Справа № 539/3818/25
Провадження № 2/539/1689/2025
23 вересня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участі секретаря судового засідання Крайсвітньої Н. М.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, -
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.
Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2012 році укладено шлюб. Під час шлюбу у сторін у справі 2012 року народилася дочка ОСОБА_3 , яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач не надає будь-якої допомоги, необхідної для утримання та виховання спільної дитини. Вказувала, що ніякої допомоги на дитину не отримує, відповідч працевлаштований та іншим особам аліменти не сплачує.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , 2012 року народження року народження, у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Рух справи
01 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 серпня 2025 року справу № 539/3818/25 передано судді Пилипчуку М. М.
Суддя на виконання вимог частини восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 04 серпня 2025 року звернувся з відповідним запитом до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 04 серпня 2025 року № 1632860 за вказаними параметрами ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) особу не знайдено.
Суд на виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України 04 серпня 2025 року звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
У відповіді, яка надійшла до суду з відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, вказано, що інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 15 вересня 2025 року; надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
Згідно з повідомленням Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено.
Відповідача повідомлено про дату, час та місце розгляду справи за останнім відомим місцем його проживання.
ОСОБА_2 25 липня 2025 року подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, вказував, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог.
15 вересня 2025 року до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій вона просила розглянути справу без її участі, на позовних вимогах наполягала, просила їх задовольнити у повному обсязі.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 23 вересня 2025 року.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, що 07 вересня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб, про що Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лубни Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області склав відповідний актовий запис № 238 та видав свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Після укладення шлюбу позивач змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .
Під час шлюбу у сторін у справі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 12 грудня 2012 року серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Позивач зазначила, що відповідач не надає будь якої матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання дочки.
ОСОБА_2 у поданій до суду заяві вказував, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 760/6988/22, від 21 червня 2023 року у справі № 369/9813/20 викладено висновок про те, що «одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України (далі - СК України). Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності».
Положеннями статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин першої та другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Доказів про наявність медичних протипоказань, встановлених щодо працевлаштування відповідача та заняття певними видами діяльності, суду не надано.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених статтею 188 СК України не встановлено. Судом також враховано, що відповідач визнав позов, про що подав до суду відповідну заяву.
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом не встановлено, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Стягнення аліментів у частці заробітку (доходу) батька, матері має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.
Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дочки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, оскільки на відповідача як на батька покладено обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дочки, яка проживає разом з позивачем.
Такий розмір аліментів на утримання дочки буде необхідним та достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Враховуючи зміст статті 191 СК України, аліменти підлягають стягненню від дня пред'явлення позову - 01 серпня 2025 року. Суд допускає негайне виконання рішень суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (стаття 430 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду позовних вимог
З огляду на викладене, наявні підстави для стягнення аліментів на користь позивача на утримання дочки, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (частина перша статті 142 ЦПК України).
Оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, а відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням статей 141, 142 ЦПК України, статті 4 Закону України «Про судовий збір», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його (платника аліментів) заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ).
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя М. М. Пилипчук