23 вересня 2025 р.Справа № 160/20960/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні питання щодо закриття провадження у справі за позовною заявою керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі про зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі, в якій керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави, з урахуванням позовної заяви у новій редакції, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м.Дніпрі (код ЄДРПОУ 26508546), яка полягає у неукладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150) охоронного договору на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, історії національного значення з охоронним номером №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м.Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768;
- зобов'язати Релігійну громаду «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м.Дніпрі (код ЄДРПОУ 26508546) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, історії національного значення з охоронним номером №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики)» за адресою: м.Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 р. остання була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду в.о. керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області виправлено відповідні недоліки згідно заяви від 31.07.2025 р. (вх. №62870/25).
В обґрунтування позовних вимог керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (далі - керівник прокуратури) в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 р. №929 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» затверджено перелік об'єктів культурної спадщини національного значення, які вносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, до якого внесено пам'ятку архітектури, історії - Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики) за адресою: м.Дніпро, просп. Сергія Нігояна (раніше просп. Калініна), 66, з охоронним номером №040024-Н. Відповідно до науково-проектної документації «Історико-архітектурній опорний план. Визначення меж, режимів використання, режимів регулювання забудови історичних ареалів м.Дніпра», затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 02.09.2020 р. №84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» (зі змінами), будівля за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 66, є пам'яткою архітектури, історії національного значення. Згідно з відомостями, розміщеними в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником пам'ятки є Релігійна громада «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної Церкви в м.Дніпрі, про що зроблено запис №32519674 від 28.12.2010 р. Так, у позовній заяві зазначено, що з інформації, наданої Міністерством культури та стратегічних комунікацій України прокуратурою встановлено, що охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики) не укладений. Будь-які звернення на адресу Міністерства щодо порушення пам'яткоохоронного законодавства власником пам'ятки не надходило, у зв'язку з чим Міністерством не здійснювались відповідні заходи контролю. Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, у відповідь на запит окружної прокуратури міста Дніпра повідомлено, що охоронний договір Релігійною громадою «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м.Дніпрі на об'єкт культурної спадщини «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики)» за адресою: м.Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 66 не укладено. При цьому, Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради зазначено, що 08.03.2023 р. настоятелю релігійної громади «Свято Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м.Дніпрі надано на підпис Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики)», який повернуто без підпису. Отже, власник пам'ятки в особі Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної Церкви в м.Дніпрі, всупереч вимогам ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», не виконує обов'язок щодо укладення охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики)» за адресою: м.Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 66. Таким чином, керівник прокуратури стверджує, що Релігійна громада «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної Церкви в м.Дніпрі, у порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, свідомо ухиляється від укладення охоронного договору на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, історії національного значення з охоронним номером №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики)». Враховуючи встановлені порушення пам'яткоохоронного законодавства, а також перебування пам'ятки архітектури, історії національного значення із найменуванням «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики)» з охоронним номером №040024-Н, розташованої за адресою: м.Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 66 в занедбаному стані та без належного правового захисту, на думку керівника прокуратури, існують безумовні підстави для вжиття заходів представницького характеру з метою забезпечення укладення охоронного договору на пам'ятку.
В якості доказів на підтвердження обґрунтування заявлених до суду позовних вимог разом із вищезазначеною позовною заявою керівником прокуратури надано, зокрема, копії листування керівництва Західної окружної прокуратури м.Дніпра із Міністерством культури та інформаційної політики та Управлінням культури, туризму, національностей і релігій, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (листи прокуратури №04/51-1581ВИХ-23 від 05.04.2023 р., №04/51-2133ВИХ-23 від 24.04.2023 р.,04/51-2138ВИХ-23 від 28.04.2023 р., №04/51-3636ВИХ-23 від 12.07.2023 р., №04/51-3637ВИХ-23 від 12.07.2023 р., №04/51-3941ВИХ-23 від 26.07.2023 р., №04/51-3635ВИХ-23 від 12.07.2023 р., №51-1482Вих-25 від 21.03.2025 р., №51-2545ВИХ-25 від 12.05.2025 р., №51-3533ВИХ-25 від 07.07.2025 р. та листи-відповіді Міністерств №2337-23 від 24.04.2023 р., №4308-23 від 24.07.2023 р. та листи-відповіді Управлінь вих. №881/0/161-23 від 10.05.2023 р., №10/6-20 від 05.05.2023 р., №10/6-43 від 20.07.2023 р., №4342-23 від 25.07.2023 р., №10/6-48 від 01.08.2023 р., №7/6-26 від 31.01.2023 р. вих. №928/0/161-23 від 17.05.2023 р., №6/6-35 від 05.05.2023 р., №10/6-26 від 08.04.2025 р., лист-відповідь Департаменту захисту та збереження культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України за №3133-25 від 02.06.2025 р.), Акту візуального обстеження, складеного 27.01.2023 р. Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради; Акту технічного стану об'єкта культурної спадщини за №9-а від 28.02.203 р., складеного Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Станом на 23.09.2025 р. від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.
