Справа № 537/1596/25
Провадження № 2/536/832/25
15 вересня 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Реки А.С.,
за участю секретаря судового засідання Черненко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визначення місця проживання дитини,-
за участі представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шамшуріна Ю.В.,
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач та відповідачка мешкали у незареєстрованому шлюбі, під час якого народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22.02.2023 року сторони уклали шлюб та вже 04.03.2024 року на грунті непорозумінь та різних поглядів на життя розірвали шлюб. Після припинення шлюбних відносин сторони не досягли домовленості щодо місця проживання ОСОБА_3 . На даний час син проживає разом із позивачем, у будинку ОСОБА_4 , яка є матір'ю ОСОБА_1 , де дитина має власну кімнату та всі необхідні речі для його виховання. Позивач вказує, що він працює неофіційно, не зловживає спиртними напоями, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно. В той же час відповідачка вихованням сина не займається, оскільки має ще трьох неповнолітніх дітей, не має постійного місця проживання та роботи, а також бажає жити окремо. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2025 року позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2025 року закрито підготовче провадження, призначено до розгляду у судовому засіданні та задоволено клопотання представника позивача про допит свідків.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, яке відбулося 11 серпня 2025 року, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що на даний час питання щодо місця проживання дитини з колишньою дружиною було вирішено, вона не заперечує проти проживання їх спільної дитини з ним. В подальшому у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник позивача - адвокат Шамшурін Ю.В. в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у ньому та пояснив, що спір про місце проживання дитини між сторонами існував, зокрема з цього приводу відповідачкою викликалася поліція. На даний час хоча спір і відсутній, але він існував та може виникати у майбутньому, а тому просить задовольнити позовні вимоги
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала в провадження суду заяву про визнання позову (а.с. 25), в якій також вказала, що з початку 2024 року між нею та позивачем виникли непорозуміння, в результаті чого ОСОБА_2 забрала трьох інших своїх дітей та переїхала до найманого житла. Їх спільну дитину з ОСОБА_1 - ОСОБА_3 його батько не віддавав їй, у зв'язку з чим відповідачка викликала поліцію у вересні 2024 року. З того часу дитина проживає разом із батьком. ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 дійсно займається вихованням їх дитини, а в неї відсутні житлові умови для проживання з дитиною. Також у вказаній заяві просила суд провести розгляд справи за її відсутності.
Третя особа - Служба у справах дітей Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради уповноваженого представника до суду не направили, надали в провадження суду заяву про проведення розгляду справи за відсутності їх представника. Також, направили письмову заяву, де вказали, що питання про надання суду висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення батька дитини, ОСОБА_1 , враховуючи думку матері дитини, ОСОБА_2 , члени комісії вирішили рекомендувати виконавчому комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області прийняти рішення про недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним із батьків, у зв'язку з відсутністю спору між батьками з цього питання. На даний час малолітній ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини, ОСОБА_2 , не заперечує проти проживання сина з батьком, спілкується з дитиною, не має намірів визначати місце проживання ОСОБА_5 з собою (а.с 45-46).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що перебуває з позивачем в дружніх відносинах та знайома із сторонами спору приблизно два роки. Їй відомо, що під час сумісного проживання позивача та відповідачки, ОСОБА_2 вживала алкогольні напої та залишала дітей на ОСОБА_1 . Через деякий час вони розірвали шлюб та відповідачка залишила сина на позивача на кілька місяців. Потім вона приїжджала та неодноразово викликала поліцію (останній раз був взимку 2024 року) у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не віддавав їй дітей. На даний час відповідачка своїм сином не цікавиться, який також про матір зовсім не згадує.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що з позивачем знайомий близько 8 років, а з відповідачкою знайомий як з дружиною позивача. Вказав, що дитина проживає разом із батьком та бабусею. Також зазначив, що відповідачка зловживає алкогольними напоями, залишила дітей, як спільного з позивачем сина, так й інших трьох, на позивача. Після розірвання шлюбу приїжджала до ОСОБА_1 в нетверезому стані та погрожувала забрати дитину, викликала поліцію з цього приводу декілька разів (останній раз - взимку 2024 року), також виражалась нецензурною лайкою при дітях.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що позивач є її сином. Вказала, що ОСОБА_2 вела аморальний спосіб життя, додому часто не з'являлась, зловживала алкогольними напоями та залишила дитину на позивача. У зв'язку з цим ОСОБА_1 оформив відпустку по догляду за дитиною. Приблизно два роки тому сторони розірвали шлюб та відповідачка забрала своїх трьох дітей, яких вона мала від попередніх відносин, з собою, а ОСОБА_3 залишився разом із позивачем. У грудні 2024 року перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння відповідачка викликала поліцію у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не віддавав дитину. Свідок не бачила ОСОБА_2 вже близько чотирьох місяців, дитиною остання не цікавиться, іноді передає гроші, пару разів у місяць може заїхати хвилин на 10, а також відповідачка часто змінює своє місце проживання. Окрім того, свідок зазначила, що позивач не забороняє відповідачці спілкуватися з дитиною, однак лише коли та перебуває у тверезому стані. В свою чергу ОСОБА_1 повністю займається вихованням дитини сам, для дитини облаштована її власна кімната, заяву про стягнення аліментів з ОСОБА_2 її син не подавав.
Суд, заслухавши пояснення сторони позивача та свідків, дослідивши надані докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13 вересня 2024 року (а.с.5).
Відповідно до рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 04 березня 2024 року було розірвано шлюб, який зареєстрований 22 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , актовий запис №181 (а.с.9-10).
