печерський районний суд міста києва
Справа № 760/24154/23-ц
пр. № 2-2475/25
"22" вересня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Остапчук Т.В
за участю секретаря Косточка В.В
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Прядун Р.В
розглянувши в загальному позовномупровадженні справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вільний селянин», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,-
У провадженні Печерського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вільний селянин», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, в якій просить: визнати незаконними дії та бездіяльності Фермерського господарства «Вільний селянин» щодо не виконання рішення загальних зборів Фермерського господарства «Вільний селянин» від 15.10.2020, викладеному в протоколі № 5, в частині відчуження на користь ОСОБА_1 на умовах відстрочки платежів на 18 місяців квартири АДРЕСА_1 по ціні 2 246 226 грн; зобов'язати відповідача укласти з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 по ціні 2 246 226 грн. на умовах відстрочки платежів на 18 місяців та стгянути судовий збір.
16.09.2025 року в судовому засіданні позивач оголосив клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував, щодо зупинення провадження, а зазначив, що необхідно закрити провадження у справі, оскільки позовні вимоги, які просить задовільнити позивач, не відносяться до цивільно - правових.
Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, приходить до наступних висновків.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, у даному випадку рішенням ФГ «Вільний селянин», оформленим протоколом № 2/2022 від 11.03.2022 року, попереднє рішення Загальних зборів Фермерського господарства «Вільний селянин», оформлене протоколом № 5 від 15.10.2020 р., в частині наміру продажу квартири АДРЕСА_1 , за ціною 2 246 226 гривень, було скасоване, що підтверджується протоколом. Очевидно, що скасоване рішення вищого органу управління не підлягає виконанню, як нечинне. Доречно також відмітити, що рішенням загальних зборів ФГ «Вільний селянин» від 15.10.2020 року щодо наміру продажу квартири не було встановлено термін, у який такий продаж має відбутися, періодичності і розміру розстрочених платежів та інших істотних умов правочину купівлі-продажу. За відсутності терміну виконання зобов'язання - неможливе і його прострочення.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України ). Відтак, вимога зобовязати ФГ «Вільний селянин» підписати договір купівлі-продажу квартири не грунтується на вимогах закону, оскільки не існувало і не існує законодавчого припису, яке б зобовязувало господарство укладати такий договір. Більше того, відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно зі ст. 19, 20 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність). Майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом. Відповідно до п. 3.8. Статуту ФГ «Вільний селянин» у редакції, чинній станом на жовтень - листопад 2020 року, втручання в господарську, комерційну або іншу діяльність господарства державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається, це винятком випадків, передбачених законом. Згідно із п. 7.4. Статуту ФГ «Вільний селянин» у редакції, чинній станом на жовтень листопад 2020 року, господарство вправі продавати і передавати підприємством, установам, організаціям і громадян, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування належне йому на праві власності майно. Також пунктом 6.9. Статуту ФГ «Вільний селянин» у редакції, чинній станом на жовтень - листопад 2020 року передбачено, що голова фермерського господарства без довіреності діє від імені фермерського господарства, в тому числі представляє його інтереси у взаєминах з державними органами, громадянами та юридичними особами, здійснює від імені фермерського господарства угоди, видає довіреності на право представництва від імені фермерського господарства, розпоряджається майном фермерського господарства, є наймачем осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором, здійснює інші повноваження, не віднесені цим законом або статутом фермерського господарства компетенції загальних зборів членів фермерського господарства. до виключної Відповідно до п. 6.2. Статуту ФГ «Вільний селянин» у редакції, чинній станом на жовтень - листопад 2020 року до виключної компетенції загальних зборів членів фермерського господарства належать:
6.2.1. внесення змін та (або) доповнень до статуту фермерського господарства; 6.2.2. зміна розміру статутного фонду фермерського господарства; 6.2.3. прийняття до складу членів фермерського господарства та вирішення інших питань щодо членства; 6.2.4. обрання на посаду голови фермерського господарства та звільнення його з цієї посади у випадках, передбачених законодавством України; 6.2.5. затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів фермерського господарства, розподіл прибутку фермерського господарства; 6.2.6. прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію фермерського господарства; 6.2.7. Інші питання, віднесені законодавчими актами та статутом фермерського господарства до виключної компетенції загальних зборів членів фермерського господарства. Вирішення питання про відчуження майна чи припинення такого відчуження, надання довіреності на підписання договору чи скасування такої довіреності, цілком входить до повноважень голови ФГ «Вільний селянин», яке з часу виникнення спірних правовідносин і донині очолює ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України спори, пов? язані зі здійсненням діяльності чи управління юридичної особи приватного права, виконання рішень вищих органів управління такої юридичної особи, у тому числі, належать до корпоративних спорів, а не спорів цивільно-правового характеру.
Згідно з частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першоюстатті 16 цього Кодексукожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
За змістом частини першоїстатті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначенастаттею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
З огляду на приписи частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4 і 45 цього кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правочину та наявністьспору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (пункт 4.12постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18).
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу (далі - ГК) України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього кодексу.
Зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням (частина перша статті 173 ГК України).
Оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем , узв'язку із здійсненням господарської діяльності суд приходить до висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду. Щодо зупинення провадження - відмовити, оскільки вирішено питання про закриття провадження у справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.
Керуючись ст.ст.255,260,352,353 ЦПК України, суд,-
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вільний селянин», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
В частині зупинення провадження у справі 760/24154/23-ц - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: Т.В.Остапчук