При цьому, жодних пояснень по суті спору від Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м.Дніпрі до суду також не надходило.
20.08.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшли від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України додаткові пояснення по справі, в яких наголошено, що неукладення охоронного договору на об'єкт культурної спадщини є порушенням пам'яткоохоронного законодавства, що створює ризик руйнування пам'ятки архітектури національного значення, у зв'язку з чим Міністерство культури та стратегічних комунікацій України просить суд задовольнити даний позов у повному обсязі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що провадження по вказаній справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.08.2023 р. через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява виконувача обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради звернувся з даним адміністративним позовом до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви із позовними вимогами щодо:
- визнання протиправною бездіяльність Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви, яка полягає у не укладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронного договору на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, історії національного значення з охоронним номером №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква “Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м.Дніпро, проспект Сергія Нігояна,66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1768;
- зобов'язання відповідача протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, історії національного значення з охоронним номером №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква “Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м.Дніпро, проспект Сергія Нігояна,66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1768.
Вищевказані позовні вимоги виконувач обов'язків Західної окружної прокуратури міста Дніпра обґрунтовував тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 р. №929-2012-п «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» до пам'яток архітектури, історії національного значення внесено об'єкт з найменуванням «Брянська (Миколаївська) церква “Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» з охоронним номером №040024-Н, розташованого за адресою: м.Дніпро, проспект Сергія Нігояна, 66, а також і згідно рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 р. №84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м.Дніпро» (зі змінами), вказана будівля віднесена до пам'ятки архітектури, історії національного значення. Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11.08.2023 р. власником вказаної пам'ятки архітектури є відповідач. 08.03.2023 р. Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради зверталося до відповідача із наданням на підпис охоронного договору на вказаний об'єкт пам'ятки, проте, відповідачем 23.03.2023 р. даний охоронний договір був повернутий без підпису, станом на теперішній час такий охоронний договір не укладено. Отже, прокурор вважає, що всупереч імперативних норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року №1805-Ш, охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини на вказану пам'ятку архітектури відповідачем не укладено у порушення вимог Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини та їхні типові форми, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1768, тому просив позов задовольнити.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 р. по справі №160/21518/23 адміністративний позов виконуючого обов'язки керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано бездіяльність Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі, яка полягає у не укладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронного договору на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, історії національного значення з охоронним №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м.Дніпро, проспект Сергія Нігояна, 66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1768 - протиправною.
Зобов'язано Релігійну громаду «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі (49053, м.Дніпро, вул. Нарвська, буд.171, код ЄДРПОУ 40195236) укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 42401150) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, історії національного значення з охоронним №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м.Дніпро, проспект Сергія Нігояна, 66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1768 протягом одного місяця після набрання даним рішенням суду законної сили.
Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень та Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 р. по справі №160/21518/23 в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 26.12.2023 р. й було звернуто до примусового виконання.
При цьому, зі змісту доданих до позовної заяви керівника прокуратури у даній справі листів керівництва Західної окружної прокуратури м.Дніпра до Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради та Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (зокрема, листи прокуратури №51-1482Вих-25 від 21.03.2025 р., №51-2545ВИХ-25 від 12.05.2025 р., №51-3533ВИХ-25 від 07.07.2025 р.) слідує, що 07.02.2024 р. судом видано виконавчий лист на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 р. по справі №160/21518/23 й наразі це рішення суду залишається невиконаним, а виявлені порушення пам'яткоохоронного законодавства не усунуто.
Вирішуючи питання щодо подальшого розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
За правилами ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.
Преюдиційність безпосередньо пов'язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов'язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.
