Справа № 344/16778/25
Провадження № 1-кс/344/6651/25
23 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши в залі суду м. Івано-Франківська клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження № 12025090000000609 від 21.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , в обґрунтування якого покликався на те, що слідчим відділом СУ ГУНП в Івано-Франківській області, за процесуального керівництва Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025090000000609 від 21.09.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що У березні 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 призвано на військову службу за мобілізацією, яку на даний час він проходить у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді стрільця-зенітника, у військовому званні солдат, даної військової частини.
Згідно із ст. 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Статтею 29 Конституції України відображено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Приписами ст. ст. 3, 68 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтями 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків.
Вказується на те, що солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Зазначено, що у вересні 2025 року ОСОБА_5 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 та перебував у АДРЕСА_1 у свого знайомого ОСОБА_7 . При цьому у тому ж селі проживала його колишня співмешканка ОСОБА_8 , яка на цей момент вела спільний побут із ОСОБА_9 , що викликало ревнощі у ОСОБА_5 .
Зазначено, що 20.09.2023, близько 20 год. 30 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи на території господарства ОСОБА_10 , що у АДРЕСА_1 побачив як на гужовому транспорті, а саме возі, який рухався у напрямку господарства ОСОБА_11 , свою колишню ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які цілуються, після чого у ОСОБА_5 на ґрунті сильних ревнощів та злості виник злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , тобто його вбивстві.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вбивство ОСОБА_11 , ОСОБА_5 взяв із господарського приміщення, що на території домогосподарства ОСОБА_10 , сокиру, із якою направився вслід за ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Пройшовши за ними близько 400-500 метрів та наздогнавши їх, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та свідомо бажаючи їх настання, тримаючи у руці сокиру, розпочав завдавати нею удари у життєво важливі ділянки тіла - голову та шию ОСОБА_11 , тим самим заподіявши йому рубану рану в області шиї, від якої останній помер на місці події, а ОСОБА_5 , у свою чергу, покинув місце події, намагаючись уникнути відповідальності за вчинене.
Матеріалами клопотання зазначається, що 21 вересня 2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
21 вересня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний у судовому засіданні вказав, що не заперечує щодо клопотання.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні підтримав позицію, висловлену підозрюваним.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Як слідує з матеріалів клопотання, у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, військовослужбовець Збройних Сил України на посаді стрільця-зенітника військової частини НОМЕР_2 , у званні солдат, раніше судимий.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України підтверджуються протоколами допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , протоколом огляду місця події, протоколом проведення обшуку та іншими доказами у їх сукупності.
У відповідності до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 115 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Прокурором в судовому засіданні наведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що вказують на можливість підозрюваного:
1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі від десяти то п'ятнадцяти років позбавлення волі та він усвідомлює про можливість призначення йому судом саме такого виду покарання в разі доведення його вини в суді;
п. 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування триває та підозрюваний, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може вчиняти такі дії;
п. 3 - незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, так як йому відомі їх анкетні дані, вони є жителями одного району та він може, шляхом погроз, змушувати їх змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;
п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 може не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду;
п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення умисних злочинів та продовжує вчиняти протиправні дії.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею, окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Такими обставинами у кримінальному провадженні є тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
У рішенні "Марченко проти України" Європейський суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Разом із тим, відповідно до п. 2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Відповідно слідчий суддя приходить до переконання, що в засіданні доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому клопотання підлягає задоволенню без визначення розміру застави.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 197, 309, 395 Кримінального процесуального Кодексу України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів - до 19 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 23.09.2025 року.