24 вересня 2025 року Справа № 160/27064/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого за 2020 рік Законом України «Про Держаний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого за 2021 рік Законом України «Про Держаний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого за 2021 рік Законом України «Про Держаний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, за 2023 рік Законом України «Про Держаний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
З позовної заяви випливає, що позивач проходив службу у відповідача по 15.03.2025, проте, на думку ОСОБА_1 , у день його виключення зі списків особового складу частини, йому не було виплачено усі належні види грошового забезпечення в повному обсязі.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що за приписами частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Позивач звертає увагу, що грошовий атестат від військової частини НОМЕР_1 позивачу видано не було. Тобто, на момент переміщення, позивач не володів і не міг володіти інформацією щодо правильності розрахунку його грошового забезпечення, відповідно, не міг бути ознайомлений з розміром індексації грошового забезпечення. 18.07.2025 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з метою отримання роз'яснень, яким саме чином здійснювалося нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, у тому числі, індексації грошового забезпечення. 13.08.2025 позивач отримав відповідь від Військової частини НОМЕР_1 про відмову у здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження дати отримання позивачем грошового атестату або іншого письмового документу, у якому зазначено про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
Тому, питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду буде розглянуто після отримання від відповідача доказів на підтвердження дати отримання позивачем грошового атестату або іншого письмового документу, у якому зазначено про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
За таких обставин, позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду, підстави для залишення її без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, визначених статтями 169-170 Кодексу адміністративного судочинства, відсутні.
За змістом частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а частиною 3 статті 12 цього Кодексу - загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Зазначена справа є справою незначної складності, не підпадає під винятки, передбачені частиною 4 статті 257 КАС України, тому у відповідності до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 2 та 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі; докази суду надають учасники справи; суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частинами 6, 8 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду; у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Таким чином, з метою всестороннього, повного та об'єктивного розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність витребування додаткових доказів.
Керуючись статтями 12, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/27604/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Справа буде розглядатись суддею Бондар М.В. одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Призначити справу до розгляду у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати до суду разом з відзивом докази на підтвердження дати отримання позивачем грошового атестату або іншого письмового документу, у якому зазначено про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні та належним чином засвідчену копію цього документу.
Питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду буде розглянуто після отримання від відповідача доказів на підтвердження дати отримання позивачем грошового атестату або іншого письмового документу, у якому детально зазначено про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Роз'яснити відповідачу, що у разі неподання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами.
Інформацію щодо стану розгляду справи учасники судового процесу можуть отримати на офіційному веб-порталі Судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud0470/.
Копію ухвали надіслати учасникам справи, відповідачу - разом з копією позовної заяви та додатками.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Суддя М.В. Бондар