Справа № 203/3146/24
Провадження № 1-кп/191/305/24
іменем України
22 вересня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12023041390001091 від 21.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України,
за участю в судовому розгляді:
прокурора ОСОБА_7
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023041390001091 від 21.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачені, кожен окремо, можуть переховуватися від суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину та усвідомлюють, що уразі визнання їх винуватими їм може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі. Також, оскільки обвинувачені спілкувалися з замовниками диверсій за допомогою месенджеру «Telegram», перебуваючи на волі, обвинувачені можуть знищити все листування. Разом з тим, прокурор зазначає, що перебуваючи на волі, обвинувачені можуть здійснювати дії, направлені ослаблення держави шляхом підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.
Обвинувачена ОСОБА_6 заперечувала щодо продовження їй строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила застосувати до неї запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою у вигляді застави.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 підтримав позицію своєї підзахисної, оскільки вважає, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, жодним чином не обґрунтовані,обвинувачена не має наміру переховуватися від суду. Також просив визначити альтернативний запобіжний захід триманню під вартою, а саме запобіжний захід у вигляді застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 усудовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження йому строку тримання під вартою. Просив застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний із тримання під вартою, а саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або у вигляді застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 підтримала позицію свого підзахисного. Просила застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У відповідності з ч. 3 ст. 331 КПК України, суд, незалежно від клопотань, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою до спливу двомісячного строку застосування судом до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На теперішній час розгляд кримінального провадження не завершений.
Також, суд ураховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, враховує дані, які характеризують їх особу.
Так, обвинувачена ОСОБА_6 , офіційно не працевлаштована, утриманців не має, студентка, раніше не судима, має місце реєстрації в Одеській області.
Обвинувачений ОСОБА_5 , офіційно не працевлаштований, утриманців не має, раніше не судимий, має місце реєстрації у м. Одеса.
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком 15 років або довічне позбавлення волі, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує їм у разі доведеності вини, можуть переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги характер інкримінованого правопорушення, ризик, що передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає обґрунтованим, оскільки обвинувачені спілкувалися з замовниками диверсій за допомогою месенджеру «Telegram». Перебуваючи на волі, обвинувачені можуть знищити все листування аби уникнути від кримінальної відповідальності за скоєне.
Разом з тим, існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачені можуть здійснювати дії, направлені на ослаблення держави шляхом підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, що свідчить про існування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, судовий розгляд справи триває і не може бути закінчений з об'єктивних передумов, оскільки у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі, не допитані, обвинувачені, потерпіла сторона, свідки, не досліджені речові та письмові докази. Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 315 КПК України.
З урахуванням наведеного, доводи захисників про відсутність ризиків, є необґрунтованими, а суд доходить до висновку, що на теперішній час, не зникли ризики, які існували на час обрання обвинуваченим міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики є обґрунтованими та виправдовують необхідність продовження відносно обвинувачених строку тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5частини першої цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За змістом абзацу 8 ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України, суд вважає за необхідне при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначити розмір застави.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення у якому обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , актуальність ризиків та їх характер, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , під вартою строком на шістдесят днів.
Вважаючи, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченим, суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинувачених та, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. А відтак суд приходить до висновку про неможливість зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Щодо застосування до ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника про застосування домашнього арешту є неможливим, з підстав зазначених вище.
Керуючись ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за злочин, направлений на ослаблення держави шляхом підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, колегія суд вважає за необхідне заставу обвинуваченому не визначати.
На підставі викладеного та з метою забезпечення участі обвинувачених в розгляді кримінального провадження, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченим термін дії заходу забезпечення кримінального провадження (запобіжного заходу) у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, при цьому, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 317, 331, 371, 372 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , задовольнити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 листопада 2025 року включно.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 листопада 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3