Справа №345/3264/25
Провадження № 2-а/345/71/2025
23.09.2025 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Юрчака Л.Б., при секретарі Пилипів Н.П., розглянувши в приміщенні суду м. Калуш у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 , предстанвика позивача Шевченко Кирила Тарасовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення,-
предстанвик позивача Шевченко К.Т. звернувся до суду із позовом в якому просив ухвалити рішення, яким скасувати постанову № 318 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
В обґрунтування позову зазначив, що 31.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 була винесена постанова № 318 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП, відповідно до якої позивач, ОСОБА_1 , був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 17000,00 гривень. Підставою для накладення штрафу, згідно оскаржуваної постанови, слугувало те, що « ОСОБА_1 було направлено поштовим зв'язком повістку № 0610213320516 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 03.12.2024 р. На вказану дату гр. ОСОБА_1 не прибув, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП».
Представник позивач зазначає, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало нібито неприбуття 03 грудня 2024 року до ТЦК та СП за повісткою. Проте жодної повістки на вказану дату він не отримував, що унеможливило виконання обов'язку щодо явки. Про існування постанови й факт притягнення до адміністративної відповідальності позивач дізнався лише 21 червня 2025 року, отримавши матеріали виконавчого провадження, у межах якого на нього вже було накладено подвоєний штраф - 34 000 грн. - через нібито несвоєчасну сплату первинного штрафу.
Представник позивача вказує, що позивач не був присутнім під час розгляду справи, не був повідомлений про дату та час засідання, і таким чином був позбавлений можливості реалізувати право на захист. Водночас у самій постанові зазначено, що позивач був присутній та не визнав своєї вини, що, на його думку, не відповідає дійсності.
Також представник позивача наголошує на порушенні строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки між датою нібито вчинення правопорушення (03 грудня 2024 року) та датою винесення постанови (31 березня 2025 року) минуло понад три місяці. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт вручення повістки або наявність складу адміністративного правопорушення. Зокрема, не надано копії повістки, доказів її надсилання, повідомлення про вручення чи інших підтверджуючих документів.
Представник позивача зазначає, що позивач є учасником бойових дій, належним чином перебуває на військовому обліку, а його дані наявні у відповідних реєстрах. На його думку, дії відповідача щодо складення постанови та відкриття виконавчого провадження, яке спричинило блокування банківських рахунків, призвели до істотного порушення його прав та законних інтересів.
У зв'язку з наведеним представник позивача просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31 березня 2025 року; визнати відсутність події та складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач та його представнику судове засідання не з'явилися, однак представник позивача подав до суду заяву згідно якої просив розгляд справи здійснювати без його участі та без участі позивача.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання. У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався.
Частина 6 ст. 162 КАС України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Тому суд вирішує справу у відсутності сторін за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали та з'ясувавши обставини справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 31.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 була винесена постанова № 318 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП, відповідно до якої позивач, ОСОБА_1 , був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 17000,00 гривень.
Підставою для накладення штрафу, згідно оскаржуваної постанови, слугувало те, що « ОСОБА_1 було направлено поштовим зв'язком повістку № 0610213320516 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 03.12.2024 р. На вказану дату гр. ОСОБА_1 не прибув, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП».
Дана постанова була скерована в Калуський відділ ДВС в Калуському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для виконання. 06.06.2025 Калуським відділом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за постановою № 318 від 06.06.2025.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 15.05.2024 року.
Між сторонами виник спір з приводу правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з п.п. 1, 3 статті 210-1КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010№ 23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачу було направлено поштовим зв'язком повістку № 0610213320516 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 03.12.2024. На вказану дату ОСОБА_1 не прибув.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Водночас, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема, докази направлення поштовим зв'язком повістки № 0610213320516 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 03.12.2024, відповідач суду не надав, доводи позивача, якими він заперечує постанову, не спростував.
Разом з тим, постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 72 КАС України, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б обґрунтовували вину позивача в матеріалах справи відсутні.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, з огляду на те, що докази на підтвердження факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, відповідачем не подано, в матеріалах справи вони відсутні, враховуючи, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 мають можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що вказує про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення № 318 від 31.03.2025 через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як зазначає позивач в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, позивач тільки 21.06.2025 дізнався про постанову № 318 від 31.03.2025 року про накладення адміністративного стягнення, коли отримав її в Калуському ВДВС. Оскаржувана постанова в його присутності не складалася і ним не підписана, копія постанови йому не вручена і не була направлена йому поштою.
При цьому у матеріалах відсутні відомості про складання спірної постанови за участю позивача та вручення йому відповідної копії, так як його підпис у вказаній постанові відсутній. Крім того, у матеріалах відсутні відомості про направлення копії постанови на адресу позивача та її отримання останнім.
Тобто, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 №05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а дійшов наступного висновку: «…факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.»
За приписами частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Поряд з цим, згідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП - адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Частина 7 до ст. 38 КУпАП передбачає, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
За змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять визначення поняття «триваюче» правопорушення.
Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.
В контексті правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, поведінка особи (в даному випадку - позивача) набуває протиправного характеру після нез'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, визначений у врученій повістці.
Як було встановлено судом, позивач зобов'язаний був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 - 03.12.2024 року.
Саме неприбуття позивача у зазначені дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_2 становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, в даному випадку відсутні підстави для висновку, що вчинення позивачем правопорушення мало триваючий характер.
Таким чином, суд вважає, що у даному випадку строки притягнення його до адміністративної відповідальності необхідно обчислювати саме з моменту вчинення правопорушення.
Днем вчинення позивачем правопорушення є 03.12.2024 року, про вказану обставину було відомо посадовим особам відповідача, обов'язком яких є забезпечення здійснення контролю за прибуттям осіб за повістками, який вони могли і повинні були реалізувати.
Проте, відповідач самоусунувся від виконання покладеного на нього обов'язку щодо забезпечення здійснення контролю за прибуттям позивача за повісткою на те склав 03.12.2024 року протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Передбачений ч. 7 ст. 38 КУпАП трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення розпочав свій відлік з 03.12.2024 року та сплив 03.03.2025 року, у зв'язку з чим наявні підстави для висновку про прийняття 31.03.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 спірної постанови поза межами строків, встановлених ст. 38 КУпАП.
Аналогічний висновок був викладений в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 року (справа 522/20907/23).
Оскільки оскаржувану постанову відповідачем винесено поза межами тримісячного строку накладення адміністративного стягнення, відтак на переконання суду така постанова не може залишатися чинною, та підлягає скасуванню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що оспорювана представником позивача постанова винесена не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені КУпАП, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суду не доведена, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову № 318 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 31.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення, що буде належним захистом порушеного права позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання до суду позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 484,48 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 72, 77, 286 КАС України, ст.ст. 7, 210-1, 235, 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , предстанвика позивача Шевченко Кирила Тарасовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 318 від 31.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484 грн. 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: