Справа № 349/984/25
Провадження № 2/349/499/25
іменем України
24 вересня 2025 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Гаврилюк О.О.
з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №349/984/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У липні 2025 року ТОВ ФК «Кредит-Капітал», інтереси якого представляє адвокат Усенко М.І., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3753281 від 28 лютого 2021 року в розмірі 18 960,00 гривень.
В обгрунтування позову зазначено, що 28 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3753281. Цей договір було підписано електронним підписом ОСОБА_1 , який був відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер його мобільного телефону, про що свідчать умови кредитного договору, адреса, реквізити та підписи сторін.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 було надано шляхом зарахування на його платіжну карту, кредитні кошти в розмірі 4000 грн, строком на 15 днів до 15 березня 2021 року зі сплатою процентів в розмірі 3,00 % від суми фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом і становлять у грошовому еквіваленті 1800,00 грн. Комісія за надання кредиту 1160,00 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 29,00 відсотка від суми. Загальна вартість кредиту 6960,00 грн.
27 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №69-МЛ, згідно умов якого позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кредитним договором №3753281 від 28 лютого 2021 року.
Взяті на себе зобов'язання позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконував у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 18 960,00 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн.; заборгованості по процентах в розмірі 13800 грн.; заборгованості за комісією в розмірі 1160 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3753281 від 28 лютого 2021 року в розмірі 18 960 гривень та судові витрати в розмірі 2422,40 гривень судового збору, 8 000,00 гривень витрат на правову допомогу.
Відповідач не подав відзиву на позов.
Ухвалою судді від 08 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
У судове засідання представник позивача адвокат Усенко М.І. не прибув, у позовній заяві зазначив про розгляд спраи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, направив на адресу суду заяву про застосування строку позовної давності. В обгрунтування заяви зазначив, що за ч.1 ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки. Кредитний договір №3753281 було укладено 28 лютого 2021 року. 27 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №69-МЛ. Таким чином у позивача з 28 травня 2021 року розпочався строк позовної давності, який закінчився 27 травня 2024 року. До суду позивач звернувся 23 червня 2025 року. З цих підстав просив у позові відмовити повністю. Справу просив розглянути без його участі.
Представник позивача направив письмове заперечення щодо заяви про застосування строку позовної давності. В обгрунтування заперечення зазначив, щовідповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою КМ України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на усій території України встановлений карантин, який неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.
Крім того, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. З наведених підстав просив у задоволенні заяви про застосування строк упозовної давності відмовити.
Суд, дослідивши і перевіривши усі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 28 лютого 2021 року року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора J70876 було укладено електронний договір про споживчий кредит №3753281.
Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», розміщених на сайті товариства https://miloan.ua/.
За умовами п. 1.2. кредитного договору, розмір кредиту становив 4000 грн.
Згідно п. 1.3., п.1.4. кредитного договору строк кредиту 15 днів з 28 лютого 2021 року по 15 березня 2021 року.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору комісія за надання кредиту 1160 гривень, яка нараховуєтьсяза ставкою 29% від суми кредиту однорахово.
Проценти за користування кредитом 1800,00 грн.
Відповідно з додатком №1 до договору про споживчий кредит №3753281 від 28 лютого 2021 року, визначено наступний графік платежів: дата платежу - 15 березня 2021 року, до сплати - 6960,00 грн. з яких - кредит - 4000,00 грн., комісія за надання кредиту - 1160,00 грн., проценти - 1800,00 грн.
За довідкою ТОВ "Мілоан" ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ "Мілоан". Договір підписаний ОСОБА_1 з застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором J70876.
Згідно платіжного доручення 40495147 від 28 лютого 2021 року року ТОВ "Мілоан" перерахувало на користь ОСОБА_1 4000,00 грн. Призначення платежу - кошти згідно договору №3753281.
27 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 69-МЛ, за умовами якого позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3753281 від 28 лютого 2021 року.
За розрахунком ТОВ "Мілоан" у зв'язку з порушенням боржником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка становить 18 960,00 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн.; заборгованості по процентах в розмірі 13800 грн.; заборгованості за комісією в розмірі 1160 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ ТОВ "Мілоан" і ОСОБА_1 правовідносин у зв'язку з укладенням 28 лютого 2021 року договору про споживчий кредит №3753281 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, який вважається укладеним у письмовій формі, а також перерахування кредитних коштів відповідачу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору відступлення прававимоги №69-МЛ від 27 травня 2021 року та витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №3753281 від 28 лютого 2021 року, в якому боржником є ОСОБА_1 .
Оскільки доказів належного виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надав, право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача у встановленому законом порядку, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 000,00 грн підлягають до задоволення.
