23 вересня 2025 рокуСправа №160/21083/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач, пенсійний орган, ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним рішення та скасувати №912070158877 від 09.07.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403, 21005, Україна, місто Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., "Поділля" район, вулиця Зодчих(пн), будинок, 22) щодо відмови у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019, 2020, 2021 роки та проведення донарахування з липня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403, 21005, Україна, місто Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., "Поділля" район, вулиця Зодчих(пн), будинок, 22) здійснити перерахунок пенсії з квітня 2022 року ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 05.09.2013 р. вона перебуває на обліку як пенсіонер за вислугою років. 27.07.2022 р. позивачка зверталась із заявою до Управління пенсійного фонду про призначення пенсії за віком та таку пенсію було призначено. Однак у 2025 році виявилось, що пенсійним органом невірно було розраховано заробіток для призначення пенсії, так як не було враховано заробітну плату за вересень - грудень 2003 року. 12.06.2025 р. позивачем було подано заяву, якою було уточнено відомості по заробітній платі та розраховано середньомісячний заробіток для обчислення у розмірі 15 152, 62 грн. В розрахунку було застосовано середній заробіток за попередні три роки 2014 - 2016, що є помилковим, оскільки пенсію призначено у 2022 році, то, на думку позивача, під час розрахунку повинен братися середній заробіток за 2019 - 2021 роки, та середній заробіток повинен складати 18 442, 95 грн. ОСОБА_1 вважає, що в неї є підстави для перерахунку пенсії, тому вона просила провести перерахунок пенсії із застосуванням середнього заробітку за попередні три роки за 2019 - 2021 роки, а також просила провести донарахування пенсії з квітня 2022 року на підстави проведеного перерахунку. Натомість, рішенням №912070158877 від 09.07.2025 р. ГУ ПФУ у Вінницькій області було протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
08.08.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від ГУ ПФУ у Вінницькій області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві зазначено, що 02.07.2025 р. позивач звернулася до територіального відділу Пенсійного фонду України через підсистему Вебпортал з заявою та документами щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058. ГУ ПФУ у Вінницькій області було розглянуто документи, які позивач долучив до заяви та встановлено таке: За даними ЕПС позивачу було проведено перерахунок пенсії - перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, 27.07.2022 р., при цьому зараховано страховий стаж по 31.08.2013 р. та проведено перерахунок пенсії із заробітної плати за періоди роботи з 01.07.2000 р. по 31.08.2013 р. (158 місяців) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії - 6186,32 грн. Відповідач зазначив, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тобто, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, на думку відповідача, застосовуються при здійсненні первинного призначення пенсії, а в разі переведення залишається таким, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відповідач стверджує, що пенсія за вислугою років, та за віком не є окремими видами пенсійної виплати, а є різновидом умов пенсійного забезпечення для можливості дострокового призначення пенсії за віком .
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на пенсійному обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України та у період з 05.09.2013 р. по 26.07.2022 р. позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 р.
27.07.2022 р. позивача за її заявою було переведено на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р.
Позивачем було встановлено, що при переведення її на пенсію за віком під час розрахунку розміру її пенсії пенсійним органом було застосовано показники середнього заробітку за 2014-2016 роки, що, на думку позивача, є помилковим.
02.07.2025 р. ОСОБА_2 звернулася до пенсійного органу із заявою (звернення через підсистему вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України) про перерахунок пенсії, в якій просила провести перерахунок пенсії із застосуванням середнього заробітку за попередні 2019-2021 рр. та провести донарахування пенсії з квітня 2022 року.
За результатами розгляду цієї заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення за №912070158877 від 09.07.2025 р. про відмову у перерахунку пенсії.
За змістом цього рішення, за даними ЕПС заявниці було проведено перерахунок пенсії - перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, 27.07.2022 р., при цьому зараховано страховий стаж по 31.08.2013 р. та проведено перерахунок пенсії із заробітної плати за періоди роботи з 01.07.2000 р. по 31.08.2013 р. (158 місяців) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії - 6186,32 грн.
Відмова пенсійного органу у перерахунку пенсії позивача аргументована тим, що п. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеного ч. 2 ст. 40 Закону, для призначення пенсій при переході з пенсії по вислузі років на пенсію за віком.