У пунктах 60, 63 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ющенко та інші проти України" (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: "… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)"; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі №753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 р. у справі №400/4063/22 зазначив, що преюдиція - це обов'язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;
ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);
ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
судове рішення набрало законної сили;
у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Положеннями частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 5 ст. 372 КАС України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон №1404-VIII).
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII).
У частині 1 статті 11 Закону №1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як зазначалося вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 р. у справі №160/21518/23, яке набрало законної сили 26.12.2023 р. та звернуто до примусового виконання, адміністративний позов виконуючого обов'язки керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано бездіяльність Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі, яка полягає у не укладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронного договору на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, історії національного значення з охоронним №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м.Дніпро, проспект Сергія Нігояна, 66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1768 - протиправною.
Зобов'язано Релігійну громаду «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі (49053, м.Дніпро, вул. Нарвська, буд.171, код ЄДРПОУ 40195236) укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 42401150) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, історії національного значення з охоронним №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м.Дніпро, проспект Сергія Нігояна, 66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1768 протягом одного місяця після набрання даним рішенням суду законної сили.
Слід зазначити, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Відповідно до наведених норм тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду і є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб'єктним, об'єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 р. у справі №826/3678/16 вказав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 р. у справі №340/807/21.
З наведених вище позовних вимог та їх обґрунтувань у справах №160/21518/23 та №160/20960/25, суд встановив, що ці позови мають тотожній характер спірних правовідносин, суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин; ідентичні об'єкт і предмет правового регулювання; позивачем заявлені однакові позовні вимоги (однакові по суті).
Матеріали справи свідчать, що керівник прокуратури, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов'язати відповідача виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 р. по справі №160/21518/23. Зазначене також підтверджується аналогічним обґрунтуванням позовних вимог.
Суд зазначає, що вимоги при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 р. в справі №9901/433/18.
Набрання рішенням суду законної сили породжує такі правові наслідки: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов'язковим, є незмінним та остаточним та може бути виконано примусово.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
При цьому, суд зауважує, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені у судовому порядку та перейшли до стадії виконання судового рішення в іншій судовій справі.
З урахуванням наведеного суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення фактично про те ж саме, оскільки цим порушуються (в т.ч.) норми КАС України
Слід зазначити, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі №806/2143/15, від 21.12.2020 р. у справі №440/1810/19, від 03.04.2019 р. по справі №820/4261/18, від 30.11.2023 р. у справі №420/6135/22, від 18.01.2024 р. у справі №160/2888/23, від 28.02.2024 р. у справі №400/3416/20.
Суд звертає увагу, що у разі незгоди із бездіяльністю, допущеною відповідачем щодо не виконання судового рішення у справі №160/21518/23, керівництво прокуратури може звернутися до органів державної виконавчої служби з метою застосування державним виконавцем до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі заходів примусу, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», а не подавати до суду новий адміністративний позов із ідентичними позовними вимогами та підставами позову.
Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.02.2019 р. у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 р. у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 р. у справі №295/13613/16, від 22.02.2019 р. у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 р. у справі №802/1933/18-а, від 24.09.2020 р. у справі №640/15623/19, від 12.05.2020 р. у справі №815/2252/16, від 16.12.2021 р. у справі №170/167/17, від 31.01.2022 р. у справі №400/822/20, від 20.04.2022 р. у справі №233/3744/17, від 11.05.2022 р. у справі №345/4045/16-а, від 17.06.2023 р. у справі №160/18740/22, від 26.02.2024 р. у справі №120/13369/23, від 28.02.2023 р. у справі №260/1898/22, від 28.02.2024 р. у справі №400/3416/20.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини фактично стосуються не виконання Релігійною громадою «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 р. у справі №160/21518/23, у зв'язку з чим провадження у даній справі підлягає закриттю.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З огляду на те, що спір щодо зобов'язання Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, історії національного значення з охоронним №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м.Дніпро, проспект Сергія Нігояна, 66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1768, вирішено судовим рішенням, ухваленим у справі №160/21518/23, яке набрало законної сили та звернуто до примусового виконання, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №160/20960/25.
Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Щодо повернення позивачу сплаченого судового збору.
Згідно положень ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Відтак, суд роз'яснює, що сплачений судовий збір може бути повернуто позивачу за ухвалою суду в разі звернення з відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі про зобов'язання вчинити певні дії.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч. 2 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.09.2025 р.
Суддя О.М. Неклеса