Справа № 274/6541/25 Провадження № 1-в/0274/915/25
24.09.2025 м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за клопотанням державної установи "Райківська виправна колонія (№ 73)" про приведення вироку у відповідність до закону щодо засудженого
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, зареєстрованого місця проживання не має, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,
до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшло клопотання державної установи "Райківська виправна колонія (№ 73)" про приведення вироку Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2023 щодо ОСОБА_3 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Установа виконання покарань звернулася до суду із заявою про проведення судового засідання без участі представника установи.
Засуджений звернувся до суду із заявою про розгляд подання без його участі, подання підтримав.
Прокурор звернувся до суду із заявою про розгляд подання без його участі, не заперечив проти задоволення подання.
Суд не визнає явку засудженого, прокурора та представника установи виконання покарань в судове засідання обов'язковою та вважає за можливе розглянути подання без їх участі.
Перевіривши доводи подання та додані до нього матеріали, суд доходить таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Судом встановлено, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2020 ОСОБА_3 призначено покарання за ч. 1 ст. 191 КК України у виді штрафу у розмірі 850 гривень з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.
Вирок набрав законної сили 09.09.2025.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.10.2020 замінено ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2020, іншим покаранням, а саме: 50 годин громадських робіт.
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2023 ОСОБА_3 призначено покарання за:
- ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць, тобто за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану;
- ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, тобто за закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2020 у виді 50 годин громадських робіт із застосування правил п. «Г» ч. 1 ст. 72 КК України, а саме: 6 днів позбавлення волі і призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця 6 (шести) днів позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 10.07.2023.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 набув чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо вартість майна, яке було предметом правопорушення, перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2023 вбачається, що:
1) кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 вчинив у 2022 році, а саме:
- 20.05.2022 об 11:15 год., вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 487 грн. 66 коп.
- 20.05.2022 о 18:20 год., вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 686 грн. 37 коп.
2) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 вчинив у 2022 році, а саме:
- 28.09.2022, вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 564 грн. 31 коп.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, а 50 відсотків від його розміру становили відповідно 1240,50 грн.
Таким чином, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кожного з кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України, вчинених ОСОБА_3 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1240,50 грн х 2 = 2481 грн) станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час. Тому суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2023 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23, а також з висновком про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК України з урахуванням положень Закону № 3886-IX, зробленим об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 12 КПК України кожен, хто понад строк, передбачений цим кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.
Враховуючи, що питання, яке вирішується цією ухвалою, стосується законності перебування особи в умовах позбавлення волі, суд вбачає підстави для визначення у судовому рішенні згідно з ч. 1 ст. 534 КПК України строків виконання ухвали, визначивши, що ухвала підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 5, 74 КК України, ст.ст. 534, 537, 539 КПК України, суд,
клопотання державної установи "Райківська виправна колонія (№ 73)" - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_3 від остаточного покарання, призначеного вироком Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2023 за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Вважати ОСОБА_3 таким, який вироком Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2023 на підставі ст. 71, п. «г» ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднанння невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2020 засуджений до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на шість днів.
Ухвала підлягає негайному виконанню. В разі подання апеляційної скарги виконання ухвали підлягає зупиненню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1