22 вересня 2025 рокуСправа №160/15580/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення Форми «ПС» за № 0063860708 від 05 лютого 2025 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛТАБ» застосовано штраф в сумі 2040,00 грн. за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області була проведена фактична перевірки ТОВ «Сейлтаб», за результатами якої складено акт від 13.12.2024 р. №3998/04/36/07/08/РРО/45286029 в якому, зокрема, було встановлено порушення позивачем п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Так позивач зазначає, що вищевказана перевірка була призначена контролюючим органом на підставі пп. 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 ПК України, при цьому не зазначаючи про наявність та/або отримання якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, може свідчити про можливі порушення позивачем законодавства, чи реквізити будь-яких документів або джерел інформації, які би могли слугувати приводом для призначення такої перевірки. Відсутність вказаних даних фактично виключає можливість позивача ідентифікувати передбачені законодавством підстави для призначення фактичної перевірки. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Крім того, позивач категорично заперечує факт порушення, адже після допуску посадових осіб відповідача їм було надано як безперешкодний доступ до запитуваних документів, так і виготовлено їх копії. З огляду на викладене, нарахування штрафної санкції є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначний чинним законодавством, тому також є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ТОВ «Сейлтаб» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/15580/25, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вказаною ухвалою суду було зобов'язано позивача надати належної якості копію Рішення ДПС від 28.04.2025 року №11939/6/99-00-06-03-02-06 про результати розгляду скарги.
16 червня 2025 року до суду за допомогою підсистеми «Електронній суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, яким долучено до матеріалів справи Рішення ДПС від 28.04.2025 року №11939/6/99-00-06-03-02-06 про результати розгляду скарги.
24 червня 2025 року до суду за допомогою підсистеми «Електронній суд» надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ТОВ «Сейлтаб», в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог. Так, наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.12.2024 року №6354-п винесений на підставі пп.80.2.2, п.80.2 ст.80 ПК України з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідач звертає увагу суду на позицію Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, згідно з яких контролюючому органу достатньо зазначити підпункт статті 80 ПК України у наказі на проведення перевірки. Крім того, відповідачем зазначено, що відповідно до наказу від 05.12.2024 №6354-п та направлень на проведення фактичної перевірки від 05.12.2024 №11366, №11367 проведено фактичну перевірку кіоску, що належить до суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Сейлтаб» за адресою: м. Самар, пл. Перемоги, 3. За результатами перевірки встановлено порушення п.85.2 ст. 85 ПК України, а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать, або пов'язані з предметом перевірки. Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена п. 121.1 ст. 121 ПК України. Штрафна санкція складає 2040 ,00 гривень. Дане порушення зафіксовано в акті фактичної перевірки №3998/04/36/07/08/ РРО/45286029 від 13.12.2024. Так, під час проведення перевірки за місцем провадження господарської діяльності ТОВ «Сейлтаб» кіоску за адресою: м. Самар, пл. Перемоги, 3 посадовим (службовим особам) ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було надано документів, що пов'язані з предметом перевірки. Письмовий запит про надання документів, а також копію наказу та направлень на проведення фактичної перевірки було вручено продавцю ТОВ «Сейлтаб» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона є особою, що фактично здійснює розрахункові операції. Вказана особа на підтвердження факту ознайомлення з направленням поставила у вказаних документах особисті підписи, однак після проведення фактичної перевірки продавець відмовилася від ознайомлення з актом фактичної перевірки та отримання свого примірника. Відтак, інспекторами було складено акт відмови від підпису акту фактичної перевірки та отримання одного примірника від 12.12.2025 №1111/1. За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області з посиланням на норми чинного законодавства, винесене спірне податкове повідомлення-рішення форми «ПС» за № 0063860708 від 05 лютого 2025 року, яким до позивача застосовано штраф в сумі 2040,00 грн.
25 червня 2025 року до суду за допомогою підсистеми «Електронній суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій останнім, зокрема, наголошено, що в рамках згаданої відповідачем справи № 420/9909/23 судом розглядався спір предметом якого виступало оскарження наказу на перевірку, а в рамках даного спору оскаржуються податкові-повідомлення рішення винесені за результатами перевірки яку, на думку позивача, проведено без наявної на те підстави. Відтак, при розгляді справи № 420/9909/23 суди надавали оцінку наказу виключно з точки зору наявності в ньому достатнього обсягу реквізитів передбачених законодавством. Таким чином, винесеним з дотриманням вимог ст. 80 ПК України можна вважати лише той наказ, що винесений за наявності та/або отримання відповідної інформації.
