправником є також третя особа- Iceberg Seafood A/S (Данія), проте в документах, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, відсутня інформація щодо вартості його навантаження, та, відповідно, не включено дані витрати до графи 21 ДМВ. Сказане дає обґрунтовані підстави вважати, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові. Отже, саме під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено вищевказані розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі - Методичні рекомендації №476) та згідно ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) копію митної декларації країни відправлення;10) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларантом на вимогу було надано: виправлений рахунок на оплату від 18.12.2024 № 3029 довіреність від 13.03.2024 б/н, листи від ТзОВ «Альбакор» від 24.12.2024 № 1640, від 26.06.2024 №666, додаткову угоду від 09.12.2024 б/н до контракту. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що вказано у відповіді від 24.12.2024 б/н. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуваися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Таким чином, декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості. Згідно ч.9 ст.58 МК України при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються на митну територію України, розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта,- митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». З урахуванням вищевказаного, 24 грудня 2024 року Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205050/2024/000347/1, згідно якого митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено,- «Креветки (Pandalus Borealis), варено-морожені в панцирі, з головою)», з ідентичною країною походження - Гренландія, подібного розмірного ряду - (90- 130 шт/кг), від ідентичного виробника - Iceberg Seafood A/S, який також ввозився з Данії на умовах поставки FCA. Рівень митної вартості товару становить 4,7452 євро за кг (МД від 03.01.2024 №UA205050/2024/003793). Згідно ч.1 ст.255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформлення (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Таким чином, декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №24UA205050046191U0 від 24.12.2024 року. Відповідно до ст. 24 МК України, будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки. Так, позивач скориставшись своїм правом на оскарження рішення, дії або бездіяльності митних органів, 16.01.2025 року подав до митного органу вищого рівня скаргу № 67 (вх. Держмитслужби № 1765/13/1 від 17.01.2025) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000347/1 від 24.12.2024. За результатами розгляду скарги Держмитслужбою України зауважено, що з урахуванням документів, поданих декларантом до митного оформлення у митниці були правові підстави для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняття рішення та картки відмови. Разом з тим, Держмитслужбою за результатом перевірки прийнято рішення від 17.02.2025 року № 15/15-02-02/13/976, згідно якого Держмитслужба дійшла висновку, що у рішенні митниці не наведено належних та достатніх підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів. Крім того, на порушення вимог частини другої статті 55 Кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у графі 33 Рішення: не наведено належних та достатніх підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару; не зазначено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, комерційних умов тощо; відсутня інформація про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 265 Кодексу за результатами розгляду скарги ТОВ «АЛЬБАКОР» від 16.01.2025 № 67 Держмитслужбою прийнято рішення про часткове її задоволення. Керуючись пунктом 3 частини другої статті 265 Кодексу Держмитслужба скасовує рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.12.2024 № UA205050/2024/000347/1, зобов'язує Волинську митницю прийняти нове рішення відповідно до законодавства та відмовляє в задоволенні решти вимог. Оскільки оскаржувана картка відмови №UA205050/2024/001293 від 23.12.2024 року була видана на підставі рішення про коригування митної вартості товарів, яке було скасоване рішенням Державної митної служби, зауважуємо про відсутність правових підстав для її скасування в судовому порядку, тому що вона вже є нечинною. Невідкладно після отримання та опрацювання Волинською митницею рішення Держмитслужби про результати розгляду скарги ТОВ «Альбакор» від 16.01.2025 року № 67 та з врахуванням раніше поданих декларантом до митного контролю та оформлення товаросупровідних та товаротранспортних документів, 21.02.2025 року Волинською митницею прийнято нове рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000039/3. Так, у новому рішенні митним органом вказано як розбіжності, які було зазначено митницею у гр. 