ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8728/25
провадження № 2-о/753/397/25
"23" вересня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
присяжних - Д'якова С.В., Мелешка Ю.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи, Органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації Деревянко А.С.,
представника заінтересованої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,
В провадження Дарницького районного суду м. Києва надійшла заява від 28.04.2025 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.06.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання на 22.07.2025 року.
З інформації, що міститься в ЄДРСР вбачається, що в провадження суду перебуває заява з аналогічним змістом.
Вивчивши заяву, додані до неї матеріали, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень чч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов'язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у цивільному праві вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.
Зловживання правом на позов, на подання скарги становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого уся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, що відмінна від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів або скарг та позовів, що мають штучний характер. (даний висновок зроблено Суддею, Секретарем Пленуму Верховного Суду Д. Луспеником у офіційній статті «Сутяжництво: як з цим боротися, світовий досвід»).
Згідно положень ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суб'єктивні процесуальні права мають здійснюватися в найбільш економічний спосіб. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню правильного рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Принцип процесуальної економії полягає не лише в швидкому вирішенні спору при максимально спрощеній судовій процедурі як для суду так і для учасників процесу, але і в розумному поєднанні необхідності розгляду декількох позовів в рамках одного провадження з істотним ускладненням вивчення матеріалів справи, дослідження наданих доказів, у зв'язку із збільшенням їх кількості, а так само розрахунків ціни позову та інших його складових.
Водночас, п. 10 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити, у тому числі і підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як убачається із заяви, представником заявника, на виконання вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, зазначено, що заявником не подано іншої заяви до цього суду з тим саме предметом та з тих саме підстав.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, заявник у березні 2025 року звертався з аналогічною заявою до цього суду з тим самим предметом та з тих самих підстав, за наслідком розгляду якого ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03.03.2025 року у справі №753/3698/25 вказану заяву передано за підсудністю до Великомихайлівського районного суду Одеської області, ухвалою якого від 01.05.2025 року його повернуто заявнику.
Тобто, за підсумовуючим аналізом наведеного, суд дійшов висновку, що будучі обізнаним про наявність ухвали Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/3698/25, заявник 28.04.2025 року звертається до Дарницького районного суду м. Києва з ідентичною заявою та у ній зазначає, що заявником не подано іншої заяви до цього ж суду з тим самим предметом та з тих самих підстав, що є зловживанням процесуальним правом заявника (сутяжництвом), обов'язок запобігання якого законом покладено на суд.
Такі дії заявника ОСОБА_1 не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, є недобросовісною поведінкою, явним зловживанням відповідним процесуальним правом і проявом неповаги до остаточних судових рішень суду.
Згідно ч. 3 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. (ч. 4 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України).
За результатами аналізу зазначених норм процесуального права Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2024 року у справі № 335/837/22 зробила висновок, що, дотримуючись принципів цивільного судочинства, основним з яких є неприпустимість зловживання процесуальними правами, суд, установивши, що подані учасником судового процесу скарга, заява або клопотання є очевидно безпідставними, що вочевидь може переслідувати такі цілі, як введення суду в оману, затягування розгляду справи чи створення перешкод опонентам у справі, зобов'язаний вживати заходи, спрямовані на запобігання зловживанням учасниками судового процесу своїми процесуальними правами шляхом залишення без розгляду або повернення таких скарг, заяв чи клопотань.
Велика Палата Верховного Суду також наголосила на тому, що саме з метою виконання такого завдання сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо сторона здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, вона виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від таких дій. І саме на це спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Ці заходи передбачені у частинах четвертій і п'ятій статті 44, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України.
З огляду на вищевикладене, надавши оцінку вищевказаним позовним заявам, які містять ідентичний та тотожний зміст, підстави звернення щодо його суб'єкта, суд приходить до висновку про залишення заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки без розгляду, - оскільки судом встановлено фактичне подання ідентичної заяви з аналогічним предметом і з аналогічних підстав та не зазначення про це на виконання вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, тому у суду наявні підстави для оцінки дій позивача як маніпуляції процесуальними правами заявника, наслідком чого є подання заяви, яка має очевидно штучний, сутяжницький характер, що є перешкодою виконання завдань цивільного судочинства, передбачених ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, та має наслідком застосування заходів цивільного процесуального примусу, передбачених Главою 9 ЦПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання дій представника позивача зловживанням процесуальними правами та залишення даної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 41, 60, 63 ЦК України, ст.ст. 44,81, 265, 293, 294 ЦПК України, суд
Визнати подання заяви ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки зловживанням його процесуальними правами та залишити її без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.Р. Лужецька
Присяжні С.В.Д'яков
Ю.Р.Мелешко