Справа № 206/3952/25
Провадження № 3/206/1466/25
24.09.2025 м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого-судді Плінської А.В., при секретареві: Білій О.А., за участю захисника-адвоката Кравцова В.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
27.06.2025 року о 01-20 год. в м. Дніпро Самарського району по вул. Самарський Узвіз,1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Raw4, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, млява мова. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на газоаналізаторі Драгер або в медичному закладі. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на відео реєстратор №471348, №473883. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Захисник-адвокат Кравцов В.В. в судовому засіданні просив закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 , обґрунтувавши тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у час та місці вказані в протоколі, від проходження огляду на стан сп'яніння не відмовлявся. Крім того, вважає безпідставною зупинку транспортного засобу, оскільки немає доказів наїзду ОСОБА_1 на перешкоду. Протоколи щодо останнього з цього приводу не складалися. Отже, наявні підстави вважати всі наступні дії поліцейських, та здобуті у справі докази, зокрема рапорт поліцейського, неправомірними за правовим принципом «плодів отруйного дерева». Також працівниками поліції, не складалося та не вручалося направлення на огляд водія транспортного засобу в заклад охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння, затвердженої форми. Також в матеріалах справи відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Отже в матеріалах справи відсутні допустимі та належні докази на підтвердження провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, зваживши доводи учасників судового процесу, давши їм оцінку в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки його вина підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 374790 від 28.06.2025 р., складеного правомочною посадовою особою у встановленому законом порядку;
- рапортом у якому зазначено, що 28.06.2025 року під час патрулювання в комендантську годину був помічений транспортний засіб Toyota Raw4, номерний знак НОМЕР_1 . Водієві було надано вимогу про зупинку, що він проігнорував. В подальшому було надано вимогу про зупинку за допомогою проблискового маячку червоного кольору та звукового сигналу. Автомобіль було зупинено за адресою: м. Дніпро по вул. Самарський Узвіз,1. Водія транспортного засобу було встановлено як ОСОБА_1 . В ходу спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, поведінка, що не відповідає обстановці. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на що він відмовився, у зв'язку з чим відносно водія був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст.130 КУпАП. Також водія було відсторонено від керування шляхом передачі транспортного засобу тверезому водієві;
- відеозаписом на якому зафіксовано, як:
- 01-29 год. працівник поліції повідомив водієві ОСОБА_1 про виявлені в нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонував пройти огляд на стан сп'яніння;
- 01-39 год. працівник поліції в черговий раз запропонував водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння;
- 01-40 год. ОСОБА_1 каже, що буде проходити огляд, однак тільки після того, як приїде його дружина;
- 01-41 год. працівник поліції каже водієві ОСОБА_1 , що причиною його зупинки стало те, що він збив огороджувальні конуси та не виконав законну вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу;
- 01-43 год. водій ОСОБА_1 знову повторив, що огляд на стан сп'яніння буде проходити тільки в присутності своєї дружини. При цьому, працівник поліції роз'яснив водієві ОСОБА_1 , що вказані дії будуть розцінені, як ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння;
- 01-44 год. працівник поліції підготував трубку до газоаналізатора для проходження огляду водієм ОСОБА_1 ;
- 01-45 год. працівник поліції вкотре запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, однак останній сказав, що такий огляд буде проходити тільки в присутності дружини.
Отже, досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення,та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При цьому, суд не приймає до уваги, доводи захисника, що відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час та місці вказані в протоколі, оскільки це спростовується переглянутим судом відеозаписом на якому, зафіксовано, що за кермом автомобіля коли до нього підійшли працівники поліції сидів саме ОСОБА_1 . Інших осіб у транспортному засобі не було. Крім того, ніяких зауважень з цього приводу не містить не відеозапис, не протокол про адміністративне право рушення.
Також суд оцінює поведінку ОСОБА_1 щодо пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння як таку, яка спрямована на затягування процедури огляду, що врешті решт стало відмовою від огляду, адже йому працівниками поліції було запропоновано принаймні 4 рази пройти огляд на стан сп'яніння, попри те, що ОСОБА_1 погоджувався його пройти, про що оголошував патрульним поліцейським, водночас не вчинив жодних дій для цього, посилаючись на те, що огляд буде проходити лише в присутності дружини, яка дослівно «…має на це подивитись», хоча така процедура чинним законодавством не передбачена, а саме огляд в присутності членів сім'ї. Натомість, коли працівник поліції підійшов з приладом та муштуком відвернувся від патрульного поліцейського і пішов, що вірно було розцінено працівникам поліції як відмова від проходження на стан сп'яніння.
Суд також враховує і поведінку ОСОБА_1 на записі відео де чітко видно нестійку ходу, хитання тулуба, затинання мовлення, дещо незв'язну мову.
Що стосується стверджень про неправомірну та безпідставну зупинку поліцейськими транспортного засобу під керування ОСОБА_1 , то суд їх відхиляє,оскільки правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення алкогольного сп'яніння. Крім того, в рапорті працівника поліції, вказано підставу зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , що також зафіксовано на відеозаписі.
Отже підстав не приймати в якості належного та допустимого доказу рапорту працівника поліції, суд не вбачає. Крім того, сам по собі рапорт не є ключовим доказом, а його оцінка судом надається у сукупності з іншими належними та допустимими доказами, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою.
Посилання сторони захисту на відсутність в матеріалах справи направлення на медичний огляд, що виключає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП,є необґрунтованим та невірним трактуванням закону, оскільки відповідно до законодавства такий огляд може бути проведений в медичному закладі і без направлення.
Інші твердження, зокрема, щодо підтвердження обставин відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не впливають та не спростовують обставин вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Пункт 1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, з урахуванням викладеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступінь вини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП і вважає за необхідне з метою виправлення водія і недопущення в подальшому подібних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, так як вчинене ним правопорушення є одним з найнебезпечніших і найважчих правопорушень з адміністративних правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, піддати останнього адміністративному стягненню у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Також, відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи результат розгляду даної справи, з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.283,284 КУпАП, суд -
Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя А.В. Плінська