14 липня 2025 року до суду за допомогою підсистеми «Електронній суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в яких останнім викладено позицію, аналогічну заявленій ним у власному відзиві на позовну заяву, з наведенням тотожних доводів та аргументів.
21 липня 2025 року до суду через підсистему «Електронній суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів про понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (код ЄДРПОУ 45286029) зареєстровано як юридична особа 31.01.2024, про що внесено запис до Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер 1 011 081 0200 00000082, перебуває на обліку як платник податків та зборів в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Новомосковська ДПІ та здійснює господарську діяльність за основним видом діяльності 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб» (код ЄДРПОУ 45286029)» від 05.12.2024 за № 6354-П, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), та відповідно до ст. 191, ст. 20, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 75.1.3, п. 75.1 ст. 75, на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб» (код ЄДРПОУ 45286029) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ (нова назва м. Самар), пл. Перемоги, буд.3. Встановлено розпочати перевірку з 06.12.2024, тривалістю - не більше 10 діб. Встановлено, що період діяльності, що перевіряється з 01.12.2021 р. по дату завершення фактичної перевірки з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.12.2024 за № 6354-П та направлень на перевірку від 05.12.2024 року №11367 та №11366, посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області 06.12.2024 о 12 год. 45 хв. розпочато проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб» (код ЄДРПОУ 45286029) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ (нова назва м. Самар), пл. Перемоги, буд.3.
З направлень на перевірку від 25.12.2024р. №12208 та №122 від 05.12.2024 року №11367 та №1136609, копії яких містяться в матеріалах справи слідує, що ці направлення на проведення фактичної перевірки пред'явлені ОСОБА_1 (продавець) разом із врученням останній копії наказу від 05.12.2024 за № 6354-П про проведення фактичної перевірки 06.12.2024 о 12 год. 45 хв., що підтверджується її підписом у цих направленнях.
В ході проведення перевірки, а саме 06.12.2024 о 12 год. 50 хв., посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу ТОВ «Сейлтаб» було пред'явлено вимогу про надання документів, які необхідно було надати 09.12.2024 року до ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Високовольтна 24, каб.116.
За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт фактичної перевірки, який зареєстрований в органі ДПС від 13.12.2024 за №3998/04/36/07/08/РРО/45286029, згідно з яким проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Сейлтаб»:
- п. 1,2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями);
- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
Відповідно до Акту, що засвідчує факт відмови від підписання акту фактичної перевірки від 12.12.2024 року №001111/1, посадові особи платника податків, його законні представники, особа, яка здійснює розрахункові операції відмовилась від підписання та отримання другого примірника акту фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб», яке здійснює діяльність в кіоску за адресою: м. Самар, пл. Перемоги, 3 від 12.12.2024 №001111, проведеної з 06.12.2024 по 12.12.2024
На підставі висновків акту перевірки від 13.12.2024 за №3998/04/36/07/08/РРО/45286029, Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0063860708 від 05.02.2025, яким за порушення п.85.2 ст. 85 ПК України, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 та абз. 3,4 п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу, до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 2040,00 грн.
26.02.2025 року ТОВ «Сейлтаб» було направлено на адресу Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення №0063860708 від 05.02.2025, прийнятого ГУ ДПС у Дніпропетровській області, проте рішенням про результати розгляду скарги від 28.04.2025 року №11939/6/99-00-06-03-02-06 було залишено без змін вищевказане податкове повідомлення-рішення, а скарга - без задоволення.
Незгода позивача з вказаним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).
Відповідно до п. 1.1 статті 1 ПК України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 19-1.1 статті 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Згідно з пунктами 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними устатті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 61 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється зокрема шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно зі статтею 80 ПК Українипередбачений наступний порядок проведення фактичної перевірки.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
Згідно з пп. 20.1.11 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
Суд наголошує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності передбачених пунктом 80.2 ст.80 ПК України підстав для її проведення (правова підстава) та пред'явлення документів, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України (формальна підстава).