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000347/1 від 24.12.2024 року, так і розбіжності, встановлені та зазначені Держмитслужбою у рішенні за результатами розгляду скарги ТОВ «Альбакор», а саме: Поставка товару здійснювалася на підставі контракту від 23.03.2017 №73A/2017P (далі - Контракт), укладеного між компанією Pesquera Azimut S.L. (продавець) та ТОВ «АЛЬБАКОР» (покупець). Декларантом у графі 9(а) декларації митної вартості, поданої до ЕМД №24UA205050045845U1, заявлено інформацію про пов'язаність Pesquera Azimut S.L. та ТОВ «АЛЬБАКОР». З урахуванням положень частини вісімнадцятої статті 58 Митного кодексу України (далі - Кодекс) при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості операцій, які здійснювались одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваним товаром, при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, або митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62 чи 63 Кодексу. Однак при застосуванні основного методу визначення митної вартості товару за ЕМД № 24UA205050045845U1 декларантом не дотримано вимог частини вісімнадцятої статті 58 Кодексу, хоча відповідно до інформації, наявної в Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», вартість оцінюваного товару є суттєво нижчою від вартості товарів зі схожими характеристиками, які імпортувалися на митну територію України за контрактами, укладеними між непов'язаними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, що може свідчити про вплив взаємозв'язку між Pesquera Azimut S.L. та ТОВ «АЛЬБАКОР» на заявлену митну вартість товару. Поставка оцінюваного товару здійснювалась на умовах FCA - Орхус (Данія), що передбачено інвойсом від 17.12.2024 № 24/1159. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування оцінюваних товарів, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом до митного оформлення було надано міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 18.12.2024 № 660120, заявку від 16.12.2024 № 1792-24 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - заявка), рахунок на оплату від 18.12.2024 № 3029 (далі - рахунок на оплату), довідку про транспортні витрати від 18.12.2024 № 463 (далі - довідка) та договір про міжнародні перевезення від 28.01.2020 № 28/1-20 (далі - Договір), укладений між ТОВ «АЛЬБАКОР» (клієнт) та ТЗОВ «СЕРВІС- ЧЕМПІОН» (перевізник), яким встановлено порядок взаємовідносин між сторонами щодо транспортно-експедиційного обслуговування автомобільних перевезень вантажів клієнта. Однак заявка, рахунок на оплату та довідка надані безпосереднім перевізником товару - ТОВ «Гілея», відомості про якого наявні в графі 16 «Перевізник» CMR від 18.12.2024 № 660120. Разом з тим, передбачених Наказом № 599 документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, від виконавця наданого Договору- ТЗОВ «СЕРВІС- ЧЕМПІОН» декларантом до митного оформлення не було надано. Договір, укладений між ТОВ «Гілея» та ТОВ «АЛЬБАКОР» до митного оформлення товару за ЕМД №24UA205050045845U1 не надавався. Отже, з огляду на пункт 6 частини другої статті 53 Кодексу декларантом не було надано до митного оформлення належних транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару. В рахунку на оплату було вказано, що перевезення здійснюється з Молдови, тоді як умови поставки товару, вказані в інвойсі від 17.12.2024 № 24/1159- FCA Орхус, Данія, та завантаження товару відбулося в Данії відповідно до товаросупровідних документів. Окрім того, згідно з міжнародними правилами інтерпретації умов поставки FCA,- вибір місця постачання впливає на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється не у приміщенні продавця, відповідальність за відвантаження несе покупець. Продавцем товару відповідно до Контракту є Pesquera Azimut S. L. (Іспанія), тоді як завантаження товару відбувалося на складі третьої особи- Lundsoe Kol&Frys (відповідно до заявки від 16.12.2024 №1792-24), та відправником є також третя особа- Iceberg Seafood A/S (Данія), проте в документах, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, відсутня інформація щодо вартості його навантаження, та, відповідно, не включено дані витрати до графи 21 ДМВ. Виявлені обставини можуть свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові. Саме під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено вищевказані розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі - Методичні рекомендації №476) та згідно ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) копію митної декларації країни відправлення; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларантом на вимогу було надано: виправлений рахунок на оплату від 18.12.2024 № 3029 довіреність від 13.03.2024 б/н, листи від ТзОВ «Альбакор» від 24.12.2024 № 1640, від 26.06.2024 №666, додаткову угоду від 09.12.2024 б/н до контракту. Витребувані документів декларант відмовився надати, про що вказано у відповіді від 