Справа №295/12987/25
2-а/295/227/25
про відмову у відкритті провадження у справі
22.09.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Стрілецька О.В.,
розглянувши заяву, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Нечаєвою Наталією Михайлівною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття справи про адміністративне правопорушення,
Адвокат Нечаєва Н.М. звернулась до суду з заявою, в якій просить закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративні правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності та стягнути з відповідача судові витрати.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . У застосунку «РЕЗЕРВ+» щодо позивача з'явилась відмітка “Порушення правил військового обліку». Для з'ясування причин наявності порушень правил військового обліку адвокат подала запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
08.09.2025 адвокат Нечаєва Н.М. отримала відповідь з ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з якою ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку, оскільки 22.02.2025 за зареєстрованим місцем його проживання поштовим відправленням АТ "Укрпошта" надіслана повістка з викликом з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення персональних даних, проте поштове відправлення повернуто 06.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не врученим, ОСОБА_1 за викликом на вказані у повістці дату і час не з'явився, тобто допустив порушення правил військового обліку.
Також у відповіді роз'яснено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, для чого ОСОБА_1 запропоновано з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Представник позивача зауважує, що ОСОБА_1 жодних повісток про виклик, а також доказів їх надсилання, протоколу, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не отримував, до відповіді на адвокатський запит такі відомості також не долучені.
Крім того, до адвокатського запиту було долучене клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення та виключення із застосунку "Реєстр+" неправомірного запису в порядку п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», яке було проігнороване ІНФОРМАЦІЯ_6
На думку адвоката Нечаєвої Н.М. дії ІНФОРМАЦІЯ_4 є протиправними, оскільки за відсутності належних фактичних даних, які підтверджують склад вчиненого адміністративного правопорушення, зокрема, за відсутності протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, постанови про застосування адміністративного стягнення, відповідачем заведено справу про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 . Крім того, після пропуску строків притягнення до адміністративної відповідальності не складено та не надіслано позивачу постанову про закриття справи про вчинення адміністративного правопорушення. На підставі викладеного представник вважає, що наявні підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення, про що просить суд.
Дослідивши заяву, долучені до неї документи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням, наведеним у пункті 19 статті 4 КАС України індивідуальний акт це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Нормами ч. 1 ст. 286 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Приписами ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що предметом судового розгляду у справах про притягнення до адміністративної відповідальності є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
На підставі матеріалів, долучених до позовної заяви не вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку або будь-яке інше рішення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Частиною 1 статті 34 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 5 статті 33 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання частини 5 статті 33 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
У свою чергу, пункт 20-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується доводами позовної заяви, що ОСОБА_1 не був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався і постанова про адміністративне стягнення не виносилась, про що також наголошує відповідач у своєму листі від 08.09.2025 за №9436.
Диспозиція статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до частини 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211, крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення регламентовано в Главі 22 КУпАП.
Статею 279-9 КУпАП врегульований порядок розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву
За правилами ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Отже, з наведеного вбачається, що саме на орган, який уповноважений здійнювати розгляд справи про адміністративного правопорушення, в цьому випадку - ІНФОРМАЦІЯ_7 , покладений обов'язок здійснити розгляд справи про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку і за наявності для того законних підстав прийняти одне з рішень, яке передбачене в ст. 284 КУпАП, в тому числі, про закриття провадження у справі з підстав, визначених ст. 247 КУпАП, однією з яких є закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. І лише в подальшому рішення, прийняте в порядку ст. 284 КУпАП, може бути оскаржене до суду на підставі ст. 286 КАС України.
Суд також зазначає, що постанова за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Отже, складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Резерв+) про порушення військовозобов'язаним правил військового обліку.
Проте докази притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів в матеріалах справи відсутні.
Відтак, внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку за відсутності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності призводить до порушення прав позивача (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа № 160/16282/25).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що вимоги вказаного припису розповсюджується як на позови, які не можна розглядати за правилами визначеного судочинства (певної юрисдикції), так і на позови, які суди взагалі не можуть розглядати як предмет позову (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18; від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17, від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19; від 30 червня 2020 року по справі №333/6816/17).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 зазначено, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, відсутні, як видається, підстави стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka AndSheremetyev v. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та № 35548/06, §33).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект і повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
За таких обставин, вирішення вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності у позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, а відтак не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.
Отже, беручи до уваги, що адвокат Нечаєва Н.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами, які не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, позаяк позивач не притягнутий до адміністративної відповідальності, відносно нього не складений ні протокол про вчинення адміністративного правопорушення, ні постанова за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, а до повноважень суду не входить вирішення питання про закриття провадження у справі за відсутності відповідного рішення органу, уповноваженого на його прийняття, відтак вимога про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не підлягає розгляду місцевим судом як адміністративним на підставі п. 1 ч.1 ст. 20, ст. 286 КАС України, тому суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Керуючись статтями 5, 20, 170, 286 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою адвоката Нечаєвої Наталії Михайлівни, поданою в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття справи про адміністративні правопорушення.
Копію ухвали направити позивачу та її представнику для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Стрілецька