Податковий кодекс України пов'язує початок фактичної перевірки, яка здійснюється без попередження платника податків, але у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції, саме з врученням платнику податків або таким особам під розписку копії наказу про проведення перевірки. Право приступити до проведення фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу мають за умови пред'явлення уповноваженій особі платника податку направлень на проведення такої перевірки та своїх службових посвідчень. Невиконання цих вимог не дає посадовим особам контролюючого органу права приступати до проведення фактичної перевірки та дозволяє платнику не допустити їх до проведення перевірки.
Отже, фактична перевірка ТОВ «Сейлтаб» (код ЄДРПОУ 45286029) проведена посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідно до рішення керівника контролюючого органу, а саме - наказу «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб» (код ЄДРПОУ 45286029)» від 05.12.2024 за № 6354-П.
Щодо відсутності у наказі посилань на будь-які повідомлення/інформацію про порушення позивачем законодавства, чи інші підстави, що спричинили необхідність призначення фактичної перевірки позивача, суд зазначає таке.
У постанові від 20.12.2024 у справі № 560/2963/23, Верховний Суд розглядаючи справу у подібних відносинах вказав, що саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Тому, наведені вище доводи позивача суд вважає необґрунтованими.
Доводи позивача про те, що наказ про проведення фактичної перевірки містить лише формальне цитування статей ПК України без зазначення конкретної підстави проведення такої перевірки, відповідно, наказ не відповідає положення ПК України та контролюючий орган не мав права проводити фактичну перевірку, є безпідставними з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який є підставою для проведення фактичної перевірки, визначає наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Окрім цього, в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем також покладено пункт 69.27 підрозділу Х «Інші перехідні положення» ПК України, яким зокрема визначено, що фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення; отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Відповідачем в наказі «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб» (код ЄДРПОУ 45286029)» від 05.12.2024 за № 6354-П жодним чином не обґрунтовано, що саме зумовило необхідність проведення перевірки, наявність (отримання) якої безпосередньо інформації стало приводом для її проведення, в наказі відсутні належні посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки. У наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства та на підставі яких відомостей або документів (дата, номер) були встановлені можливі факти сумнівності у діяльності позивача.
У справі №420/9909/23 (постанова від 26.03.2024) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив таку правову позицію:
«…єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України».
Як встановлено судом, правовими підставами для проведення перевірки позивача були п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що повністю узгоджується із формулюванням мети перевірки, що зазначена в наказі «здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цій та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками».
Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2024 року по справі № 160/2202/24 зазнкачив, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Отже, суд у цій справі вважає, що контролюючим органом дотримано приписи статті 81 ПК України щодо форми та змісту наказу «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб» (код ЄДРПОУ 45286029)» від 05.12.2024 за № 6354-П.
Відповідно відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення у зв'язку з процедурними порушеннями при призначенні та проведенні фактичної перевірки.
Щодо встановленого контролюючим органом в ході фактичної перевірки порушення позивачем норм п.85.2 ст. 85 ПК України, то суд зазначає наступне.
Абзацом другим пункту 121.1 статті 12 ПК України передбачена відповідальність платника податків за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, у вигляді штрафу в розмірі 2 040 гривень.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Положеннями пункту 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Статтею 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
При цьому, стаття 85 ПК України не визначає обов'язкові вимоги до запиту контролюючого органу про надання документів у межах проведення перевірки, натомість визначає обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Приписами пункту 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Тобто запитувати необхідні для здійснення перевірки документи є правом контролюючого органу, натомість надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, є обов'язком суб'єкта господарювання, який виникає після початку перевірки та не залежить від наявності вимоги про надання/витребування таких документів контролюючим органом.
Так, перевіркою встановлено порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України в частині ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Як було вище зазначено, наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб» (код ЄДРПОУ 45286029)» від 05.12.2024 за № 6354-П, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), та відповідно до ст. 191, ст. 20, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 75.1.3, п. 75.1 ст. 75, на підставі пп.80.2.2 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «Сейлтаб» (код ЄДРПОУ 45286029) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ (нова назва м. Самар), пл. Перемоги, буд.3.
