Справа № 344/6825/25
Провадження № 2/344/2971/25
23 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.
секретаря Волощук Є.Ю.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 . про стягнення заборгованості. за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.07.2023 року між ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 467390-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 41 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1.14945122 процентів за кожен день користування Кредитом. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 41 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника. ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, та у Боржника станом на 31.03.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 467390-КС-003 про надання кредиту, в розмірі 34 097,88 грн., що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 483.31 грн.; - суми прострочених платежів по процентах - 21 557,45 грн.; - суми прострочених платежів за комісією - 2 057.12 грн.
У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві клопотав про розгляд справи за його відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення повісток на адресу реєстрації місця проживання. Причину неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Встановлено, що 03.07.2023 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_2 пропозицію (оферту) укласти Договір № 467390-КС-003 про надання кредиту.
03.07.2023 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №467390-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-7942, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС повідомлення.
03.07.2023 року між ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 467390-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1 даного Договору, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 41 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Відповідно до Розрахунку заборгованості позичальником на виконання умов договору здійснено часткову оплату за Договором №467390-КС-003 на загальну суму 42150 гривень 05 коп., що свідчить про часткове виконання відповідачем умов кредитного договору.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Бізнес позика» видав ОСОБА_1 кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача відповідно до квитанцій .
Однак станом на день подачі позову до суду відповідачем борг за кредитним договором не повернуто.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість позичальника перед кредитором ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» станом на 18 грудня 2023 року (дату повернення кредиту), утворилась заборгованість за Договором №467390-КС-003 від 03 липня 2023 року про надання кредиту, в розмірі: 34 097,88 грн., що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 483.31 грн.; - суми прострочених платежів по процентах - 21 557,45 грн.; - суми прострочених платежів за комісією - 2 057.12 грн.
Розрахунок загальної суми заборгованості відповідача по кредитному договору наданий суду і відповідає вимогам закону. Відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами договору не надав.
Згідно із ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оскільки відповідачем не виконано в повному об'ємі зобов'язання за Договором №467390-КС-003 від 03 липня 2023 року про надання кредиту , внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 34 097,88 грн.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові справи № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку інших послуг, які надавались банком на обслуговування кредитної заборгованості, погоджених із споживачем при укладенні кредитного договору підтверджень факту надання таких послуг в обсязі, що перевищує право споживача за законом.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 2057.12 гривень.
З урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню та до стягнення підлягаю сума у розмірі 32 040.76 гривень.
Відповідно до частини першої ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 276,33 грн., пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526, 536, 598, 599, 612, 625, 629, 1048 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 - в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133, - заборгованість за кредитним договором 467390-КС-003 від 03 липня 2023 року у розмірі 32 040 ,76 грн., що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 483.31 грн.; - суми прострочених платежів по процентах - 21 557,45 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 - в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133, - 2 276,33 грн. витрат по оплаті судового збору.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2025 року