Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1410/25
Провадження № 3/382/679/25
23 вересня 2025 року м. Яготин
Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону патрульної поліції у місті Борисполі управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
До Яготинського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 383644 від 07.07.2025 року та матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому зазначено, що 06.07.2025 о 23 год. 55 хв. траса М03 Київ-Харків 101 км водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував ТЗ (мотоцикл) Днепр з номерним знаком НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки тз за допомогою приладу Алкотест Драгер або в найближчому лікарському закладі охорони здоров'я, водій ОСОБА_1 категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судові засідання не з'явився, повідомлений належним чином. Захисник подала письмові пояснення відповідно до яких просила закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування зазначила, що з фабулою суті адміністративного правопорушення не погоджуються. Так, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за: - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; - передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп?яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; - відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Натомість, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп?яніння, але КУпАП не передбачає відповідальності лише за керування транспортним засобом з ознаками сп?яніння. Тобто в протоколі не зазначено суті адміністративного правопорушення. Крім того, зазначають, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не визнає, оскільки алкогольних напоїв не вживав. На долучених до матеріалів справи відеозаписів, ознак алкогольного сп?яніння ОСОБА_1 зафіксовано не було, зокрема відсутнє порушення координації рухів, мова чітка та зрозуміла, поведінка відповідала обстановці. Зазначені обставини свідчать про надуманість ознак алкогольного сп?яніння у ОСОБА_1 , а тому останній не мав обов?язку проходити огляд на стан алкогольного сп?яніння. Крім того, вказують, що ОСОБА_1 від керування транспортним засобом відсторонено не було, що додатково свідчить про відсутність ознак алкогольного сп?яніння.
Про надходження на розгляд суду вказаної справи, враховуючи судову практику ЄСПЛ, було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов'язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Дослідивши докази, суд вважає доведеними матеріалами справи наявність елементів складу правопорушення за ст. 130 КУпАП, а доводи сторони захисту такими, що підлягають відхиленню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно вимог ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Крім того, ст. 53 вказаного Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Положення ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду.
У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом мотоцикл Днепр з номерним знаком НОМЕР_2 , що не заперечується стороною захисту, а також підтверджується відеозаписом долученим працівниками поліції.
Натомість, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі, зокрема, шляхом вочевидь явного триваючого у часі ігнорування неодноразових вимог працівника поліції пройти такий огляд.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія тощо) - ПДР не містять.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Згідно зі ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан наркотичного чи іншого сп'яніння. Огляд водія на стан наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується у своїй сукупності: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 383644 від 07.07.2025 року; карткою обліку адміністративного правопорушення; копією постанови серії ЕНА № 5160429 від 07.07.2025; рапортом органу поліції від 07.07.2025; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.07.2025; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 07.07.2025, в якому зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився; довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП; довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами; відеозаписом.
Окремо суд звертає увагу на переглянутий в судовому засіданні відеозапис події, долучений поліцейськими на ДВД-диску, з якого вбачається, що працівниками поліції було зупинено водія ОСОБА_1 , під час розмови працівниками поліції було озвучено ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (0:03:48-0:03:57), після цього йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в найближчому медичному закладі, на що ОСОБА_1 зазначив «може я там допустім випив бутилку пива, да шо, я не буду спорить і кланяться» (0:06:42-0:06:57). Крім цього, зазначив що знає наслідки відмови від проходження огляду. Разом із тим, на неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
Відповідно до положень ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735(далі-Інструкція) метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Оскільки в даному випадку ОСОБА_1 фактично відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я, суд оцінює його таку відмову як безумовну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку. На відеозаписах долучених працівниками поліції чітко зафіксована пропозиція проходження огляду на місці зупинки та в найближчому медичному закладі, фактична відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду своїми діями (які не дозволяють дійти висновку, що особа "не відмовилася" пройти огляд, а "погодилася"). Таким чином, вимоги п. 2.5 ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Доводи сторони захисту про те, що ознаки не були зафіксовані, судом не приймаються, оскільки такі ознаки були озвучені ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписом.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не вживає алкоголь, не спростовує наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній притягується до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, а для вимоги поліцейського про необхідність проходження такого огляду необхідна не наявність доведеного стану сп'яніння, а наявність ознак, які вказують на те, що особа перебуває у такому стані. Крім цього, ОСОБА_1 особисто зазначив, що йому відомі наслідки відмови від проходження огляду.
Також суд відхиляє доводи сторони захисту щодо не відсторонення ОСОБА_1 від проходження огляду, оскільки як вбачається із відеозапису (0:59:51-0:59:55) поліцейськими було повідомлено, що ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортного засобу.
Оцінені судом вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми. При цьому, матеріали справи, в тому числі й відеозапис, не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінив в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наданий до суду протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 пройти відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Отже вищеперелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами захисника, які заперечують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених судом. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.
Також суд враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені особою, яка притягається до відповідальності, характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеними факти керування особою транспортним засобом, встановлення ознак алкогольного сп'яніння, пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, що є підставою для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів суд дійшов висновку, що твердження сторони захисту з приводу відсутності в діях особи елементів правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно були підставами для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та самої події, стороною захисту не наведено і при розгляді справи судом не встановлено.
Даючи оцінку доводам, викладеним стороною, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах "Серявін та інші проти України", "Трофимчук проти України", "Проніна проти України"). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Наведені стороною захисту аргументи не спростовують наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, вони не спростовують дані, в тому числі й пояснення та відеозапис, що підтверджує поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 свідомо відмовився від проходження медичного освідування в медичному закладі, та відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як вже зазначалося, встановлює відповідальність не лише за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння безпосередньо, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду.
Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відхиляє клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки, дане правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху та потенційно небезпечним для суспільства, а також становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, враховуючи пом'якшуючі та обтяжуючі обставини по даній справі, суд вважає призначити адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, 130, 283-284, 289, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу та стягнути з нього 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м. Київ/21081300, код ЄДРПОУ- 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку (ІВАN) UA 488999980313030149000010001, код класифікації бюджету 21081300) та позбавити права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягувачем є державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету 22030106. Стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя М. М. Нарольський