Справа № 344/16188/25
Провадження № 1-кп/344/1314/25
24 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, зі слів - має на утриманні одну неповнолітню дитину, судимого вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 13.04.2020 за ч. 1 ст. 258-3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.2 ст.260 КК України, -
ОСОБА_5 вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України; перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (у редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014); умисні дії, які виразились в участі в діяльності не передбачених законом збройних формуваннях.
Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.
Громадянин України ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням строк, але не пізніше вересня 2019 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області - у селищі Чорнухине Перевальського району Луганської області, добровільно, без будь-якого примусу вступив до незаконного збройного формування т.зв. « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де отримав автоматичну зброю конструкції «АК-74», калібру 5,45 мм. із боєкомплектом та був призначений на посаду «оператора-навідника» вказаного підрозділу.
Згідно посадових обов'язків, ОСОБА_5 під час служби у вказаному незаконному збройному формуванні здійснював чергування на бойових позиціях контрольованих об'єктів, збройний супротив силам та засобам, задіяним в проведенні операцій АТО/ООС, а також інші різноманітні дії із забезпечення ведення документації та надання інформації, отриманої на передових постах через провідний канал зв'язку про напрямки, вид озброєння, час ведення обстрілів незаконних збройних формувань підрозділами Збройних Сил України, приймав участь в бойових діях проти Збройних Сил України.
У подальшому громадянин України ОСОБА_5 на підставі наказів військового командування збройних сил російської федерації у межах загального плану захоплення території України, діючи умисно та вмотивовано, починаючи із вересня 2019 до 10 лютого 2020 року, перебуваючи на посаді «оператора-навідника» « ІНФОРМАЦІЯ_2 », місце дислокації на тимчасово окупованій території України у селищі Чорнухине Перевальського району Луганської області, виконував бойові завдання, пов'язані із військовим захопленням території України, що виразились у виконанні обов'язків щодо чергування на бойових позиціях, маючи вогнепальну зброю, здійснював збройний супротив силам та засобам задіяним в проведенні операції АТО/ООС, а також виконував інші завдання, пов'язані із наданням інформації, отриманої на передових постах через провідний канал зв'язку, про напрямки, вид озброєння, час ведення обстрілів позицій незаконних збройних формувань з боку підрозділів Збройних Сил України у межах контрольованих об'єктів, а саме селища Чорнухіне Перевальського району Луганської області, а також міста Вуглегірськ Донецької області.
10 лютого 2020 року ОСОБА_5 , перебуваючи у складі незаконного збройного формування - так званої « ІНФОРМАЦІЯ_2 », неподалік населеного пункту Вуглегірськ Донецької області, отримав наказ направлятися для виконання бойового завдання, де його злочинна діяльність була припинена військовослужбовцями Збройних Сил України шляхом взяття в полон.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив обставини вчинених кримінальних правопорушень відповідно до викладеного в обвинувальному акті. Суду показав, що у 2017 році звільнився з колонії-поселення у м. Горлівка, що вже на той час була непідконтрольною Україні територією, після звільнення працював неофіційно різноробочим на будівництві. У 2019 у відрядження прибув його знайомий ОСОБА_6 , який запропонував йти служити у збройних силах т.зв. «лнр». Погодився на пропозицію, приїхав до військової частини, підписав контракт, що передбачав виплату грошової винагороди, яку у подальшому отримував (за виїзд на бойове завдання більше, ніж за час у військовій частині). Видали військову форму з шевроном військової частини та т.зв. «лнр», зброю - «АК-74» з боєкомплектом. Перебував на посаді стрілка, оператора-навідника, служба передбачала чергування: один місяць перебував у військовій частині, потім місяць на виконанні бойових завдань на лінії бойового зіткнення зі Збройними Силами України, де перебував на спостережному пункті. Тоді в його обов'язки входило спостереження за противником - ЗСУ, запис і передача даних про кількість та рух ЗСУ. Так служив у 2019-2020 приблизно півроку. У лютому 2020 приїхав з відпустки на бойові позиції. Під час виконання бойового завдання, перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, потрапив у полон ЗСУ. На даний час переосмислив ті події, шкодує про вчинене, має намір залишитися в Україні.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.111 КК України як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України; перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (у редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014), за ч.2 ст.260 КК України як умисні дії, які виразились в участі в діяльності не передбачених законом збройних формуваннях.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином (ч.1 ст.111 КК України) та тяжким злочином (ч.2 ст.260 КК України), дані про особу винного, який на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення раніше не судимий, на момент розгляду кримінального провадження судимий вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 13.04.2020 за ч. 1 ст. 258-3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна (довідка №32-13082025/26006 від 13.08.2025, копія вироку), має середню спеціальну освіту, відповідно до довідки КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР СП «Поліклініка» №142 від 26.08.2025, на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті не перебуває, відповідно до консультативної довідки лікаря-нарколога частини №41 філії ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях від 26.08.2025, на обліку в лікаря-нарколога не перебуває; згідно характеристики з ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» характеризується посередньо; неодружений, зі слів має на утриманні одну неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суд враховує щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання відповідно до санкцій ч.1 ст.111 КК України - позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією усього майна, ч.2 ст.260 КК України - позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією усього майна, на підставі ч.1 ст.70 КК України - позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією усього майна, на підставі ч.4 ст.70 КК України - позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією усього майна, зарахувавши у строк призначеного покарання частково відбуте ним покарання за попереднім вироком, позицію захисника, який просив врахувати під час призначення покарання щире каяття обвинуваченого, критичне ставлення до вчиненого та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у мінімально можливому розмірі, позицію обвинуваченого, що просив суд призначити йому мінімальний строк покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання - позбавлення волі з конфіскацією усього майна у межах санкцій ч.1 ст.111, ч.2 ст.260 КК України, визначивши йому покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 13.04.2020 за ч. 1 ст. 258-3 КК України, більш суворим покаранням за цим вироком, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання, зарахувавши у строк призначеного покарання частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 13.04.2020 до вступу цього вироку в законну силу.
Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід у межах даного кримінального провадження не застосовувалися.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 336, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 (у редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014), ч.2 ст.260 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.111 КК України (у редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014) - позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією усього майна;
- за ч.2 ст.260 КК України - позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією усього майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України визначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією усього майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 13.04.2020 у виді позбавлення волі на строк вісім років без конфіскації майна, більш суворим покаранням за цим вироком, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання - позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією усього майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту набрання цим вироком законної сили. Зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 13.04.2020 до вступу цього вироку в законну силу.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_8