Справа № 545/3578/25
Провадження № 3/545/922/25
23 вересня 2025 рокум. Полтава
Суддя Полтавського районного суду Полтавської області Зуб Т.О., за участі секретаря Пінчук З.І., адвоката Селезньова С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава адміністративний матеріал, який складений ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , інші відомості суду не відомі,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
31.07.2025 року о 19.20 годині ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Центральна,1 в с. Шевченки, Полтавського району, Полтавської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків та під відео фіксацію. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
За вказаним фактом 31.07.2025 року був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 408500.
ОСОБА_1 свою провину не визнав та зазначив, що не керував авто, за кермом була його дівчина. Окрім дівчини в авто був його друг ОСОБА_2 , який все бачив. Також вказав, що працівниками поліції було запропоновано йому пройти огляд на стан сп'яніння проте він відмовився, оскільки не керував автомобілем. Також зазначив, що не міг керувати автомобілем, оскільки невідома особа викрала номерні знаки, у зв'язку з чим він викликав поліцію.
Адвокат Селезньов С.І. зазначив, що вина його клієнта- ОСОБА_1 нічим не підтверджується і працівники поліції взагалі не мали права вимагати проходження останнім огляду на стані сп'яніння, підстави для цього відсутні, так як ОСОБА_1 транспортним засобом не керував. Просив закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю складу і події правопорушення.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За умовами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом- це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху- для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, за своїм змістом цієї норми закону, керування транспортним засобом в стані сп'яніння та відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремими та самостійними діяннями, які складають склад адміністративного правопорушення.
За ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 2 ст. 16 цього Закону водій зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляд визначається Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452\735 (далі- Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року (далі- Порядок).
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Оформлення адміністративного матеріалу проводилося із застосуванням відеофіксації з нагрудних камер поліцейських, у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозапис є безперервним, на ньому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Також з матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було виписано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де зазначено про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (а.с. 4).
Таким чином, вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд виходить з того, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , останній зазначив, що 31.07.2025 року рухався в напрямку м. Кременчука, на трасі побачив як невідомий йому хлопець бив дівчину. Він зупинився та підійшов спитати чи все гаразд, а хлопець, який був у стані алкогольного сп'яніння, почав тягнути силоміць дівчину до автомобіля. Потім залишив її на дорозі, сів в автомобіль та поїхав в бік м. Кременчука. Після чого він викликав поліцію.
З відеозапису долученого до матеріалів справи вбачається, що коли працівник поліції підійшов до припаркованого автомобіля «Mitsubishi Lancer»без номерних знаків, водій не відчинив авто та розмовляв з працівником поліції через привідкрите на мінімум скло, спочатку відмовлявся вийти з автомобіля, а потім коли працівник поліції обійшов авто та підійшов до пасажирського сидіння попереду, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, проте з відео чітко вбачається, що за кермом нікого не було. В подальшому, коли працівники поліції після відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння повернулися до автомобіля «Mitsubishi Lancer», за кермом останнього сиділа дівчина, яка кричала та агресивно себе поводила, зазначаючи, що за кермом авто була вона. На запитання працівника поліції, яким чином вона могла керувати даним авто, якщо приїхала разом з ним у патрульному автомобілі, оскільки вони її забрали по дорозі, остання в агресивній формі зазначила, що вони цього не доведуть.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 не керував автомобілем в стані сп'яніння, керувала транспортним засобом саме вона. На дорозі сталася між нею та ОСОБА_1 сутичка, поруч проїжджав незнайомий чоловік, який запропонував допомогти. Між незнайомим чоловіком та ОСОБА_5 виникла штовханина, ОСОБА_5 чоловіка відштовхнув, сів за кермо і поїхав. Вона залишилася з незнайомим чоловіком, який її розпитував чи ОСОБА_5 п'яний, в якому він взагалі стані та як він керує автомобілем. Потім чоловік викликав працівників поліції. Поліція приїхала і вони поїхали до місця, де стояла машина ОСОБА_5 . ОСОБА_4 приїхала з працівниками поліції. Незнайомий чоловік також приїхав, та зняв номерні знаки з автомобіля і поїхав, працівники поліції на це не відреагували та поїхали. Потім прийшов ОСОБА_5 і почав кричати за номери, що їх вкрали, та викликав поліцію. Працівники поліції приїхали та пропонували ОСОБА_5 пройти огляд на стан сп'яніння, він відмовився оскільки не керував автомобілем.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що його товариш ОСОБА_5 попросив поїхати з ним в гості. Потім у ОСОБА_5 сталася сварка з його дівчиною. Підійшов якийсь чоловік почав розбороняти, ОСОБА_5 його відштовхнув сів в авто і поїхали, зупинилися на повороті. Він сидів в авто на задньому сидінні, а ОСОБА_5 пішов придбати продукти. Приїхала поліція і він закрив машину. Чоловік, з яким у ОСОБА_5 був конфлікт зняв номера з автомобіля. Потім він ( ОСОБА_2 ) відкрив машину, щоб дівчина сіла в машину. Повернувся ОСОБА_5 і почав кричати та з'ясовувати де номери, викликав поліцію. Коли приїхали працівники поліції, то вони запропонували ОСОБА_5 пройти огляд на стан сп'яніння, він відмовився та зазначив, що транспортним засобом не керував.
ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що їхав приблизно о 19-00 годині додому, в районі с. Шевченки побачив як невідомий йому хлопець бив дівчину. Він зупинився та підійшов спитати чи все гаразд, а хлопець почав агресивно себе вести, штовхатися, його товариш в цьому допомагав. Він викликав поліцію, оскільки був впевнений, що невідомий хлопець перебував в стані алкогольного сп'яніння. Після чого цей хлопець, який був п'яний, залишив дівчину на дорозі, сів в автомобіль та поїхав в бік м. Кременчука. Приїхала поліція, та вони разом з поліцейськими поїхали за автомобілем. Коли під'їхали, то він підійшов до авто, зняв реєстраційні номери, щоб вони далі нікуди не рушили, і поїхав з місця. Працівники поліції залишилися на місці, протокол складали вже у його відсутність. Також підтвердив в судовому засіданні факт того, що особисто зняв номери для того, щоб машина далі нікуди не поїхала, бо водій перебував у стані алкогольного сп'яніння.
В ході розгляду адміністративного матеріалу судом було встановлено, що також зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто, виконував функції водія. Працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено про наявність підозри перебування його у стані алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти відповідний огляд на місці та у медичному закладі. Останній в категоричній формі відмовився, зазначивши, що не керував автомобілем, сидів поруч з водієм, а керувала автомобілем його дівчина.
Суд критично відноситься до доводів ОСОБА_1 та його захисника Селезньова С.І. , які наполягали на тому, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки вони спростовуються наданими в судовому засіданні свідченнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 які підтвердили факт керування останнім транспортним засобом.
Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що дійсно після сварки зі своєю дівчиною сів за кермо автомобіля та поїхав, тим самим підтвердив факт виконання ним функцій водія. Працівники поліції приїхали вже після зупинки ним автомобіля.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи характер вчиненого правопорушення, його громадське значення, особу ОСОБА_1 , який в даній ситуації вів себе агресивно та намагався уникнути відповідальності, ступінь його вини та відношення до скоєного, покази свідків, які чітко зазначили, що ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, проте він від такого огляду відмовився, приходить до висновку, що в діях останнього є склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а томуйого слід притягнути до адміністративної відповідальності, призначивши стягнення в межах санкції вказаної статті.
Крім того, на підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір, розмір і порядок сплати якого встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3028,00 грн., тобто, розмір судового збору складає 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч. 1, 245, 251, 280, 283-285, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Штраф стягнути на рахунок UA048999980313050149000016001, банк отримувача- Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК Полтавської області /Полтавська/21081300, ЄДРПОУ 37959255.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави (одержувач платежу: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, п. 5 таблиці ставок, ПІБ платника судового збору) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення.
Повний текст постанови складений 24.09.2025 року.
СуддяТетяна ЗУБ