24.12.2024 б/н. Таким чином, декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості. До того ж, при проведенні консультації митним органом було зазначено, що митну вартість імпортованого товару не може бути визнано за вартістю, визначеною декларантом у зв'язку з наявністю розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах та відсутності документального підтвердження визначеного рівня митної вартості товарів. Також наголошено на причинах неможливості використання методів 2а-2ґ. Так, у Волинській митниці відсутня цінова інформація про вартість: ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості згідно положень статей 59-61 МК України; продажу (відчуження) ідентичних чи аналогічних товарів на митній території України для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 62 МК України; товарів, наданої виробником товарів, що оцінюються, для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 63 МК України. При цьому декларанту пропонувалося, у разі наявності цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень 59-63 МК України, повідомити про це митному органу для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару. Однак декларантом така інформація надана не була. Означена інформація свідчить про належне виконання митним органом вимог ч. 5 ст. 57 МК України. При вирішенні питання щодо можливості застосування методу 2а з урахуванням інформації щодо такого ж товару, яка містилась в ЄАІС встановлено недотримання умов, зазначених в ч.2 ст.59 МК України, що виключало можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містили вищевказані розбіжності, митницею з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. У зв'язку з неможливістю застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, - митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно зі статтею 60 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (МД від 09.12.2024 № 24UA100380350372U0). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено,- «Креветки варено-морожені, з головою, в панцирі (Pandalus Borealis)» країна походження- Гренландія, розмірний ряд- 90-120 шт/кг, виробник- Polar Seafood Greenland A/S, який ввозився на умовах поставки- DK Vester Hassing, Данія. Рівень митної вартості оцінюваного товару, з урахуванням здійсненого коригування понесених витрат, пов'язаних з транспортуванням оцінюваного та подібного товарів, різниця яких обумовлена різницею у відстанях транспортування, умовах поставки та обсягу партій, становить 4,6099 євро за кг (4,45 євро за кг. - фактурна вартість подібного товару за МД №24UA100380350372U0 123976 грн. задекларованих транспортних витрат по оцінюваному товару за МД № 24UA205050045845U1 в перерахунку по курсу в євро на дату подання МД № 24UA205050045845U1-23.12.2024). Відповідно до розділу 3 «Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою» Наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 року «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» у графі 9 (а), 9 (б) ДМВ відмічається знаком Х потрібна відповідь («так» або «ні»). Особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, наведених у статті 58 Митного Кодексу України. При цьому одна особа вважається такою, що контролює іншу, якщо перша особа у юридичному або практичному відношенні може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею. Так, відповідно до ч.16 ст. 58 для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. У рішенні за результатами розгляду скарги ТОВ «Альбакор» Держмитслужбою України відмічено, що відповідно до інформації, наявної в Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», вартість оцінюваного товару є суттєво нижчою від вартості товарів зі схожими характеристиками, які імпортувалися на митну територію України за контрактами, укладеними між непов'язаними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, що може свідчити про вплив взаємозв'язку між Pesquera Azimut S.L. та ТОВ «АЛЬБАКОР» на заявлену митну вартість товару. Поставка оцінюваного товару здійснювалась на умовах FCA - Орхус (Данія), що передбачено інвойсом від 17.12.2024 № 24/1159. Так, згідно ч.18 ст.58 МК України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу. Отже, при застосуванні основного методу визначення митної вартості товару за ЕМД від 23.12.2024 №UA24UA205050045845U1 декларантом не дотримано вимог ч.18 ст. 58 Кодексу, адже відповідно до інформації, наявної в АСМО «Інспектор», вартість оцінюваного товару є суттєво нижчою від вартості товарів зі схожими характеристиками, які імпортувалися на митну територію України за контрактами з виробником товару, укладеними між непов'язаними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, що може свідчити про вплив взаємозв'язку між Pesquera Azimut S.L. та ТОВ «АЛЬБАКОР» на заявлену митну вартість товарів. