печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14613/25-а
Категорія 129
17 вересня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Соколова О.М.,
за участю секретаря судового засідання Колесник А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
До Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
У обґрунтування вимог позову вказано, що 28.02.2025 року відносно ОСОБА_1 (далі - позивач) було складено Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 627519 за ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення було передано до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) (далі - відповідач).
Постановою № 632 від 18.03.2025 року адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) на ОСОБА_1 було накладено адміністративний штраф у розмірі 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень у зв'язку з адміністративним правопорушенням передбаченого ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3 вказаною Постановою позивач не погоджується та вважає її такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, складена з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2025 року відкрито провадження у справі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
30.06.2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить у задоволенні позову відмовити, вказуючи на те, що відповідач не погоджується з доводами та обґрунтуваннями позивача, що викладені в позовній заяві та вважає останні такими, що суперечать встановленим обставинам та матеріалам справ про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а постанову адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) про накладення адміністративного стягнення від 18.03.2025 № 632 законною, яка винесена з дотриманням вимог чинного законодавства.
12.08.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
25.08.2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву відповідь на відзив.
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, сторона позивача належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без присутності представника відповідача, доводи викладені у відзиві підтримала.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 28.02.2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 627519 за ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із тим, що 28.02.2025 року о 21 200, 24 хв. за адресою, місто Київ, вул. Антоновича, 50, нічний клуб «Фіфті» громадянин ОСОБА_1 перебуваючи на робочому місці здійснив продаж алкогольного напою, а саме алкогольного пива «Варштайнер» 0,33 літри 4,8% вартістю 200 грн. 00 коп. неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив п. 2 ч. 1 ст. 71 Закону України 3817-IХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини. рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення було передано до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).
Постановою № 632 від 18.03.2025 року адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) на ОСОБА_1 було накладено адміністративний штраф у розмірі 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень (далі - Постанова) у зв'язку з адміністративним правопорушенням передбаченого ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на засідання Адміністративної комісії 18.03.2025 був присутній разом із адвокатом Страшним О.О., Адміністративною комісією було вжито всіх необхідних заходів, для об'єктивного, правомірного та справедливого розгляду протоколу ВАД № 627519 від 28.02.2025.
Із змісту протоколу від 28.02.2025 серія ВАД № 627519 вбачається, що позивачу роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.
Позивач підписав протокол, що свідчить про те, що останній був ознайомлений зі змістом протоколу, особисто отримав другий примірник протоколу та був повідомлений про дату, час та місце розгляду
Відповідно до приписів статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно приписів частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються: адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до частини 1 статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені частиною 2 статті 156 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 5.2. пункту 5 Положення про адміністративну комісію при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), затвердженого рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2381/2422 підставою для розгляду адміністративною комісією справи є протокол про адміністративне правопорушення, складений у встановленому порядку уповноваженою на те посадовою особою, іншими особами відповідно до статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 156 КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність за продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, означає і наявність можливості її реалізації шляхом проведення перевірок для встановлення незаконних дій по реалізації неповнолітнім, в тому числі слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Згідно п.2 ч.1 ст. 71 ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоенатолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-ІХ» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особам, які не досягли 18-річного віку.
Також, ч.5, 6 ст. 71 вищезазначеного Закону, зазначає, що якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння або в особи, яка здійснює доставку таких товарів, виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовується в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, такий продавець чи особа, яка здійснює доставку, зобов'язані звернутися до покупця з вимогою пред'явити паспорт громадянина України або паспорт громадянин України для виїзду за кордон, або посвідчення водія, або інший документ, що підтверджує його вік, або їх електронні копії, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), а у разі відмови покупця надати один із документів, передбачених частиною п'ятою цієї статті, продаж чи передавання такій особі пива (крім безалкогольного) алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовується в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння забороняється.
