печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5950/25-к
пр. 1-кс-7361/25
20 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 17.06.2024 у справі №759/11752/24 на тимчасово вилучене майно, виявлене під час проведення обшуку 30.05.2024 автомобіля «AUDI А8», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме: автомобіля марки «Audi A8» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , у рамках кримінального провадження №12023110000001056 від 12.12.2023.
В обґрунтування доводів клопотання адвокат зазначив, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження минула потреба.
Адвокат ОСОБА_3 до судового засідання не з?явився, надав до суду клопотання з проханням розглянути подане клопотання за його відсутності, подане клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, направив заяву про розгляд клопотання у його відсутність.
Вивчивши матеріали клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв?язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого управління ГУ НП в Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023110000001056 від 12.12.2023.
30.05.2024 було складено письмове повідомлення про підозру відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.
30.05.2024, на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23.05.2024 справа №759/10572/24, було проведено обшук автомобіля «AUDI А8», д.н.з. НОМЕР_1 (номер кузова НОМЕР_2 ), який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , в ході якого було вилучено вказаний автомобіль.
По завершенню обшуку зазначений автомобіль поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів. Того ж дня слідчим було винесено постанову про визнання речовим доказом майна, яке було вилучено в ході проведення обшуку.
Проте, ухвалою слідчого судді було надано дозвіл виключно на проведення обшуку зазначеного автомобіля, а в частині вимог щодо вилучення автомобіля в задоволенні клопотання відмовлено.
В подальшому, 17.06.2024 слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва постановила ухвалу, якою наклала арешт на майно, з метою збереження речових доказів та подальшої можливої конфіскації, як виду покарання, а саме на автомобіль марки «Audi A8» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить пані ОСОБА_4 , шляхом тимчасового позбавлення власника майна прав розпорядження, користування та відчуження цього майна.
29.08.2024 постановою першого заступника Генерального прокурора доручено здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчим ГСУ НП України.
07.01.2025 постановою прокурора ОСОБА_7 , вказане кримінальне провадження в частині дій підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які підозрювались у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України - закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
08.01.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 190 КК України.
Крім того, як вбачається з матеріалів клопотання, частина автомобілів вже передана на відповідальне зберігання, при цьому слідчий зазначила, що така передача є обґрунтованою та не суперечить інтересам досудового розслідування. Також, в межах цього ж кримінального провадження іншим слідчим суддею винесено ухвалу про скасування арешту з іншого автомобіля.
16.01.2025 у вказаному кримінальному провадженні завершено досудове розслідування.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2024 у справі №759/11752/24 про арешт майна, арешт було накладено з метою збереження речових доказів та подальшої можливої конфіскації, як виду покарання
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Слідчий суддя вважає, що одна з підстав накладення арешту, а саме - забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, втратила свою актуальність. Це обумовлено тим, що в межах зазначеного кримінального провадження відбулася зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення: з раніше інкримінованих ч. 1 ст. 255 та ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України на ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 190 КК України. Санкція останньої не передбачає конфіскацію майна як виду покарання, а отже, відпала передумова для подальшого збереження арешту з цією метою.
При цьому варто зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Таким чином, із системного аналізу зазначених норм вбачається, що накладення арешту в рамках кримінального провадження можливе виключно щодо майна, яке належить підозрюваному.
Однак у даному випадку арешт накладено на майно, що належить не підозрюваному, а третій особі - ОСОБА_4 , відносно якої на даний час не здійснюється досудове розслідування і не пред?явлено підозру.
Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з практикою ЄСПЛ, щодо питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, зазначено у ст. 1 Протоколу № 1 Європейської конвенції з прав людини, яка передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв?язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі "Узан та інші проти Туреччини", заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Статтею 7 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності.
Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як вбачається з матеріалів клопотання, сторона обвинувачення не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що вилучений транспортний засіб відповідає вимогам ст. 98 КПК України.
Постанова слідчого від 30.05.2024, якою автомобіль було визнано речовим доказом, не містить обґрунтованих підстав для такого визнання - у ній відсутні конкретні відомості про те, у чому саме полягає зв'язок транспортного засобу з інкримінованим правопорушенням. Зокрема, у повідомленні про підозру та зміні раніше повідомленої підозри відсутні вказівки на те, що автомобіль використовувався як знаряддя злочину, містив будь-які сліди правопорушення або інші матеріальні докази, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Також не надано доказів того, що транспортний засіб є предметом злочину чи набутим внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Навпаки, за даними сторони захисту, автомобіль був придбаний ще у 2021 році матір'ю ОСОБА_4 - тобто до інкримінованих подій, що, за версією слідства, мали місце в період з грудня 2023 по травень 2024 року.
Таким чином, арешт майна втрачає правову підставу, оскільки автомобіль не відповідає ознакам речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що арешт на вказане нерухоме майно у цьому випадку суперечить принципу пропорційності, передбаченому ст. 170 КПК України, оскільки позбавлення особи права користуватися, відчужувати та розпоряджатися своїм майном не слугує жодній із цілей кримінального провадження.
Поруч з тим, абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Також, однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Так, слідчим суддею встановлено, що арештований транспортний засіб тривалий час, а саме понад 10 місяців, зберігається на відкритій місцевості без належних умов, що призводить до його фізичного пошкодження: ржавіння та корозії металевих частин, погіршення технічного стану, втрати ринкової вартості, що спричиняє матеріальні збитки для законного власника.
Також під час огляду транспортного засобу виявлено факт пошкодження пломб, що свідчить про можливе втручання сторонніх осіб та порушення умов збереження. У сукупності це свідчить про недбале ставлення до зберігання речового доказу та порушення майнових прав власника.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Прокурором не було належним чином спростовано доводів адвоката щодо підстав для скасування арешту майна, а отже не було доведено наявність обставин, в разі існування яких, слідчий суддя зобов?язаний постановити ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна.
Виходячи з викладеного, враховуючи долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що наданими матеріалами доведено, що арешт накладено необґрунтовано, тому слідчий суддя вважає, що наявні підстави для скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2024 у справі №759/11752/24.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 28, 132, 170, 174, 370-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 17.06.2024 у справі №759/11752/24, в рамках кримінального провадження №12023110000001056 від 12.12.2023, а саме в частині накладення арешту на автомобіль марки «Audi A8», чорного кольору, 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1