Справа № 559/327/25
Провадження № 2/559/458/2025
16 вересня 2025 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Макеєва С.В.
секретаря судового засіданні Франчук А.О.
з участю представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-
Короткий виклад позовних вимог.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позову покликається на те, що з відповідачкою по справі перебував в шлюбі, зареєстрованому 15 серпня 2011 року. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року шлюб між ними розірвано.
Під час перебування у шлюбі, а саме 01.04.2021, ними було придбано та зареєстровано за відповідачкою автомобіль марки «AUDI 80», 1991 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу №6329/21/047821 від 01.04.2921. Відповідно до висновку №07/05 експертного товарознавчого дослідження від 07.05.2024, ринкова вартість вказаного автомобіля складає 65720 грн. Оскільки автомобіль був придбаний у період шлюбу, він є спільною власністю подружжя. Оскільки а ні домовленістю між ними, а ні шлюбним договором не встановлено нерівності часток у спільному майні подружжя, то їхні частки є рівними. Зважаючи на це, просить поділити спільне майно подружжя: автомобіль марки «AUDI 80», 1991 року випуску, тип седан, вид палива бензин або газ, колір червоний, повна маса 1460, об'єм двигуна 1595, номер кузова НОМЕР_1 , шляхом стягнення з ОСОБА_3 на його користь вартість на 1/2 частки у розмірі 32860, 00 грн.
Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Романчук І.І. подано відзив на позовну заяву, згідно якого ОСОБА_3 даний позов не визнає, адже за нею ніколи не реєструвалось право власності на автомобіль марки «AUDI 80», 1991 року випуску, тип седан, вид палива бензин або газ, колір червоний, повна маса 1460, об'єм двигуна 1595, номер кузова НОМЕР_1 .
Законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією (перереєстрацією) покупцем придбаного транспортного засобу у відповідних органах, оскільки продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). Відсутність державної реєстрації транспортного засобу за новим власником транспортного засобу, не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від попереднього власника до нього. Таким чином вимога Позивача про віднесення вказаного майна до спільної власності подружжя є безпідставною, адже ОСОБА_3 ніколи не була власником вказаного транспортного засобу.
Просить відмовити в ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог та стягнути з нього на користь ОСОБА_3 витрати на надання правничої допомоги в сумі 25000,00 грн.
Заяви (клопотання) сторін та процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 3 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні 14.08.2025 представник позивача - адвокат Мацей А.М. позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві, яку просив задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що враховуючи той факт, що автомобіль є рухомою річчю, а за загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, то договір купівлі-продажу вчинений у письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу породжує правові наслідки у виді переходу права власності від продавця до покупця, якщо інше не передбачено самим договором.
Представник відповідача - адвокат Романчук І.І. у судовому засіданні позов не визнала, оскільки вважає його безпідставним. Повідомила, що на наданих позивачем договорі комісії та акті огляду транспортного засобу відсутні підписи відповідачки, а такий автомобіль у її власності ніколи не перебував.
Встановлені судом обставини.
Суд, заслухавши учасників, з'ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 15 серпня 2011 року (а.с. 14).
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 15).
В акті огляду реалізованого транспортного засобу №6329/21/047821 від 01.04.2021, зазначено, що ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 автомобіль марки «AUDI 80», 1991 року випуску, проте на акті відсутній підпис ОСОБА_3 (а.с. 16).
Відповідно до висновку №07/05 експертного товарознавчого дослідження від 07.05.2024, ринкова вартість вказаного автомобіля складає 65720 грн. (а.с. 17-23).
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 27.03.2024, частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя та поділ майна. Розділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя (а.с. 62-64).
Як зазначено у повідомленні Територіального сервісного центру №5642 від 13.03.2025, згідно інформації наявної в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів від 21.03.2025, транспортний засіб марки «AUDI 80», 1991 року випуску, VIN НОМЕР_1 за гр. ОСОБА_3 зареєстрований не був (а.с. 81).
Згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕР», надати договір комісії № 047821 від 01 квітня 2021 року, копію Договору купівлі-продажу № 6329/21/047821 від 01 квітня 2021 року, копію акту огляду реалізованого транспортного засобу № 6329/21/047821 від 01 квітня 2021 року та копію акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № НОМЕР_2 від 01 квітня 2021 року, не можуть, оскільки документи старші трьох років були знищені.
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Зі змісту постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 п.п. 23, 24 указаної постанови слідує, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п. 30 Постанови рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
При цьому суд зазначає, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, що дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Лише у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає поділу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Мотивована оцінка і висновки суду.
Оскільки правовий статус транспортного засобу марки «AUDI 80», 1991 року випуску, VIN НОМЕР_1 , як спільного сумісного майна подружжя, про поділ якого заявив вимоги позивач, під час судового розгляду залишився недоведеним, не надано суду доказів належності на праві власності відповідачці спірного автомобіля, окрім того в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів за ОСОБА_3 спірний транспортний засіб зареєстрований не був, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З урахуванням наведеного суд відмовляє у задоволенні позову про поділ майна подружжя повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Згідно ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Судом встановлено, що понесені ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу підтверджуються матеріалами справи: копією Договору-доручення про надання правничої допомоги від 12.03.2025 та актом наданих послуг, за яким вартість послуг становить 25000 грн.(а.с. 60, 61).
За положеннями ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з позивача належить стягнути на користь відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.09.2025.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя С.В. Макеєв