Справа №:755/15876/25
Провадження №: 2-а/755/582/25
про повернення позовної заяви
"23" вересня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У поряду автоматизованого розподілу судової справи між суддями, відповідно до протоколу передачі судової справи від 20 серпня 2025 року, заяву передано на розгляд судді Марфіній Н.В.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року задоволено заявлений головуючою суддею Марфіною Н.В. самовідвід, вирішено відвести суддю Марфіну Н.В. від розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та передати справу для проведення повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2025 року та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01 вересня 2024 року, справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та заяву про забезпечення позову передано судді Хромовій О.О. 01 вересня 2025 року о 15-20 год.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Савельєва Я.Д., про забезпечення позову, зупинено стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 січня 2025 року № Б/1658 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, залишено без руху з тих підстав, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, та надано заявникові строк для усунення недоліків - не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали, шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до положень статті 251 КАС України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частини перша, п'ята статті 151 КАС України).
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 151 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 252 КАС України, днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно із частиною сьомою статті 252 КАС України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу від 05 вересня 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року про залишення позову без руху доставлено до електронного кабінету адвоката Савельєва Я.Д. 05 вересня 2025 року о 08-52 год.
Таким чином, ухвалу про залишення позову без руху вручено позивачеві 05 вересня 2025 року.
Крім цього, на виконання вимог статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ухвалу про залишення позову без руху від 03 вересня 2025 року внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому позивач у вільному доступі мав можливість ознайомитись з її змістом.
15 вересня 2025 року (вхід. від 16 вересня 2025 року № 54371) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Савельєв Я.Д., подав до суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що представником у тексті позовної заяви помилково зазначено, що позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови
13 серпня 2025 року. 13 серпня 2025 року позивач у мобільному застосунку «Монобанк» отримав інформацію про блокування карткового рахунку та арешт грошових коштів. В інших банківських застосунках була подібна інформація. Поштові відправлення від відповідача ОСОБА_1 не отримував, має сумніви, що вона йому направлялася засобами поштового зв'язку, оскільки матеріали виконавчого провадження такої інформації не містять. 15 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адвоката, уклав договір про надання правової допомоги, адвокат повідомив клієнту, що виконавче провадження відкрито на підставі постанови від 17 січня 2025 року № Б/1658. Тобто, фактично про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався 15 серпня 2025 року завдяки адвокату, який ознайомився з матеріалами виконавчого провадження в день укладення договору. Раніше спірної постанови позивач не отримував, юридичних знань не мав, щоб розуміти як діяти в подібній ситуації.
Вивчивши зміст заяви про усунення недоліків, суд зазначає таке.
Положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, приписи процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.
Частиною другою статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Оскаржувану постанову № Б/1658 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 2101 КУпАП винесено 17 січня 2025 року. Таким чином, десятиденний строк на оскарження такої постанови тривав до 27 січня 2025 року (включно).
Позов подано до суду 18 серпня 2025 року засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС (вхід. від 19 серпня 2025 року, № 48619), тобто з пропуском встановленого статтею 286 КАС України 10-денного строку звернення до суду з відповідної заявою.
До матеріалів позовної заяви долучено паперову копію електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 від 22 липня 2025 року з інформацією про перебування військовозобов'язаного у розшуку ТЦК від 26 листопада 2024 року, копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 січня 2025 року № Б/1658, копію постанови Дніпровського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06 серпня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та копії постанов від 06 серпня 2025 року про арешт коштів боржника та від 11 серпня 2025 року про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а також скрін-шоти із мобільних застосунків різних банків, які містять інформацію про обмеження здійснення операцій по рахунках.
Оспорювана постанова прийнята відповідачем 17 січня 2025 року та направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку.
Всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху жодних відомостей про ненадходження на адресу позивача засобами поштового зв'язку, оспорюваної постанови позивачем не надано, зокрема, але не виключно, інформаційної довідки оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» про сформовані на ім'я позивача поштові відправлення за період після 17 січня 2025 року.
Суд також враховує, що надані позивачем паперові копії інформації із мобільних застосунків не містять інформації про дату їх формування, водночас повідомлення про обмеження операцій по рахунку датовані 06 серпня 2025 року та 12 серпня 2025 року (арк. справи 11).
Вказане свідчить, що ОСОБА_1 був обізнаний про блокування карткових рахунків після
06 серпня 2025 року, отримав інформацію про виконавче провадження.
Водночас, суд також враховує, що постанова від 06 серпня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 містить ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження в АСВП, де вміщено всі матеріали виконавчого провадження, в тому числі копію заяви про відкриття виконавчого провадження з додатками. Доказів необізнаності про наявність виконавчого провадження та неможливості ознайомлення з його документами до 15 серпня 2025 року, як зазначає позивач, ним також не надано.
Позивачем також не обґрунтовано неможливість отримання правової допомоги до 15 серпня 2025 року та отримання доступу до матеріалів виконавчого провадження в паперовому або електронному вигляді, ознайомлення із текстом оскаржуваної постанови та її оскарження у найкоротший строк. Відсутність знань у сфері права (як зазначено представником «юридична необізнаність») та бездіяльність позивача не може вважатися об'єктивною та непереборною обставиною неможливості звернення до суду з адміністративним позовом.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», пункт 93, «Сутяжник проти Росії», пункт 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всупереч вимогам ухвали про залишення позову без руху позивачем не наданого обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.
При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.
Щодо заходів забезпечення позову суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статіт 157 КАС України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 157 КАС України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі, зокрема, повернення позовної заяви.
Таким чином, у зв'язку із поверненням позовної заяви, заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року, слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 157, 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя, -
У задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - вважати такою, що не подана, та повернути суб'єкту звернення.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року у справі № 755/15876/25, а саме: скасувати зупинення стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 січня 2025 року № Б/1658 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Хромова