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом до митного оформлення надано міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 18.12.2024 № 660120, заявку від 16.12.2024 № 1792-24 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - заявка), рахунок на оплату від 18.12.2024 № 3029 (далі - рахунок на оплату), довідку про транспортні витрати від 18.12.2024 № 463 (далі - довідка). Поставка товару здійснювалась на підставі договору про міжнародні перевезення від 08.04.2017 № 02/17МП (далі - Договір № 1), укладеного між ТОВ «АЛЬБАКОР» (клієнт) та ПП «ТРАНСЕКСПО» (перевізник), яким встановлено порядок взаємовідносин між сторонами щодо транспортно-експедиційного обслуговування автомобільних перевезень вантажів клієнта. Однак заявка, рахунок на оплату та довідка надані безпосереднім перевізником товару - ТОВ «Гілея», відомості про якого наявні в графі 16 «Перевізник» CMR від 18.12.2024 № 660120. Разом з тим, передбачених Наказом № 599 документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, від виконавця Договору № 1 ПП «ТРАНСЕКСПО» декларантом до митного оформлення не надано, що може свідчити про неповноту включення до митної вартості витрат, пов'язаних із транспортуванням такого товару. Отже, з огляду на пункт 6 частини другої статті 53 Кодексу декларантом не надано до митного оформлення належних транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару. Таким чином, під час митного оформлення декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних. Таким чином, з урахуванням поданих декларантом до митного оформлення документів у Митниці були правові підстави для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. На запит Митниці додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу декларантом не надано, отже, прийняті рішення та картка відмови є правомірними. Водночас наданий до скарги договір про міжнародні перевезення від 28.01.2020 №28/1-20, укладений між ТОВ «АЛЬБАКОР» (клієнт) та ТОВ «Гілея» (перевізник), до митного оформлення товару за ЕМД 23.12.2024 № 24UA205050045845U1 не надавався. Відповідно до інвойсу від 17.12.2024 № 24/1159 умовою оплати за оцінюваний товар є відстрочення платежу протягом 30 днів з дати виставленого інвойсу. Отже, на дату подання скарги (16.01.2024) покупець повинен вже виконати свої зобов'язання перед продавцем щодо оплати оцінюваного товару. Однак скаржником не надано банківських платіжних документів для підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відтак представник відповідача вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA205050/2025/000039/3 від 21.02.2025 року є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 02.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 04.06.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
16.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.
В період з 15.08.2025 року по 29.08.2025 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно Контракту №73А/2017Р від 23.03.2017 року на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів, позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - креветка варено-морожена (далі - товар).
Згідно Інвойсу постачальника від 17.12.2024р. № 24/1159 товар постачався за ціною 3,908 євро за кг товару на умовах FСА, Данія.
Для здійснення митного оформлення товару 23.12.2024р. позивачем по електронній системі до м/п Волинської митниці було подано митну декларацію (реєстраційний номер митниці 24UA205050045845U1), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 3154134,26 гривень (тобто 177,00 грн. або 4,07 євро за 1 кг).
Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно ч. 10 ст. 58 МК України, включає вартість товару згідно рахунків - 3030158,26 грн. (69640,56 євро х 43,5114 курс), та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 123976,00 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.
Разом з МД позивачем був наданий пакет необхідних документів (згідно ч. 2 ст. 53 МКУ) та додаткових документів:
- контракт № 73А/2017Р від 23.03.2017;
- Інвойс від 17.12.2024р. № 24/1159;
- CMR № 660120 від 18.12.2024;
- Рахунок на перевезення № 3029 від 18.12.2024р.
- Довідка про вартість транспортних послуг №463 від 18.12.2024р.
- Договір міжнародного перевезення № 28/1-20 від 28.01.2020 з замовленням;
- Сертифікати якості № 17922400;
- Сертифікат походження № 039667 від 16.12.2024р.
Разом з тим, по вказаній вище електронній системі надійшло повідомлення від митниці декларанту про те, що митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В зв'язку з чим відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (в тому числі- коносамент); 5) якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) копію митної декларації країни відправлення; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Позивач надав відповідачу наявні додаткові документи, а саме:
- лист з поясненнями № 1640 від 24.12.2024р.
