24 вересня 2025 рокуСправа №160/20643/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
16 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.06.2025 року №046050025114 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі №1-5/2018 (764/15) з 16.12.2024 року.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 11.06.2025 позивач подала заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії на пільгових умовах згідно з п. "з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2025 №046050025114 у призначенні пенсії було відмовлено у зв'язку з недосягнення позивачем пенсійного віку. В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становив 25 років 1 місяць 29 днів, а пільговий - 20 років 3 місяці 29 днів. Відмова також обґрунтована тим, що заява була подана більше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (55 років). Вказано, що позивач матиме право на пенсію з 11.06.2030. Позивач зазначає, що до його страхового стажу не було зараховано період навчання з 01.09.1992 по 14.08.1998, а також період догляду за дитиною до 3-річного віку, оскільки відсутній документ про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . З огляду на це, позивач змушена була повторно звернутись до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії, надавши необхідні документи. Повторна заява була подана 20.06.2025. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.06.2025 № 046050025114 позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком, посилаючись на недосягнення пенсійного віку (55 років).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
11.08.2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказано, що 20.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності заява від 20.06.2025 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
За результатами розгляду вищевказаної заяви, Головним управлінням прийнято рішення №046050025114 від 27 червня 2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв'язку з недосягненням віку 55 років.
Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Положеннями частин 1, 2 та 4 статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах регламентовано положеннями статті 114 Закону №1058.
Так, вищезазначеною нормою Закону передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших робочих із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частині другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовантажних автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, також архівними документами.
Підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім, досягнення відповідного віку, наявність потрібного стажу та інше.
Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії, Головним управлінням встановлено, що страховий стаж становить - 30 років 08 місяців 10 днів.
Пільговий стаж позивача складає - 20 років 03 місяці 29 днів.
До пільгового стажу зараховано періоди роботи з 19.11.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 29.02.2016, з 01.03.2016 по 16.01.2017, з 03.12.2018 по 13.03.2022 - водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовантажних автомобілів, згідно довідки від 09.06.2025 №33 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Комунальним підприємством "Швидкісний трамвай" м. Кривий Ріг.
Вік позивача на дату звернення - 50 років 10 днів.
Отже, ОСОБА_1 не досягла передбаченого положеннями ст.114 Закону №1058 віку у 55 років, а тому Головним управлінням правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
28.08.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено, що твердження відповідача про виникнення права на пільгову пенсію лише після досягнення 55 років суперечить рішенню Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, оскільки рішенням було визнано неконституційними зміни, внесені до Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 Законом №213-VIII.
Відповідно до п. "з" ст. 13 Закону №1788-ХІІ, що підлягає застосуванню, жінки-водії міського пасажирського транспорту мають право на пенсію після досягнення 50 років за наявності не менше 20 років загального стажу роботи, з яких не менше 10 років на зазначеній роботі.
Відповідач у відзиві визнає, що позивач має страховий стаж - 30 років 08 місяців 10 днів та пільговий стаж - 20 років 03 місяці 29 днів.
Таким чином, позивач має пільговий стаж, який є достатньою умовою для призначення пільгової пенсії та на момент звернення позивачу було 50 років 10 днів, тобто позивач досяг віку, встановленого п. "з" ст. 13 Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду.
Посилання відповідача на те, що рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області не було оскаржене, не впливає на правомірність позовних вимог. У даній справі предметом оскарження є рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 27.06.2025 №046050025114, яке є окремим адміністративним актом, і саме воно підлягає оцінці суду.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно з п. "з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2025 №046050025114 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку недосягнення пенсійного віку та зазначено страховий стаж позивача становив 25 років 1 місяць 29 днів, а пільговий - 20 років 3 місяці 29 днів. Відмова була також мотивована тим, що заяву подано більше ніж за місяць до досягнення 55 років. Зазначено, що право на пенсію виникне 11.06.2030. Вказано, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1992 по 14.08.1998 та період догляду за дитиною до 3-річного віку, оскільки відсутній документ про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .
У зв'язку з цим ОСОБА_1 20.06.2025 повторно подала заяву про призначення пенсії на пільгових умовах до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, надавши всі необхідні документи.
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.06.2025 №046050025114 позивачу було повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з недосягнення пенсійного віку (55 років).
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.06.2025 №046050025114 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з даними позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Дана справа є типовою справою щодо зразкової справи № 360/3611/20 (Пз/9901/32/20) від 21.04.2021 року, а тому відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи з урахуванням зміни мотивувальної частини рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року.
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частин 2 цього закону передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції Закону до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У рішенні від 23.01.2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Конституційний Суд України та практика Європейського суду з прав людини беззастережно свідчать про те, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.06.2025 №046050025114 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах прийнято відповідачем без урахування рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року щодо визнання неконституційними положень щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб.
Так, позивач станом на дату звернення до пенсійного органу досягла 50 річного віку, має страховий стаж не менше 20 років (стаж позивача 30 років 08 місяців 10 днів) та пільговий стаж - 20 років 03 місяці 29 днів, у зв'язку з чим відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України від 05.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" позивач має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року, а відповідач - 2, в свою чергу, не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.06.2025 №046050025114 про відмову у призначенні пільгової пенсії на підставі заяви позивача від 20.06.2025 про призначення пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 16.12.2024 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати належний орган призначення пенсії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 20.06.2025 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Враховуючи викладене та задоволення адміністративного позову в основній частині вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Керуючись статями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.06.2025 року №046050025114 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 20.06.2025 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник