Справа № 342/915/25
Провадження № 2-а/342/19/2025
23 вересня 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючої судді Андріюк І.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в особі начальника управління юстиції, відділу нотаріату про оскарження дій начальника управління Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), визнання незаконним акту про відмову у проведенні сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса, запис робочого місця приватного нотаріуса
19.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в особі начальника управління юстиції, відділу нотаріату та просила: скасувати незаконно складений акт про відмову у проведенні сертифікації робочого місця/ контори/ особи від 11.09.2025; записати робочим місцем приватного нотаріуса - нежитлове приміщення по вул.І.Богуна, 12 у м.Городенка Коломийського району Івано-Франківської області, яке є придатним для використання як робоче місце нотаріуса Сидорук Л.О. з метою вчинення нотаріальних дій; стягнути грошові кошти із заробітної плати начальника управління юстиції Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Івано-Франківська за бездіяльність та нереєстрацію приватної нотаріальної діяльності протягом 20.08.2024 - 11.09.2025 у сумі 186000 гривень.
Позовні вимоги мотивувала тим, що начальник та заступник начальника управління юстиції незаконно не виконують вимоги ст.24, ч.2,3 ст.25 ЗУ «Про нотаріат», не реєструють їй приватну нотаріальну діяльність, незважаючи на законно надані права на працю особі, яка має чинне свідоцтво на здійснення нотаріальної діяльності. Крім того, складений 11.09.2025 акт про відмову у проведенні сертифікації робочого місця нотаріуса Сидорук Л.О. є незаконним, складеним з порушенням вимог Положення про сертифікацію відповідності робочого місця нотаріальної контори приватного нотаріуса, оскільки до нього не вписано, яких вимог не додержано при оформленні робочого місця нотаріуса. Вважає, що та такі дії порушують її право на працю.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд зважає на таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, згідно змісту позовної заяви позивачка просить скасувати незаконно складений акт про відмову у проведенні сертифікації робочого місця/ контори/ особи від 11.09.2025; записати робочим місцем приватного нотаріуса - нежитлове приміщення по вул.І.Богуна, 12 у м.Городенка Коломийського району Івано-Франківської області, яке є придатним для використання як робоче місце нотаріуса Сидорук Л.О. з метою вчинення нотаріальних дій; стягнути грошові кошти із заробітної плати начальника управління юстиції Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Івано-Франківська за бездіяльність та не реєстрацію приватної нотаріальної діяльності протягом 20.08.2024 - 11.09.2025 у сумі 186000 гривень.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1ст. 19 КАС України).
Чітке розмежування компетенції між судами різних юрисдикцій є запорукою стабільності правової системи як необхідної умови втілення гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина. Критеріями такого розмежування, тобто передбаченими законом умовами, за якими певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, суб'єктний склад і характер спірних правовідносин у їх сукупності або пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закону) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно з ч.4 статті 25 Закону приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за наявності акта про сертифікацію відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса.
Згідно п.3 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.03.2011 № 888/5, сертифікація робочого місця (контори) - перевірка приміщення на предмет відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса умовам, передбаченим ст.25 Закону (3425-12), та визнання його придатним для використання як робоче місце приватного нотаріуса з метою вчинення нотаріальних дій.
Отже, законом передбачено порядок здійснення нотаріальної діяльності лише за наявності акта про сертифікацію відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса.
Суд зауважує, що предметом даного спору є рішення та дії суб'єкта владних повноважень - працівників Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в особі начальника управління юстиції, відділу нотаріату, вирішення спору із суб'єктом владних повноважень щодо визнання незаконним акту про відмову у сертифікації відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса, оскарження їхніх дій має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства; такі вимоги також не відносяться до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Окрім цього, частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (ст. 19 КАС України).
Правила розмежування предметної юрисдикції (підсудності) адміністративних справ встановлено ст. 20 КАС України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 20 КАС України).
Отже, загальне правило, яке встановлено наведеними нормами КАС України полягає в тому, що предметна юрисдикція (підсудність) адміністративних судів не може бути змінена.
Зважаючи на вимоги позову, даний спір підсудний окружному адміністративному суду.
Передачу справ з одного суду до іншого суду визначають положення ст. 29 КАС України.
Однак, вказаною нормою законодавець не врегулював питання передачі справ за правилами предметної підсудності. Відтак, виходячи із приписів ч. 6 ст. 7 КАС України щодо застосування судом закону за аналогією, правила щодо передачі адміністративного позову з одного суду до іншого суду в даному випадку мають визначатись з урахуванням норм, які визначають передачу справ за територіальною підсудністю.
Так, згідно ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана (ч.ч. 1, 2 ст. 30 КАС України).
Враховуючи, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 предметно підсудна окружному адміністративному суду, необхідно передати даний адміністративний спір за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.20,29 КАС України,
Матеріали адміністративної справи №342/915/25 (номер провадження 2-а/342/19/2025) за позовною заявою ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в особі начальника управління юстиції, відділу нотаріату про оскарження дій начальника управління Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), визнання незаконним акту про відмову у проведенні сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса, запис робочого місця приватного нотаріуса передати за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю надіслати позивачці.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Андріюк І.Г.