- виправлений рахунок перевізника № 3029 від 18.12.2024р.
- Додаткова угода від 09.12.2024 до контракту № 73А/2017Р від 23.03.2017.
- Лист про відсутність страхування №666 від 26.06.2024.
24 грудня 2024 року відповідач, без проведення Консультацій, передбачених ч.4 ст. 57 МКУ, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000347/1 від 24.12.2024р. (далі - рішення), в зв'язку з тим, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару. На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 4,7452 євро за 1 кг товару.
На підставі даного рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001303 від 24.12.2024р.
Позивач не згоден з прийнятим рішенням відповідача, але з метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів скористався правом наданим ч. 3 ст. 52 МКУ та оформив 24.12.2024р. нову МД №24UA205050046191U0.
16.01.2025 року позивач подав скаргу № 67 до Державної митної служби України з вимогою визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000347/1 від 24.12.2024р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001303 від 24.12.2024р.
Рішенням № 15/15-02-02/13/2273 від 17.02.2025р. Державна митна служба України скасувала рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000347/1 від 24.12.2024р. та зобов'язала Волинську митницю прийняти нове рішення з врахуванням висновків ДМСУ.
21.02.2025 року Волинська митниця оформила нове рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000039/3. Дане рішення не оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів,
які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 МКУ митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Підпунктом 1 ч. 1 ст. 57 (Глави 9) МКУ передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, є визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Всі перелічені документи були надані позивачем.
В той же час відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Слід звернути увагу, що аналіз даної норми, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію відповідача при перевірці митної вартості імпортованих товарів, дає підстави зробити висновок, що зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Не зважаючи на те, що не всі виявлені розбіжності стосувалися розрахунку митної вартості, додаткові витребувані документи були надані позивачем і суд вважає, що надані документи мають всі необхідні дані та повністю пояснюють виявлені відповідачем розбіжності зазначені ним в повідомленні від митниці декларанту та рішенні від 21.02.2025р.
По-перше митниця зазначила «Поставка товару здійснювалася на підставі контракту від 23.03.2017 №73A/2017P (далі - Контракт), укладеного між компанією Pesquera Azimut S.L. (продавець) та ТОВ «АЛЬБАКОР» (покупець). Декларантом у графі 9(а) декларації митної вартості, поданої до ЕМД №24UA205050045845U1, заявлено інформацію про пов'язаність Pesquera Azimut S.L. та ТОВ «АЛЬБАКОР».
З урахуванням положень частини вісімнадцятої статті 58 Митного кодексу України (далі- Кодекс) при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості операцій, які здійснювались одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваним товаром, при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, або митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62 чи 63 Кодексу.
Однак при застосуванні основного методу визначення митної вартості товару за ЕМД № 24UA205050045845U1 декларантом не дотримано вимог частини вісімнадцятої статті 58 Кодексу». ТОВ «АЛЬБАКОР» та Пескуера ОСОБА_1 не являються пов'язаними особами, дана позначка була проставлена декларантом помилково, про що позивач направив відповідачу лист № 675 від 02.05.2025р. Фактів, які б свідчили про пов'язаність даних осіб, Митниця у своєму рішенні не наводить.