У позовній заяві позивач зазначає, що 28.02.2025 проходив стажування на посаду бармена у нічному клубі «Фіфті», виконував всі покладені на нього обов'язки під час стажування, а саме здійснював перевірку документів, що посвідчують особу та дають можливість встановити вік відвідувачів закладу, перед здійсненням продажу алкогольних напоїв. Продаж алкогольних напоїв неповнолітнім особам позивач не здійснював, докази на підтвердження протилежного-відсутні. Зазначивши, що у протоколі серії ВАД № 627519 зазначено, що «громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи на робочому місці здійснив продаж алкогольного напою», повідомивши, що позивач проходив стажування на підприємстві ТОВ «МЕЙЛЕНС ГРУП», а тому існує невідповідність статусу позивача суб'єктному складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КУпАП».
Згідно ч.6 ст. 18 ЗУ «Про освіту» стажування це набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов'язків у певній професійній діяльності або галузь знань.
Згідно ст. 29 ЗУ «Про зайнятість населення» з метою набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов'язків, удосконалення професійних знань, навичок та умінь, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетентностей здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем кваліфікованого робітника, спеціальність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, освітньо-професійний ступінь фахового молодшого бакалавра, ступені вищої освіти молодшого бакалавра або бакалавра та продовжують здобувати освіту на наступному рівні освіти, мають право у вільний від навчання час проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, у роботодавця на умовах, визначених договором про стажування, строк якого не може перевищувати шести місяців.
Згідно Порядку укладення договору про стажування здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти у роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 № 20 укладення договорів про стажування, організація та проведення стажування (в тому числі неповнолітніх осіб) за професіями, пов'язаними з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки, здійснюється відповідно до законодавства з охорони праці та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, які регламентують умови праці і навчання за такими професіями (кваліфікаціями) або спеціальностями (освітніми ступенями). Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки (за наявності), яка в разі відсутності на вимогу працівника оформлюється згідно із законодавством. Відомості про проходження стажування вносяться до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики.
Відповідно до ст. 35 «ЗУ «Про зайнятість населення» професійне навчання зареєстрованих безробітних професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, спрямовані на здобуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок, забезпечення продуктивної зайнятості безробітних, підвищення їх професійної мобільності та конкурентоспроможності на ринку праці, що здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Роботодавці замовники кадрів беруть участь у визначенні змісту навчання, кваліфікаційній атестації безробітних, надають робочі місця для їх виробничого навчання, виробничої практики або стажування. Відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.06.2013 за № 1029/2356 стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості. При забезпеченні роботодавцем професійного навчання безробітного за індивідуальним навчальним планом або шляхом стажування та його подальшого працевлаштування центром зайнятості укладається договір з роботодавцем і безробітним у порядку, визначеному п. 6.2-6.4 цього розділу.
Згідно ст. 26 Кодексу законів про працю (далі - КЗПП) при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Тобто, Кодекс Законів про працю України не передбачає укладення між суб'єктом господарювання та найманим працівником договору про стажування та прийняття працівника на стажування., окрім двох вищезазначених випадків.
Довідка про проходження стажування, яку надав ОСОБА_1 , не є підтверджуючим документом про його стажування в ТОВ «МЕЙЛЕНС ГРУП», оскільки існує певний механізм регулювання питання щодо стажуванні для окремої категорії осіб.
Судови розглядом встановлено, що на засіданні Адміністративної комісії від 18.03.2025 позивач, окрім довідки, жодним чином не надав підтверджуючих документів проходження його стажування в ТОВ «МЕЙЛЕНС ГРУП», а ні копію Наказу про стажування, а ні копію трудової книжки з занесенням відомостей про стажування, а ні копію Договору про стажування.
