Справа №534/1393/24
Провадження №
19 вересня 2025 року місто Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області в складі головуючого судді Куц Т.О., з участю: секретаря судового засідання Віднійчук І.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Березенко Є.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання та поділ майна,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_4 , з лютого 2018 по день смерті ОСОБА_4 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що вона у травні 2016 року познайомилась з ОСОБА_4 і одразу почали будувати стосунки. З лютого 2018 року вони почали проживати разом за адресою АДРЕСА_1 однією сім'єю і до моменту смерті чоловіка. Вони вели спільний побут, разом відпочивали, відвідували родичів одне одного та проводили час у відпустках і святах із сином чоловіка від першого шлюбу під час його візитів до м. Черкаси. За час спільного проживання родина набула майно для побуту та власного комфорту, а саме: мотоцикл марки KAWASAKI, модель ZX 600E 2000 року виписку реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки Volkswagen модель Tiguan 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , помер, після його смерті відкрилась спадщина на вказане майно.
У зв'язку з не можливістю підтвердити факт спільного проживання із ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, звернулась до суду, оскільки цей факт встановлення породжує юридичні наслідки, пов'язані з реалізацією спадкових прав.
Ухвалою судді від 06.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження з призначенням справи до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Березенко Є.А. позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, проти вимог позивачки заперечував.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Матвієнко С.М в судовому засіданні проти вимог позивачки заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 , як чоловік та жінка без реєстрацію шлюбу і у них були відносини притаманні подружжю, вели спільне господарство, разом несли витрати та облаштовували побут.
На підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 надала довідку ОСББ «Білий Парус 82», згідно якої ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, згідно якої ОСОБА_1 в період з 2018 року по 2022 рік працювала на підприємствах м. Черкас, медичну картку ОСОБА_4 та декларацію про вибір лікаря, який надає первину медичну допомогу на ім'я ОСОБА_4 від 31.07.2018, згідно яких адреса зазначена АДРЕСА_1 (а.с.23).
Згідно інформаційної довідки про військовозобов'язаного, яка заповнена на ім'я ОСОБА_4 від 26.05.2022 у графі склад сім'ї : - дружина зазначено ОСОБА_1 (а.с.37).
Також до позову позивачкою було додано фотознімки на яких зображено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час відпочинку , а також разом з рідними та дітьми (а.с.11-16).
Згідно виписці по надходженням на картку/рахунок ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , під час перебування на військовій службі, регулярно здійснював перекази Басараб С.О.
Згідно договору купівлі - продажу транспортного засобу від 19.02.2022 ОСОБА_4 придбав автомобіль марки Volkswagen модель Tiguan 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с.7-8).
Згідно договору купівлі - продажу транспортного засобу від 16.08.2018 ОСОБА_4 придбав мотоцикл марки KAWASAKI, модель ZX 600E 2000 року виписку реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с. 9-10).
Крім того факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю підтвердили свідки, які були заслухані в судовому засіданні, зокрема, свідок ОСОБА_5 зазначила, що вони товаришували з позивачем та ОСОБА_4 сім'ями, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали в квартирі позивачки у м. Черкаси приблизно з 2017 року до часу поки ОСОБА_4 не пішов на війну, проживали, як звичайна пара, вели спільний побут, купили автомобіль, мотоцикл.
Свідок ОСОБА_6 показала суду, що вона є сусідкою позивачки та зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом в квартирі позивачки, новий 2018 рік вони святкували разом, вони разом їздили на байкірські сльоти, жили як справжня сім'я, разом їздили на відпочинок, купили мотоцикл, автомобіль. Їздили разом до доньки та сина ОСОБА_4 від першого шлюбу у м. Горішні Плавні Полтавської області, де раніше проживав ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_7 показала суду, що ОСОБА_4 був хрещеним її доньки, з позивачкою вони проживали разом з 2018 року, вважала, що вони були одруженими, оскільки вони вели спільний бюджет, купували побутову техніку, купили автомобіль та мотоцикл. Їздили разом до м. Горішні Плавні Полтавської області де раніше проживав ОСОБА_4 .
Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення осіб, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За приписами ч.2 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, і т.п.
Згідно вимог ч.4 ст. 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, яке сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст.36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Встановлення вказаного факту позивачу необхідно для реалізації положень ст.74 Сімейного кодексу України.
Аналізуючи наведені письмові матеріали справи, суд вважає, що позивачем доведено факт того, що вона та ОСОБА_4 мешкали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Згідно зі ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього Кодексу.
Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Таким чином судом встановлено, що майно набуто сторонами як у період зареєстрованого шлюбу так і в період проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, що відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України визначає статус цього майна як спільна власність подружжя.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статей 63, 69 Сімейного Кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року викладено наступний правовий висновок: «Згідно із частиною четвертою статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці».
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).
Враховуючи, що спірне нерухоме майно набуте сторонами під час спільного проживання як чоловіка та жінки, однією сім'єю, воно є об'єктом їх спільної сумісної власності, оскільки придбане внаслідок спільного проживання та спільної праці їх сім'ї.
Отже, встановлення належності зазначеним особам майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 Сімейного кодексу України є правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову про встановлення факту проживання однією сім'єю, та визнання майна набутого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з лютого 2018 року по 2024 рік, а саме мотоцикл марки KAWASAKI, модель ZX 600E 2000 року виписку реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки Volkswagen модель Tiguan 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя. Також вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на частину в період з лютого 2018 року по 2024 рік, а саме мотоцикл марки KAWASAKI, модель ZX 600E 2000 року виписку реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки Volkswagen модель Tiguan 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя.
У відповідності до положень частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідачів на користь держави необхідно стягнути судові витрати.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 81, 89, 211, 263-265 ЦПК України, суд, -
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання та поділ майна - задовольнити повністю.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з лютого 2018 року по день смерті ОСОБА_4 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати майно набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з лютого 2018 року по 2024 рік, а саме мотоцикл марки KAWASAKI, модель ZX 600E 2000 року виписку реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки Volkswagen модель Tiguan 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину мотоциклу марки KAWASAKI, модель ZX 600E 2000 року виписку реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки Volkswagen модель Tiguan 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2590 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду.
Суддя Т.О.Куц