Справа № 191/4970/24
Провадження № 2/191/1787/24
іменем України
19 вересня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої - судді Твердохліб А.В.,
за участі секретаря судового засідання Яришевої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖБК ПРОЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
22.10.2024 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідачів про стягнення заборгованості за договором про надання послуги з управління будинком в розмірі 6143 грн. 20 коп., збитки від інфляції у сумі 261 грн. 73 коп. та 3% річних у сумі 152 грн. 88 коп., а всього разом 6557 грн. 81 коп.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 26 листопада 2021 року між ТОВ «ЖБК ПРОЕКТ» і співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (співвласниками є відповідачі), згідно рішення Виконавчого комітету Синельниківської міської ради від 24.11.2021 року № 413 «Про визначення управителів з управління багатоквартирними будинками на території м. Синельникове», було укладено договір №75 про надання послуги з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку. За договором позивач є управителем та виконавцем житлово-комунальних послуг, відповідач є співвласником та замовником цих послуг. Відповідач не здійснював оплату за отримані житлово-комунальні послуги. Станом на 01 вересня 2024 року у відповідача існує прострочена заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у сумі 6143 грн. 20 коп., яку позивач просить стягнути, а також стягнути збитки від інфляції у сумі 261 грн. 73 коп. та 3% річних у сумі 152 грн. 88 коп., судові витрати, витрати на правничу допомогу у сумі 2500 грн. 00 коп. та надані послуги в сумі 570 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 25.10.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до слухання у судовому засіданні.
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив проводити розгляд справи без його участі, заперечень проти заочного розгляду справи не висловив.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи є підтвердження, про причини неявки суду не повідомив.
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступні фактичні обставин у справі та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 листопада 2021 року між ТОВ «ЖБК ПРОЕКТ» і співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення виконавчого комітету Синельниківської міської ради від 24.11.2021 року № 413 «Про визначення управителів з управління багатоквартирними будинками на території м. Синельникове», було укладено договір №86 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки №290 від 18.07.2024 року, виданої КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 03.03.1999 року Синельниківською міською радою Дніпропетровської області (а.с.36-37).
ОСОБА_2 помер, тому судом постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження.
Відповідно до п.1 Договору №86 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 26.11.2021 року, управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами договору.
Відповідно до п.3 Договору, послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
Відповідно до п.6 Договору, кожен зі співвласників зобов'язаний, в тому числі, оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені договором (а.с. 12-22).
Згідно звірки по квартирі АДРЕСА_3 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , за період з 01.12.2021 року по 01.09.2024 року наявна заборгованість у сумі 6143 грн. 20 коп. (а.с.8).
Відповідно до положення статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них.
Відповідно до частини 7 статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. (Постанова Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц)
У розрізі даного спору зобов'язання відповідача оплатити комунальні послуги не урегульовано окремим договором між сторонами спірних правовідносин, тому зобов'язання щодо сплати житлово-комунальних послуг урегульовано публічним договором надання таких послуг, відповідно до якого відповідач зобов'язаний сплатити вартість фактично отриманих ним комунальних послуг.
Судом встановлено, що станом на 01 вересня 2024 року у відповідача існує прострочена заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 6143 грн. 20 коп.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Тобто, нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі N 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц, провадження N 14-16цс18.
Під індексом інфляції розуміється показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, отже норма ЦК України, яка регламентує сплату індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання, поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором. Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 101 %.
Позивачем здійснено нарахування 3 % річних та збитків від інфляції. Розмір заборгованості відповідно до розрахунку, виконаного позивачем за період з 21.07.2023 року по 21.09.2024 року складає 152 грн. 88 коп. 3% річних, та 261 грн. 73 коп. збитків від інфляції.
Наданий розрахунок позивача суд приймає до уваги, оскільки останній відповідає нормам закону.
Суд враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах N 910/16945/14 та N 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі N 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах N 905/2324/17 та N 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі N 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення суми збитків від інфляції та 3% річних від простроченої суми боргу обґрунтованими та доведеними, і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судові витрати у вигляді судового збору витрати на надання послуг в сумі 570 грн. підлягають стягненню з відповідачів, відповідно до ст.141 ЦПК України.
Питання про понесені позивачем витрати на правничу допомогу, заявлені представником позивача у сумі 2500 грн. 00 коп. на дату ухвалення даного рішення суду не підтверджено доказами їх понесення, проте, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивач не позбавлений можливості подати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки сторона зробила про це відповідну заяву.
На підставі викладеного, керуючись ст. 322, 526, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖБК ПРОЕКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖБК ПРОЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖБК Проект» (код ЄДРПОУ: 41839369) заборгованість станом на 01 вересня 2024 року за договором про надання послуги з управління будинком в сумі 6143 грн. 20 коп., збитки від інфляції у сумі 261 грн. 73 коп. та 3% річних у сумі 152 грн. 88 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖБК Проект» (код ЄДРПОУ: 41839369), судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., витрати на надання послуг в сумі 570 (п'ятсот сімдесят) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А. В. Твердохліб