Щодо порушення законодавства при збиранні доказової бази та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення адміністративного правопорушення, суд вказує наступне.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони с; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього адміністративної Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. До
Суд приходить до висновку, що протокол серії ВАД 627519 від 28.02.2025 був складений в рамках діючого законодавства і повністю відповідав вимогам КУпАП, оскільки у вимогах до змісту протоколу про вчинення адміністративного правопорушення вчиненого за ч.2 ст. 156 КУпАП немає обов'язкової норми, для зазначення в протоколі назви, моделі, серійний номер пристрою, який застосовувався для відео зйомки.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа). виносить постанову по Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про справі. адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати;-правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Враховуючи, вищезазначене, протокол серії ВАД 627519 від 28.02.2025 складений начальником СЮП ВП Голосіївського УП ГУНП в м. Києві Баранським В. А. з дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно приписів частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
3 аналізу приписів зазначеної норми Закону вбачається, що застосування технічних приладів, технічних засобів, фото- і відеотехніки, яка може закріплювати на однострої з метою виявлення та/або фіксації правопорушень є правом, а не обов'язком співробітників поліції.
Відповідно до ч.2 ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото-відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володіння. Тому долучений до матеріалів адміністративного правопорушення диск з відео фіксацією правопорушення є належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення гр. ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Відповідно до правового висновку Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 справа № 813/2919/16 (адміністративне провадження № К/9901/16943/18) та приписів пункту 15 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковим документом, що засвідчує передання права власності на товар (послуги) від продавця до покупця із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжні чеки, жетони тощо) може бути і товарний чек довільної форми, а не виключно фіскальний чек, виданий реєстратором розрахункових операцій, як про це стверджує позивач.
У той же час, в матеріалах адміністративної справи від 18.03.2025 № 632 наявний товарний чек довільної форми, який містить інформацію: дату та час транзакції, інформацію про суб'єкта господарювання, та вартість товару.
Твердження позивача про те, що до матеріалів справи не долучений саме фіскальний чек, не відповідає матеріалам справи, оскільки у своїх письмових поясненнях неповнолітній зазначає: «Даний алкогольний напій я придбав за 200 грн., розрахувавшись банківською карткою о 21.15 год.».
Отже, не видача позивачем фіскального чеку, шо є його прямим обов'язкам, свідчить про недотримання останнім положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та намір уникнути відповідальності за реалізацію алкогольних/слабоалкогольних напоїв тощо.
Відповідно до частини 1, 2 статті 265 КУпАП речі і документи, що є безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 i 264 цього Кодексу.
Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей реалізують.
Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.
Зі змісту протоколу від 28.02.2025 року, вбачається, що під час його складання нічого не
вилучалося.
3 протоколу від 28.02.2025, пояснень неповнолітнього вбачається, що позивачем було продано неповнолітньому ОСОБА_2 алкогольне пиво «Варштайнер», об'ємом 0,33 л., вмістом етилового спирту 4,8% об'ємних одиниць.
Не вилучення пива жодним чином не свідчить про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам законодавства.
За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 28.02.2025 серії ВАД № 627519, адміністративною комісією на засіданні 18.03.2025 року винесено оскаржувану постанову № 632 про накладення на позивача адміністративного стягнення, восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 13600,00 грн.
У матеріалах адміністративної справи наявний протокол засідання відповідача у справі про адміністративне правопорушення від 18.03.2025 № 632, а також постанова відповідача про накладення на позивача адміністративного стягнення, у межах санкцій, передбачених частиною 2 статті 156 КУпАП від 18.03.2025 № 632, які підписані головою комісії та відповідальним секретарем та за формою і змістом, відповідають вимогам статей 281, 283, 284 КУпАП.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на засіданні 18.03.2025 року адміністративною комісією всебічно, повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, дослідженні усі наявні у справі докази, що підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 13600,00 грн.
Адміністративна комісія діяла в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, а тому суд вважає постанову про накладення адміністративного стягнення від 18.03.2025 № 632 цілком законною та обґрунтованою, винесеною з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Суд, розглянувши справу в межах позовних вимог не вбачає підстав для визнання протиправною та скасування постанови, яка відповідає вимогам КУпАП, прийшов висновку, що позов безпідставний і задоволенню не підлягає.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати, у тому числі судовий збір, понесені стороною позивача, покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 156,213,218, 254, 256,268,265, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 292, 295, 299 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.М.Соколов