З копії договору дарування від 03 травня 2012 року серії ВРС №024834 та копії договору дарування від 02 серпня 2011 року серії ВРМ №062047 вбачається, що ОСОБА_4 належить будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 (а.с.6-8).
Також, представником позивача наданий лист Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП від 27.05.2025 № 41/26/1/01-25,згідно якого виклик 08.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 обслуговували інспектори взводу № 2 роти № 2 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП (а.с. 38).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з одним із батьків, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №219 від 30.01.2025, ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях службі у справах дітей зазначив, що з червня 2024 року мати дитини ОСОБА_2 проживає окремо, відтоді і по теперішній час їх малолітній син ОСОБА_5 проживає з ним. Вказав, що періодично мати спілкується з дитиною, але основну увагу дитині приділяє він та його мати (бабуся дитини).
Мати дитини, ОСОБА_2 , у своїх письмових поясненнях службі у справах дітей зазначила, що з червня 2024 року, після розірвання шлюбу, та по теперішній час проживає окремо від сина ОСОБА_5 . Пояснила, що власного житла не має, тому орендує будинок, в якому проживає з трьома дітьми від попередніх стосунків. Вказала, що періодично спілкується з малолітнім ОСОБА_5 , підтримує його матеріально, два рази на тиждень бачиться з ним, відвідує за місцем його проживання або батько привозить дитину до її помешкання. Зазначила, що не заперечує проти того, щоб малолітній ОСОБА_5 і надалі проживав з батьком, спору з цього питання між нею та батьком дитини не має.
Спеціалістами служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було обстежено умови проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку проживають ОСОБА_1 (батько), ОСОБА_3 (син) та на момент відвідування родини у помешканні була присутня бабуся по лінії батька ОСОБА_4 , власниця помешкання, яка проживає окремо, але приходить допомагати доглядати дитину. Дитина зарахована до складу дошкільного підрозділу гімназії 02.09.2024, куди її приводить і забирає батько, який контактний, спілкується з вихователями, цікавиться розвитком дитини. Мати ОСОБА_2 цікавиться станом дитини, оскільки, за її словами, ОСОБА_5 проживає з батьком, а також надавала документи, на підставі яких дитина має пільгове харчування як член малозабезпеченої родини. Обоє батьків беруть участь у житті ОСОБА_10 .
Таким чином, беручи до уваги факт постійного безперешкодного проживання малолітнього ОСОБА_10 з батьком, відсутність жодних активних дій зі сторони матері щодо повернення чи відібрання дитини, визначення місця проживання сина саме з нею, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним із батьків у зв'язку з відсутністю спору між батьками з цього питання.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції.
У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
У рішенні ЄСПЛ «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Аналіз релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Частиною 4 ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 вказав, що мати дитини не займається вихованням сина, не має постійного місця проживання та роботи, бажає жити окремо. За таких обставин позивач вважає, що краще сину буде проживати разом із ним.
З наданого суду висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним із батьків, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №219 від 30.01.2025 року, вбачається, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним із батьків у зв'язку з відсутністю спору між батьками з цього питання.
Також, із заяви відповідачки ОСОБА_2 про визнання позову, поданої до суду, вбачається, що сторони дійшли згоди щодо місця проживання малолітньої дитини, заперечень щодо проживання сина разом з батьком відповідачка не висловлювала, що також свідчить про відсутність спору між батьками у визначенні місця проживання дітей.
У постанові від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24) Верховний Суд зазначив, що оскільки фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжувала проживати, а мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, у справі були відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дочкою, то позивачем не було доведено, що на час звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, були порушені права позивача.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23 (провадження № 61-14116св24) визначено, що «малолітня дитина проживає разом із батьком, а мати дитини як на час подання позову, так і під час розгляду справи в суді не заперечувала проти цього, підтвердивши тим самим, що сторони дійшли домовленості щодо проживання доньки саме з позивачем. З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що мати та батько (сторони у справі), які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються відповідачкою».
Норми ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлюють обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На необхідність доведення обставин наявності спору між сторонами щодо місця проживання дитини вказано в правовій позиції Верховного Суду висловленої в постанові від 10 червня 2021 року у справі № 369/1587/19, висновок якої у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України обґрунтовано був врахований судом.
Матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами існують непорозуміння або конфлікти з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини. Мати дитини ОСОБА_11 і в січні 2025 року (на час надання висновку органу опіки та піклування), і на час подання позову та під час розгляду справи в суді не заперечувала щодо проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, вказала, що спору з цього питання між нею та батьком дитини не має.
Виходячи із наведеного, суд, встановивши такі обставини справи, зокрема, те, що на час розгляду справи та ухвалення рішення суду, дитина проживає за місцем проживання батька, відповідачка не заперечує щодо подальшого проживання дитини із позивачем, на даний не створює жодних перешкод у такому проживанні, з урахуванням ставлення матері та батька до своїх батьківських обов'язків, інтересів дитини, суд, розглянувши справу в межах позовних вимог, дійшов висновку про те, що позивач не довів суду, що його право на те, щоб дитина проживала з ним порушується чи не визнається відповідачкою та відсутні підстави вважати порушеним, невизнаним чи оспорюваним право позивача, яке підлягає судовому захисту.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 19, 141, 160, 161, 171 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 206, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Ухвалив:
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 24.09.2025.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа - Служба у справах дітей Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, код ЄДРПОУ 40210107, місцезнаходження: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, б.90.
СуддяА. С. Река