Справа №:755/15840/25
Провадження №: 2-а/755/575/25
"23" вересня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У поряду автоматизованого розподілу судової справи між суддями, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19 серпня 2025 року, заяву передано на розгляд судді Марфіній Н.В.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року задоволено заявлений головуючою суддею Марфіною Н.В. самовідвід, вирішено відвести суддю Марфіну Н.В. від розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та передати справу для проведення повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення передано судді Хромовій О.О.
01 вересня 2025 року о 15-20 год.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, залишено без руху з тих підстав, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, та надано заявникові строк для усунення недоліків - строк не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали, шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до положень статті 251 КАС України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина перша, п'ята статті 151 КАС України).
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 151 КАС України).
Відповідно до пункту2 частини шостої статті 252 КАС України, днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з частиною сьомою статті 252 КАС України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу від 05 вересня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року про залишення позову без руху доставлено до електронного кабінету адвоката Усенка М.М. 05 вересня 2025 року о 9-29 год.
Таким чином, ухвалу про залишення позову без руху вручено позивачеві 05 вересня 2025 року.
Крім цього, на виконання вимог статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ухвалу про залишення позову без руху від 03 вересня 2025 року внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому позивач у вільному доступі мав можливість ознайомитись з її змістом.
15 вересня 2025 року (вхід. від 16 вересня 2025 року № 54496) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Усенко М.М., подав до суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що 07 серпня 2025 року позивач отримав інформаційне повідомлення про заборгованість на своєму банківському рахунку від ПАТ «Кредобанк», у зв'язку із чим, наступного дня звернувся до банківської установи, де йому повідомили про накладення арешту на його рахунок Дніпровським відділом державної виконавчої служби. 08 серпня
2025 року позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби, де йому повідомили інформацію про наявність виконавчого провадження, однак державний виконавець перебувала у щорічній відпустці.
11 серпня 2025 року позивач звернувся до адвоката та 13 серпня 2025 року уклав договір про надання правничої допомоги. 13 серпня 2025 року представник позивача звернувся до відділу державної виконавчої служби з метою ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. У зв'язку із перебуванням виконавця у щорічній відпустці, отримав рекомендацію про подачу відповідної заяви про ознайомлення через канцелярію для візування керівником органу. У прийомні години 15 серпня 2025 року представник позивача ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та отримав копію оскаржуваної постанови. Також 05 вересня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено адвокатський запит про надання інформації, станом на 15 вересня 2025 року відповіді не отримано. Також позивач за місцем свого проживання звернувся до оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» про сформовані на його ім'я поштові відправлення за період після 20 січня 2025 року, однак у прийнятті такої заяви відмовлено, зазначено про необхідність зазначення номеру поштового відправлення та повідомлено, що інформація зберігається в системі лише шість календарних місяців.
Вивчивши зміст заяви про усунення недоліків, суд зазначає таке.
Положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, приписи процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.
Частиною другою статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Оскаржувану постанову № Б/2876 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 2101 КУпАП винесено 20 січня 2025 року. Таким чином, десятиденний строк на оскарження такої постанови тривав до 30 січня 2025 року (включно).
Позов подано до суду 17 серпня 2025 року засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС (вхід. від 18 серпня 2025 року, № 48530), тобто з пропуском встановленого статтею 286 КАС України 10-денного строку звернення до суду з відповідної заявою.
До матеріалів позовної заяви долучено копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 січня 2025 року № Б/2876, копію постанови Дніпровського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16 липня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та копію постанови від 01 серпня 2025 року про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження
№ НОМЕР_1 та копію заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 13 серпня
2025 року із розпискою про ознайомлення 15 серпня 2025 року (відомостей про реєстрацію такої заяви у канцелярії органу виконавчої служби із присвоєнням вхідного номеру та дати реєстрації не зазначено). Також надано копію адвокатського запиту адвоката Усенка М.М. до відповідача без доказів направлення.
Всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху позивачем не надано відомостей про ненадходження на адресу позивача засобами поштового зв'язку, оспорюваної постанови, не долучено, зокрема, але не виключно, інформаційної довідки оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» про сформовані на ім'я позивача поштові відправлення за період після 20 січня 2025 року. Доказів звернення до АТ «Укрпошта» та отримання відмови у наданні інформації позивачем також не надано.
Суд також враховує, що до заяви про усунення недоліків не надано доказів повідомлення ОСОБА_1 про блокування карткових рахунків саме 07 серпня 2025 року. Надані позивачем скрін-шоти повідомлень датовані 04 серпня 2025 року.
Відповідно до постанови Дніпровського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16 липня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрито 16 липня 2025 року, доказів необізнаності про наявність виконавчого провадження та неможливості ознайомлення з його документами позивачем також не надано. При цьому, постанову про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження винесено 01 серпня 2025 року, таким чином, обмеження по карткових рахунках діяли саме від вказаної дати.
Постанова від 16 липня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 містить ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження в АСВП, в тому числі заяви про відкриття виконавчого провадження з копією оскаржуваної постанови від 20 січня 2025 року № Б/2876.
Водночас, посилання позивача про неможливість ознайомлення позивача чи його представника з матеріалами виконавчого провадження до 15 серпня 2025 року не доведено належними та допустимими доказами, зокрема, в матеріалах справи відсутня інформація про перебування державного виконавця у щорічній відпустці, відмови органу державної виконавчої служби у наданні доступу до матеріалів виконавчого провадження стороні. Також в матеріалах справи відсутня розписка про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 саме 15 серпня 2025 року, оскільки подання заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження не підтверджує факт ознайомлення з ними у вказану позивачем дату.
Також суд враховує, що позивачем не обґрунтовано неможливість безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою тримання копії постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», пункт 93, «Сутяжник проти Росії», пункт 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті
6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху позивачем не наданого обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.
При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя, -
У задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - вважати такою, що не подана, та повернути суб'єкту звернення.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Хромова