Іменем України
Справа № 285/6746/21
провадження № 1-кс/0285/1253/25
23 вересня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді……….…..... ОСОБА_1 ,
секретаря…………………….. ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора……………………. ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду,
клопотання старшого слідчого Слідчого відділення Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області,
погоджене прокурором Звягельської окружної прокуратури,
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень,
передбачених ч.2 ст.286-1, ч.3 ст.135 КК України,
по матеріалам досудового розслідування, внесеного 20.12.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021060530000838,
До суду 22.09.2025 надійшло клопотання про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії ухвали.
Клопотання обґрунтоване тим, що 20.12.2021 близько 00:30 год ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул Миру, 80 у с Ярунь Новоград-Волинського району Житомирської області, в порушення вимог ПДР, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини та здійснив наїзд на автомобіль ВАЗ 2115, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився на узбіччі в нерухомому положенні. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ВАЗ 2115 ОСОБА_5 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
Одразу після здійснення наїзду ОСОБА_4 , будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, не вжив усіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому, не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, не відправив потерпілого до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду поліцію, а натомість, з метою уникнення відповідальності за скоєне, зник з місця пригоди, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_5 , який перебував у небезпечному для життя стані.
Підставою для внесення клопотання стало те, що в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286-1, ч.3 ст.135 КК України, і під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 п.п.1,3 ст.177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.
Обвинувачений до суду не прибув.
Вислухавши думку учасника процесу, суд приходить до наступного висновку.
Право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі, з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, перелік яких визначено ст.177 КПК України та не підлягає розширеному тлумаченню.
Ізоляційний запобіжний захід завжди може бути виправданий, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Ст.177 КПК України детально описує ризики, які можуть виправдати ізоляцію особи від суспільства. Метою застосування (продовження) запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Встановлено, що в провадженні досудового органу перебувають матеріали кримінального провадження по факту порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, та завідомому залишенні останнього без допомоги.
06.03.2025 на підставі п.3 ч.1 ст.276, ч.1 ст.278 КПК України ОСОБА_4 заочно оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, яке було отримано ним особисто. Цього ж дня його було оголошено в розшук.
Відповідно до допиту свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на даний час знаходиться за кордоном та до розлучення проживав у Латвії.
З повідомлення Державної прикордонної служби від 07.08.2025 ОСОБА_4 у лютому 2023 року покинув територію України через пункт пропуску «Угринів» та до України не повернувся. Відповідно до ст.232 КПК України 06.03.2025, в режимі телефонної конференції, проведено опитування ОСОБА_4 , який пояснив, що знаходиться за кордоном, про місце свого перебування не повідомив та до органу досудового розслідування для проведення слідчих дій з'явитись відмовився.
Постановою слідчого від 22.09.2025 ОСОБА_4 оголошено в міжнародний розшук.
Обґрунтованість підозри є важливим критерієм та підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження. Так, ч.3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведуть, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Разом з тим, кримінальний процесуальний закон визначає конкретний перелік заходів забезпечення кримінального провадження, які можуть бути застосовані задля досягнення дієвості цього провадження. До вказаних заходів належать, зокрема, запобіжні заходи.
Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Тобто, обґрунтованість підозри містить два аспекти. Перший стосується питання вчинення кримінального правопорушення, а другий - доведення обставин, які за розумного неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, доведення обставин, викладених в повідомленні про підозру, здійснюється наявними в матеріалах провадження доказами.
Сукупність матеріалів судової справи, наданої суду стороною обвинувачення під час розгляду зазначеного клопотання, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні тяжких злочинів, в яких ОСОБА_4 підозрюється.
Розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу здійснюється за обов'язковою участю підозрюваного. Разом з тим, обрання тримання під вартою може бути здійснено за відсутності підозрюваного у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Суд сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України (переховування від слідства та суду, можливий вплив на свідків), у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та вважає їх у даному конкретному випадку обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані прокурором в судовому засіданні та підтверджуються наданими матеріалами, зокрема вони є дійсними.
Слідчим в повній мірі виконані вимоги ст.184 КПК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів (за які законом може бути призначено покарання від 3 до 8 років позбавлення волі), а тому врахування їх тяжкості має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку.
Таким чином, взяття підозрюваного під варту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо нього, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ.
Відтак, враховуючи суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, докази, на які посилається у клопотанні сторона обвинувачення, та особу підозрюваного, - суд вважає, що на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід як тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам, встановленим ч.1 ст.177 КПК України, що виключає собою можливість застосування відносно підозрюваного будь-якого іншого запобіжного заходу.
В поданому клопотанні доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а тому воно підлягає до задоволення.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 оголошений в міжнародний розшук, підстав для визначення йому розміру застави немає.
Керуючись статтями 177, 183, 193, 194, 372 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії ухвали на підставі ч.4 ст.197 КПК України.
Ухвала щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення або з дня отримання її копії.
Головуюча слідча суддя ОСОБА_1