В ході проведення перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу ТОВ «Сейлтаб» було пред'явлено вимогу про надання документів, які було запропоновано надати до перевірки за перевіряємий період з 01.12.2021 по дату закінчення перевірки, а саме: касові книги, первинні касові документи; книги обліку розрахункових операцій (за наявності), фіскальні звітні чеки, контрольні стрічки з РРО/ПРРО; первинні касові документи, прибуткові та видаткові касові ордери, Журнали ордери, оборотно-сальдові відомості по рахунку №301 «Каса»; документи на РРО (реєстраційне посвідчення, остання довідка про опломбовування РРО); договір на сервісне обслуговування РРО; документи, щодо позодження товару, обліку товарних запасів, у порядку визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, первинні документи на прибуття товарно-матеріальних цінностей; розрахункові книжки; виписки банків, виписки банків по терміналу; ліцензії (діючи та попередні за 3 роки);договір оренди приміщення, або на право власності; договори про трудові відносини з найманими працівниками або накази про прийняття працівників на роботу.
Вказані документи необхідно було надати 09.12.2024 року за адресою: м. Дніпро, вул. Високовольтна 24, каб. 116.
При цьому у графі «письмову вимогу отримала» значиться інформація - продавець ОСОБА_1 06.12.2024 р. 12 год. 50 хв., проте підпис вказаної особи відсутній.
Позивач не надав ані до податкового органу, ані до суду обґрунтовані та переконливі пояснення щодо не пов'язаності цих документів з предметом перевірки, а також неможливості подання витребуваних документів.
Крім того, твердження позивача про те, що після допуску посадових осіб відповідача їм було надано як безперешкодний доступ до запитуваних документів так і виготовлено їх копії, не підтверджуються будь-якими доказами, наявними в матеріалах справи.
Також суд зауважує, що в акті перевірки зафіксовано не надання платником податків на запит податкового органу запитуваних документів.
Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.
Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 травня 2020 року (справа №826/678/16), від 16 квітня 2020 року (справа №826/7760/15), а також у постановах від 06 серпня 2019 року (справа №160/8441/18), від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 13 листопада 2020 року (справа №813/6362/13-a), від 28 жовтня 2021 року (справа №802/880/18-а), від 06 вересня 2022 року (справа №640/772/21), від 14 грудня 2022 року (справа № 640/637/19), від 07 лютого 2023 року (справа №640/9880/19).
Крім того слід зазначити, що за усталеною практикою Верховного Суду порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення, проте, лише за умови, що таке порушення вплинуло або об'єктивно могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення. Тобто, не кожне порушення, допущене суб'єктом владних повноважень, вважається таким, що безумовно впливає на правильність та обґрунтованість висновків такого суб'єкта.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення". Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом у постановах від 24.04.2023 року у справі 560/2210/19, 16.03.2023 року у справі №400/4409/21, від 21.02.2023 року у справі №369/7737/16-а, від 10.07.2019 року у справі №804/639/18, від 27.09.2022 року у справі №320/1510/20, від 16.12.2021 року у справі № 640/11468/20, тощо.
Застосовуючи до спірних в цій справі правовідносин наведені вище висновки Верховного Суду, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, суд вважає не складання відповідачем акта відмови посадових осіб платника податків, його законних представників, особи, яка здійснює розрахункові операції ТОВ«Сейлтаб», яке здійснює діяльність в кіоску за адресою: м. Самар, пл. Перемоги, 3 у наданні копій затребуваних документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу формальним порушенням процедури, яке не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення, оскільки таке процедурне порушення не призвело б до наявності іншого рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Таким чином, на думку суду, є правомірним та обґрунтованим висновок відповідача про порушення ТОВ«Сейлтаб» вимог п.85.2 ст.85 ПК Україна, за яке передбачена відповідальність п.121.1 ст.121 ПК України.
Судом встановлено, що штрафні санкції застосовані позивачем на підставі абзацу другого пункту 121.1 статті 121 ПК України, тобто за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю, вчинене платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення.
З огляду на встановлені обставини справи та зазначені норми права, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини протиправності спірного податкового повідомлення-рішення форми «ПС» № 0063860708 від 05 лютого 2025 року, а тому підстави для його скасування відсутні.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейлтаб» (місцезнаходження: вул. Сучкова, буд. 196, м. Самар, Самарівський р-н, Дніпропетровська обл., 51200; код ЄДРПОУ 45286029) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева