Дата документу 23.09.2025Справа № 554/13868/25
Провадження № 2-н/554/4384/2025
Іменем України
23 вересня 2025 року м. Полтава
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, -
Заявник АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 1657,80 грн., 56,45 грн - 3% річних, 220,71 грн - інфляційних втрат, а також суми судового збору у розмірі 302,80 грн.
Вивчивши заяву, суддя приходить до наступного.
Згідно ч.3 ст.19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ч. 2 ст. 160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Заявник вказує на те, що він надає послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , користувачем якої є ОСОБА_1 , проте, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1805304 від 23.09.2025 року, фізична особа-боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
За приписами п.4, 5 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно п.4 ч. 3 ст.163ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так, у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» зазначено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Проте, заявником не обґрунтовано з посиланням на належні докази, що боржнику належить на праві власності нерухомість АДРЕСА_1 , за якою нараховується заборгованість за послуги з розподілу природного газу та не надано відповідних документів, що підтверджують цей факт. Жодних доказів фактичного проживання та користування послугами за даною адресою боржником матеріали справи також не містять.
При цьому, заявником не надано ні індивідуального (типового) договіру, ні договору, підписаного заявником та боржником, тому в даному випадку він не може свідчити про надання послуг саме ОСОБА_1 .
Крім того, заява про видачу судового наказу заборгованості за послуги з розподілу природного газу подана з пропуском строку, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 165ЦПК України, суддя, відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
У зв'язку з відсутністю у матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів того, що майно за місцем знаходження якого надавалися послуги та, як наслідок, через відсутність їх оплати виник борг, належить саме ОСОБА_1 та, що він користувався наданими послугами, суд не вбачає підстав для задоволення вимог заяви та вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні.
Керуючись ст. 160,162,163,165,353 ЦПК України, суддя, -
Відмовити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз'у задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Роз'яснити заявнику, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.
У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Л.В.Гольник