Справа № 275/489/25
22 вересня 2025 року Брусилівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді О. С. Данилюк,
за участю секретаря с/з Н.А. Марієвської,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне. Так, 18.09.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 9319931. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в сумі 3 500, 00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої обов'язки за договором та надало відповідачу кредитні кошти.
01.04.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали договір факторингу № 016-010421, згідно якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» включно, і до ОСОБА_2 за договором позики № 9319931 від 18.09.2020 року.
05.02.2024 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» було укладено договір факторингу № 20240205/2, згідно якого ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» включно, і до ОСОБА_1 за договором позики № 9319931 від 18.09.2020 року.
Позивач зазначив, що скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов'язань із своєчасного їх повернення відповідач не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 11 291, 60 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 3 500 грн., залишку заборгованості по процентам за користування позикою - 6 160 грн., інфляційним збільшенням - 1 631, 60 грн., та судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 2 422 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 30 травня 2025 року у вказаній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.
Також ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року за клопотанням представника позивача було витребувано з АТ «Універсал Банк» інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка №НОМЕР_2 , а також інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці №НОМЕР_2 за період з 18.09.2020 року та протягом 3-ох наступних робочих днів.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з'явився, будучі належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується оголошеннями про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України, про причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи судом встановлено, що 18.09.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 9319931. Договір було підписано сторонами електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Згідно укладеного договору кредитодавцем в порядку, встановленому п. 2 договору, надано позичальникові кредит в розмірі 3 500, 00 грн. строком на 20 днів. Базова процентна ставка складає 1, 60 %.(а.с. 8 зворот).
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 .
Згідно ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
01.04.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали договір факторингу № 016-010421, згідно якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» включно, і до ОСОБА_1 за договором позики № 9319931 від 18.09.2020 року.
В подальшому 05.02.2024 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» було укладено договір факторингу № 20240205/2, згідно якого ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» включно, і до ОСОБА_1 за договором позики № 9319931 від 18.09.2020 року.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Таким чином, до ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язаннях за договором позики № 9319931 від 18.09.2020 року.
Як зазначив в позовній заяві представник позивача, відповідачем були порушенні умови договору позики і за ним станом на 12.05.2025 р. рахується заборгованість у розмірі 11 291,60 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 3 500, 00 грн, заборгованість за процентами 6 160,00 грн., інфляційне збільшення за період з 09.10.2020р. по 23.02.2022 року - 1 631,60 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 28).
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 500, 00 грн та за процентами в розмірі 6 160,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки надані позивачем на підтвердження зазначеної заборгованості докази, то як виписку з банківського рахунку відповідача про зарахування коштів за кредитним договором (а.с. 86), суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача вказаної заборгованості.
Щодо вимоги ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» про стягнення з відповідача інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів).
Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача не підлягають стягненню інфляційні втрати, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2 072, 37 грн. (9 660, 00 грн. х 2 422, 4 грн. : 11 291, 60 грн.).
Щодо заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На думку суду, понесені позивачем витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 7 000 грн. підтвердженні наявними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, ксерокопією договору про надання правової допомоги № 20250512/5 від 12.05.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» та адвокатом Дзундза О.В., попереднім розрахунком суми судових витрат (а.с. 34-36), а тому вважає за необхідне їх стягнути з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 5 988, 52 грн.
На підставі викладеного, ст. ст. 526, 610, 611, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», (код ЄДРПОУ 42655697, місцезнаходження: м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54) заборгованість за договором позики № 9319931 від 18.09.2020 року в загальному розмірі 9 660 гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 072 гривень 37 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 5 988 гривень 52 копійки, а всього 17 720 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 89 копійок.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.
Суддя О. С. Данилюк