Справа № 755/16243/17
23.09.2025 Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про примусовий привід обвинуваченого у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 вересня 2017 року за № 12017100040012283 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:
І. ІСТОРІЯ ПИТАННЯ
Згідно даних обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні обвинуваченим є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Засіб комунікації з обвинуваченим - НОМЕР_1 .
В засідання 23 вересня 2025 року обвинуваченого викликано повісткою від 15 вересня 2025 року.
Згідно довідки про доставку СМС таку повістку обвинувачений отримав 15 вересня 2025 року о 16:42:45, крім того про дату та час судового засідання був повідомлений під розписку, що міститься в матеріалах справи, однак в засідання 23 вересня 2025 року не прибув, про причини неявки не інформував.
ІІ. СУТЬ КЛОПОТАННЯ
Прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 заявив клопотання про примусовий привід обвинуваченого, котре вмотивував дійсністю обставин визначених ст. 142, 323 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, оскільки будучи повідомленим про розгляд справи 23 вересня 2025 року до суду обвинувачений не прибув та не повідомив про причини неявки у будь-який спосіб або ж через захисника.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН
Захисник ОСОБА_4 вказав на відсутність обставин визначених ст. 139, 140 КПК.
ІV. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 139. Наслідки неприбуття на виклик
1. Якщо […] обвинувачений, […], який був […] викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: […] від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
2. У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до […] обвинуваченого […] може бути застосовано привід.
Стаття 140. Привід
2. Рішення про здійснення приводу приймається: […] під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, […]. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.
3. Привід може бути застосований до […] обвинуваченого […].
V. ОЦІНКА ОБСТАВИН ПРОВАДЖЕННЯ
Згідно зіст. 323 КПК якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду, в т.ч. має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.
Відповідно Суд, розглядаючи у порядку ст. 323 КПК питання можливих заходів спрямованих на забезпечення прибуття обвинуваченого до суду, враховуючи думку учасників кримінального провадження, котрі вважали за слушне застосувати привід у відношенні нього, враховує таке:
(і) щодо інформування
Згідно з ч. 1 ст. 135 КПК особа викликається до суду шляхом надіслання повістки про виклик поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Відповідно до ст. 136 КПК належним підтвердженням ознайомлення з змістом повістки про виклик іншим шляхом є, зокрема, будь-які інші дані, які підтверджують факт ознайомлення з її змістом.
Більш того, згідно рішення Ради суддів України № 26 від 05 серпня 2022 року «Щодо підвищення використання інструментів електронного судочинства у відправленні правосуддя» визначено виклики та повідомлення, обмін процесуальними документами з учасниками судових проваджень у першу чергу здійснювати за допомогою електронної пошти та/або з використанням вказаних учасниками судових проваджень мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення, процесуального документа, та отримати інформацію про їх прочитання); виклики та повідомлення, обмін процесуальними документами з учасниками судових проваджень за допомогою засобів традиційного поштового зв'язку здійснювати виключно у разі неможливості комунікації за допомогою електронної пошти та/або з використанням вказаних учасниками судових проваджень мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення, процесуального документа, та отримати інформацію про їх прочитання).
В цій справі, текст СМС, котрий отримав обвинувачений засвідчує, що про наслідки неприбуття визначені ст. 323 КПК та норми ст. 138 КПК були доведені йому до відома 15 вересня 2025 року о 16:42:45 год., тобто у межах строку вказаного в ч. 9 ст. 135 КПК, а саме за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом.
Отже, враховуючі дані п. І цієї ухвали з'ясовано, що обвинувачений, будучи поінформованим про цей процес за вказану дату будь-яких даних на адресу суду щодо причин неявки, котрі витікали б з обставин вказаних в ст. 138 КПК, не направляв, в засідання не прибув.
(іі) наслідки неявки
Згідно з ч. 1 ст. 144 КПК грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов'язків.
Грошове стягнення накладається під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою (ч. 2 ст. 146 КПК).
Також, право суду накласти грошове стягнення на особу, яка не виконала покладений на неї процесуальний обов'язок без поважних причин, передбачене ч. 3 ст. 146 КПК України.
