Справа № 365/791/25
Номер провадження: 3/365/307/25
іменем України
"24" вересня 2025 р. селище Згурівка
Суддя Згурівського районного суду Київської області Солдатова Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , справу про адміністративне правопорушення за адміністративним матеріалом, який надійшов від Сектору поліцейської діяльності № 2 Відділу поліції № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Вірменії, який має постійне місце проживання в Україні на підставі посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 25.06.2025, видана органом 8011, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за контрактом, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 855262 від 10.09.2025, 09.09.2025 приблизно о 22 годині 30 хв. за місцем спільного проживання в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, кидався в бійку, чим була завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП як вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
Прокурор, повідомлений про розгляд справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, на розгляд справи не з'явився, що не перешкоджає розгляду.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , свою вину не визнав та пояснив, що 09.09.2025 увечері у них з ОСОБА_2 на побутовому ґрунті виник словесний конфлікт, в ході якого вони кричали один на одного. Працівникам поліції він так і пояснив, але на нього склали протокол про адміністративне правопорушення. Він відмовився будь-що підписувати та надавати письмові пояснення. Про те, що працівники поліції оформлювали форму оцінки ризиків йому до судового засідання не було відомо та він не знає на підставі чого вона була складена, оскільки ні йому, ні ОСОБА_2 таких питань ніхто не задав. Пізніше вони з ОСОБА_2 поспілкувались та всі непорозуміння між собою вирішили. Навіщо ОСОБА_2 викликала поліцію він так і не зрозумів. Це вже вдруге, коли ОСОБА_2 викликала на нього поліцію. Попередній адміністративний матеріал відносно нього вже розглянутий та справа закрита.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що вони з ОСОБА_1 12 років перебувають у фактичних шлюбних відносинах, мають спільну дитину. Час від часу у них виникають сварки як і в будь-якій сім'ї. 09 вересня 2025 року вони вечеряли та у них виник конфлікт через те, що будинку не працювало освітлення. Сварку почала вона. В ході сварки вони один на одного кричали, вживали нецензурну лексику. ОСОБА_1 їй не погрожував та не застосовував до неї фізичної сили. Це була звичайна побутова сварка. Домашнього насильства відносно неї ОСОБА_1 не вчиняв. Жодної шкоди діями ОСОБА_1 їй не було завдано. Вона за своє життя та безпеку не переживала. Сама така, що не змовчить. Поліцію викликала лише тому, що конфлікт затягнувся. Думала, що поява працівників поліції посприяє тому, щоб ОСОБА_1 заспокоївся та конфлікт припинився. Щодо форми оцінки ризиків вчинення домашнього, то їй не відомо, на підставі яких даних вона складена. Їй особисто працівники поліції не задавали тих питань, що містяться у формі оцінки ризиків. Додатково пояснила, що дійсно вже викликала працівників поліції раніше, коли у них з ОСОБА_1 був конфлікт. Суд закрив справу за відсутності складу правопорушення.
У судовому засіданні досліджено:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 855262 від 10.09.2025 (а.с. 1, 2);
- рапорт поліцейського, в якому вказано, що 10.09.2025 о 00 год. 42 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , потрібен наряд поліції, співмешканець б'є заявницю. Заявник ОСОБА_2 (а.с. 3-4);
- форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с. 5-7);
- копія термінового заборонного припису відносно кривдника серії АА № 520038 від 10.09.2025 (а.с. 8);
- письмові пояснення ОСОБА_2 від 10.09.2025, де зазначено, що 09.09.2025 близько 22:30 вона перебувала за місцем свого проживання разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 , який після вживання спиртних напоїв почав поводити себе неадекватно, ображав нецензурною лексикою, кидався в бійку (а.с. 10);
- довідка про те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався (а.с. 11).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання суддя дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» діяльність, спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству, ґрунтується, зокрема, на таких засадах: належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих, дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства.
Під психологічним насильством в сім'ї слід розуміти насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, що завдає шкоду психічному здоров'ю.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім'ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.
У судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, в ході якого він виражався нецензурними словами.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що внаслідок таких дій, як вираження ображання нецензурною лайкою, погроза фізичною розправою, кидання в бійку, були завдано шкоду психічному здоров'ю потерпілої.
У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження такі дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, як погроза фізичною розправою та кидання в бійку, оскільки як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 стверджували, що погроз та бійки не було. Крім того, потерпіла ОСОБА_2 стверджувала, що шкоди її психічному здоров'ю завдано не було, оскільки вона не боялася за своє життя та безпеку, а під час сварки вони обоє кричали та вживали нецензурну лексику.
У судовому засіданні не встановлено з боку ОСОБА_1 будь-яких дій, які спрямовані на обмеження волевиявлення потерпілої. Також, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що діями ОСОБА_1 була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 . Крім того, у своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 не заявляла про те, що діями ОСОБА_1 їй була завдана будь-яка шкода.
Таким чином, матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суддя звертає увагу на те, що обов'язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого (наявність в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП) покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, у тому числі і закріпленої у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин, суддя дійшла висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що є підставою для закриття провадження в даній справі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 247 ч. 1 п. 1, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Постанова судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Т.М. Солдатова