Щодо виникнення обов'язку зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та періоду, протягом якого вони нараховувалися, то суд зазначає таке.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст. 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Судом встановлено, що згідно п.1.3 кредитного договору №3753281 від 28 лютого 2021 року сторони погодили строк кредитування - 15 днів з 28 лютого 2021 року по 15 березня 2021 року.
У цьому кредитному договорі міститься окремий розділ 4, що регулює відповідальність сторін.
У пункті 4.2 договору визначено, що сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії кредитного договору (є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитором й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
Такий розмір процентів як відповідальність за ст.625 ЦК України (за неправомірне користування кредитними коштами), визначений у п.1.6 договору.
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») .
Така правова позиція міститься у постанові КЦС ВС від 30.01.2025 р. у справі № 341/416/20.
Однак позивач у позовній заяві не просив про стягнення з відповідача грошових коштів в порядку ст. 625 ЦК України та не навів такого розрахунку і такого розрахунку до матеріалів справи не додано.
Вимагаючи стягнення процентів за неправомірне користування кредитними коштами, позивач мав визначити період такого користування, застосувати відповідну процентну ставку, вивести суму процентів, яка мала стягуватися відповідно до статті 625 ЦК України.
З розрахунку заборогованості, який складений первісним кредитором ТОВ «Мілоан» встановлено, що відсотки нараховані за період з 16 березня 2021 року по 14 травня 2021 року, тобто поза межами строку кредитування і Товариство нараховувало їх, як користування кредитом в порядку п.1.6 Договору, а не як міру відповідальності на підставі п.4.2 кредитного договору та ст. 625 ЦК України.
З огляду на наведене та з урахуванням погодженого сторонами в кредитному договорі строку кредитування суд дійшов висновку, що відсотки за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише у межах строку кредитування.
Таким чином розмір заборгованості відповідача за відсотками становить 1800,00 грн що також узгоджується з графіком платежів, який погоджений між сторонами в додатку №1 до договору про надання договору про споживчий кредит №3753281 від 28 лютого 2021 року.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача передбаченої п.1.5.1 кредитного договору №3753281 від 28 лютого 2021 року комісії в сумі 1160,00 грн, яка нараховується за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту одноразово, суд зазначає наступне.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно п. 1.4. Договору термін ( дата ) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом ( дата платежу ) - 15 березня 2021 року.
Оскільки відповідачем не повернено кредит та не сплачені відсотки у строк передбачений п.1.4 Договору, у первісного кредитора з 15 березня 2021 року виникло право вимагати належного виконання своїх зобов'язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків у межах трирічного строку позовної давності. У позивача таке право виникло 27 травня 2021 року.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року, який набрав чинність 17 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Тобто законодавцем було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії воєнного та надзвичайного стану продовжується на строк дії таких обставин.
З урахуванням вище вказаного суд дійшов висновок, що станом на дату подання позову (31 липня 2025 року) позивачем не пропущено позовну давність щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено з застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №15701 від 21 липня 2025 року .
Позовні вимоги задоволено на 36,7 % (6960,00 грн х 100% / 18960,00 грн ).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 889,02 грн судового збору ( 2 422,40 грн х 36,7 % / 100 %).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
"40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони".
Так, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу надано суду такі докази: договір про надання правової допомоги від 06 травня 2025 року №0605 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093, видане Усенку М.І., акт наданих послуг від 23 червня 2025 року за яким сума наданих послуг становить 7000,00 грн., детальний опис наданих послуг, договір про надання правової (правничої) допомоги №0605 від 06 травня 2025 року, укладений між ТОВ "ФК "Кредит Капітал" і адвокатським об'єднанням "Апологет" за яким вартість наданих послуг за 1 справу становить 7000,00 грн.
Враховуючи відсутність заперечення відповідача щодо співмірності витрат на правову допомогу, оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню2569,00 грн судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою (7 000 грн х 36,7 % :100 %.).
Керуючись ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 3753281 від 28 лютого 2021 року - 4000 гривень (чотири тисячі гривень 00 копійок) заборгованості за тілом кредиту, 1 800 гривень (тисячу вісімсот гривень 00 копійок) заборгованості за процентами, 1160,00 гривень (тисячу сто шістдесят гривень 00 коп.) заборгованості за комісіє. Всього на загальну суму 6960,00 гривень (шість тисяч дев'ятсот шістдесят гривень).
У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення відсотків - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 889,02 (вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 02 коп) та 2569,00 грн судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою. Всього на загальну суму 3458,02 гривень (три тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень 02 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів вул. Смаль-Стоцького,1 корпус 28, . код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 24 вересня 2025 року.
Суддя О.О.Гаврилюк