Ба більше, якщо згідно ст. 139 КПК обвинувачений не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик суду.
Суд зауважує, що заборона зловживання процесуальними правами є загально правовим принципом і поширюється на всі галузі права (див. ухвалу Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к).
Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (див. постанову ВС від 09 квітня 2019 у справі № 306/1602/16-к).
В той час, як така засада кримінального провадження як змагальність сторін, визначена ст. 22 КПК України, передбачає самостійне обстоювання учасниками кримінального провадження їхніх правових позицій. Таке обстоювання полягає не лише у повідомленні суду своєї позиції та її належній аргументації, а й у доведенні відповідними засобами доказування певних обставин чи фактів, на яких вона ґрунтується.
Кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд ухвалювати рішення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, що є ознакою обґрунтованості судового рішення (ч. 3 ст. 370 КПК України). А тому, при оцінці поважності причин неприбуття на виклик, суд не може покладатися виключно на повідомлення учасника кримінального провадження щодо певних обставин, тобто презюмувати їх достовірність.
Судом установлено, що обвинувачений отримав виклик 15 вересня 2025 року з роз'ясненням йому норм ст. 138, 323 КПК, тож до 23 вересня 2025 року мав достатньо часу, аби поінформувати про ситуацію, котра могла статися у його житті у наслідок певних обставин, однак того не сталося.
Відповідно, враховуючи обставини вказані в блоці (і) п. V цієї ухвали Суд констатує факт невиконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а отже наявні підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення грошового стягнення.
З огляду на зазначене, Суд вважає за необхідне з власної ініціативи застосувати грошове стягнення у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 056 грн., з огляду на встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір, який з 01 січня складає 3 028 грн та положення п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК за аналогією, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 щодо того, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
(ііі) заходи щодо забезпечення прибуття до суду в наступну дату
Забезпечення проведення судового провадження у розумні строки відповідно до ч. 2 ст. 28 КПК покладено на суд, а Розділом ІІ КПК України передбачені механізми, спрямовані на забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а саме - заходи забезпечення кримінального провадження, якими є, зокрема, привід.
Згідно з ч. 3 ст. 142 КПК України суд, встановивши, що особа, яка зобов'язана з'явитися на виклик була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з'явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.
В цьому випадку, є дійсними обставини передбачені ч. 3 ст. 142 КПК України, позаяк належним підтвердженням ознайомлення з змістом повістки про виклик іншим шляхом є будь-які інші дані, які підтверджують факт ознайомлення з її змістом, до котрих судом, враховуючи її фактичні обставини, відносяться дії вжитті у період інформування вказані в розділі І цієї ухвали та які в своїй сукупності, за переконання суду сформованим у порядку ст. 94 КПК, є достатніми для доведеності обставин передбачених ч. 1 ст. 136 КПК України.
З огляду на зазначене, Суд вважає дійсними правові підстави для здійснення приводу в наступне засідання, оскільки дана дія надасть змогу забезпечити проведення судового провадження у розумні строки за участю обвинуваченого.
Виконання ухвали про здійснення приводу, згідно ч. 1 ст. 143 КПК, слід доручити відповідним підрозділам органів Національної поліції, а саме Дніпровському УП ГУ НП в м. Києві.
На підставі викладеного та керуючись статтями 136, 139-141, 323, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:
накласти на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошове стягнення у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 6 056 гривень.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що, відповідно до ст. 147 КПК України, він має право на подання клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення до суду, який її постановив у разі наведення обґрунтованих доводів про безпідставність накладення стягнення.
Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про примусовий привід обвинуваченого- задовольнити.
Здійснити примусовий привід ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), до Дніпровського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Пластова, буд. 3, каб. 24 на 12:00 год. 10 жовтня 2025 року, у зв'язку з чим оголосити переву в судовому засіданні до вказаної дати.
Особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято зобов'язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.
В силу ч. 3 ст. 143 КПК України, у випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров'ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення і підлягає негайному виконанню на всій території України.
С у д д я ОСОБА_1