Не погодившись із позицією та вищезазначеним рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-XII).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №3108-IV від 17.11.2005 р.) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1788-XII, за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно зі статтею 7 Закону №1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-XII, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Судом встановлено, що позивачу з 05.09.2013 р. була призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії унормований статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзп); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з пунктом 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 р.), пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії передбачений статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії статтею 45 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV (в редакції на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії), призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною 2 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Частиною 2 статті 45 Закону №1058-IV установлено, що пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Суд зазначає, що переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV можливе у тому разі, якщо особі відповідно до цього Закону був призначений один з видів пенсії, визначених у статтях 9, 10 цього Закону - пенсія за віком, пенсія по інвалідності чи пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 р. по справі №21-6331а15 сформулював правову позицію, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказана правова позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 р. по справі №876/5312/17, у якій суд прийшов до висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
За призначенням пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулася у 2022 р. та позивача було переведено на пенсію за віком з 27.07.2022 р.
Тому відповідно до частини 1 статті 44, частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, при обчисленні розміру пенсії повинен був застосовуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено частиною 2 статті 40 Закону №1058-IV, а саме: за 2019, 2020, 2021 роки.
Натомість, відповідач замість призначення/перерахунку позивачу пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку фактично здійснив перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 45, пункту 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
Відтак, суд погоджується з доводами, викладеними у позовній заяві, щодо того, що відповідач безпідставно застосував у спірних правовідносинах норми частини 3 статті 45, пункту 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не призначив позивачу пенсію за віком за її заявою з 27.07.2022 р. з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону №1058-IV.
При прийнятті рішення по справі суд враховує, що позивач додатково звертався до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV з застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року її звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020, 2022 роки, однак оскаржуваним рішенням відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку її пенсії.
До аналогічних висновків Верховний Суд також дійшов к постановах від 02.04.2019 р. по справі №495/620/17, від 10.04.2019 р. по справі №211/1898/17, від 15.05.2019 р. по справі №504/503/17, від 31.07.2019 р. по справі №720/208/17 та від 18.08.2020 р. по справі №263/6611/17.
Вказані висновки щодо застосування норм права, також узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2018 р. по справі №876/5312/17, а також з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 р. по справі №185/1474/17.
У постанові від 10.09.2025 р. по справі №580/4912/24 Верховний Суд зазначив, що право особи на розрахунок пенсії із застосуванням актуального показника середньої заробітної плати при первинному призначенні пенсії за віком охоплюється принципом захисту правомірних (легітимних) очікувань. Досягнувши загальновстановленого пенсійного віку, позивач мав обґрунтовані та законні сподівання на те, що держава в особі її компетентних органів застосує до нього ті ж правила обчислення пенсії, що і до будь-якої іншої особи, яка звертається за призначенням пенсії за віком вперше. Застосування пенсійним органом застарілого показника заробітної плати, який стосувався іншого виду пенсії, призначеної за іншим законом, становить невиправдане втручання у правомірні очікування особи та порушує принцип юридичної визначеності.
Перехід позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №1788-ХІІ, на пенсію за віком за Законом №1058-IV, є саме первинним призначенням пенсії за віком у розумінні останнього, а не «переведенням з одного виду пенсії на інший» у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону. Відповідно, при обчисленні розміру такої пенсії застосуванню підлягають положення частини другої статті 40 Закону №1058-IV, які прямо передбачають використання показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення.
Також у цій постанові Верховний Суд наголосив, що висновок суду щодо необхідності застосування актуального показника середньої заробітної плати при призначенні позивачу пенсії за віком не лише ґрунтується на усталеній національній судовій практиці, але й узгоджується з міжнародними зобов'язаннями України у сфері соціального захисту.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У прохальній частині позовної заяви (уточненої) ОСОБА_1 просить суд, зокрема, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403, 21005, Україна, місто Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., "Поділля" район, вулиця Зодчих(пн), будинок, 22) здійснити перерахунок пенсії з квітня 2022 року ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки.
Водночас, суд зазначає, що підстави для проведення перерахунку пенсії позивача з квітня 2022 року відсутні, оскільки до 27.07.2022 р. позивач отримувала пенсію за вислугу років та лише з 27.07.2022 р. ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у відповідній частині.
Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що в рамках спірних правовідносин ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним рішення та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у перерахунку пенсії №912070158877 від 09.07.2025 р.
Також для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.07.2022 р. із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: 484, 00 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Зодчих, буд. 22, м.Вінниця, 21005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у перерахунку пенсії №912070158877 від 09.07.2025 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.07.2022 р. із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2025 р.
Суддя О.М. Неклеса