По-друге митниця зазначила «Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом до митного оформлення було надано міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 18.12.2024 № 660120, заявку від 16.12.2024 № 1792-24 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - заявка), рахунок на оплату від 18.12.2024 № 3029 (далі - рахунок на оплату), довідку про транспортні витрати від 18.12.2024 № 463 (далі - довідка) та договір про міжнародні перевезення від 28.01.2020 № 28/1-20 (далі - Договір), укладений між ТОВ «АЛЬБАКОР» (клієнт) та ТЗОВ «СЕРВІС- ЧЕМПІОН» (перевізник), яким встановлено порядок взаємовідносин між сторонами щодо транспортно-експедиційного обслуговування автомобільних перевезень вантажів клієнта. Однак заявка, рахунок на оплату та довідка надані безпосереднім перевізником товару - ТОВ «Гілея», відомості про якого наявні в графі 16 «Перевізник» CMR від 18.12.2024 № 660120. Разом з тим, передбачених Наказом № 599 документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, від виконавця наданого Договору- ТЗОВ «СЕРВІС- ЧЕМПІОН» декларантом до митного оформлення не було надано. Договір, укладений між ТОВ «Гілея» та ТОВ «АЛЬБАКОР» до митного оформлення товару за ЕМД №24UA205050045845U1 не надавався. Отже, з огляду на пункт 6 частини другої статті 53 Кодексу декларантом не було надано до митного оформлення належних транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару.». Перевезення здійснювалось ТОВ «Гілея» на підставі Договору міжнародного перевезення № 28/1-20 від 28.01.2020, укладеного з ТОВ «АЛЬБАКОР», про що зазначено на другому аркуші МД в Графі 44 під кодом «m4301». Позначка «m» перед кодом документа означає, що документ є в наявності у митниці, тому додатково може не надаватися.
Позивач помилково додав до даної МД договір перевезення з ТЗОВ «СЕРВІС- ЧЕМПІОН» № 28/01/2020 від 28.01.2020, але він не був зазначений в поданій МД, саме тому, що не має відношення до даного товару. Митниця не звернула увагу на номер договору перевезення з ТЗОВ «СЕРВІС- ЧЕМПІОН», тому зазначила це як розбіжність.
По-третє митниця зазначила «В рахунку на оплату було вказано, що перевезення здійснюється з Молдови, тоді як умови поставки товару, вказані в інвойсі від 17.12.2024 № 24/1159- FCA Орхус, Данія, та завантаження товару відбулося в Данії відповідно до товаросупровідних документів.». Позивач усунув дану розбіжність надавши виправлений рахунок перевізника.
По-четверте митниця зазначила «Окрім того, згідно з міжнародними правилами інтерпретації умов поставки FCA,- вибір місця постачання впливає на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється не у приміщенні продавця, відповідальність за відвантаження несе покупець.
Продавцем товару відповідно до Контракту є Pesquera Azimut S. L. (Іспанія), тоді як завантаження товару відбувалося на складі третьої особи- Lundsoe Kol&Frys (відповідно до заявки від 16.12.2024 № 1792-24), та відправником є також третя особа-Iceberg Seafood A/S (Данія), проте в документах, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, відсутня інформація щодо вартості його навантаження, та, відповідно, не включено дані витрати до графи 21 ДМВ. Виявлені обставини можуть свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові.». Позивач усунув дану розбіжність надавши додаткову угоду від 09.12.2024 року до контракту №73А/2017Р від 23.03.2017, згідно якої ці витрати покладаються на продавця.
Згідно ч. 6, 7 ст. 54 МКУ:
“6. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
7. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.»
В прийнятому відповідачем рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено висновок відповідача, що основний метод визначення митної вартості товарів не може бути застосовано тому, що подані документи містять розбіжності та неточності.
Однак митним органом не зазначено які ж саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, адже на кожний пункт запиту додаткових документів відповідні документи були надані. Суд вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.
Посадові особи митниці не обґрунтували того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Ненадання декларантом запитуваних додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
З наведеного слід зробити висновок про те, що позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митного оформлення товару за основним (першим) методом. Таким чином відповідач неправомірно відмовив позивачу в митному оформленні товару за основним (першим) методом.
Подача всіх вище перелічених документів відповідачу та отримання документів від відповідача здійснювалось по електронній системі, тому підписи посадових осіб відповідача та печатка відповідача відсутні.
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000039/3 від 21.02.2025 року Волинської митниці та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001303 від 24.12.2024 року Волинської митниці - є протиправними та належать до скасування.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 4844,80 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 4844,80 грн. підлягає стягненню з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Альбакор» в особі представника Кардаша Сергія Олександровича до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000039/3 від 21.02.2025 року Волинської митниці.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001303 від 24.12.2024 року Волинської митниці.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Альбакор» (код ЄДРПОУ 37129163) за рахунок бюджетних Волинської митниці (код ЄДРПОУ 43958385) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник