Справа 206/3923/25
Провадження 2/206/2262/25
(заочне)
17 вересня 2025 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Плінської А.В., за участю секретаря Білої О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-
14.07.2025 року позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за укладеним кредитним договором №30.11.2024-100000350 від 30.11.2024 року у розмірі 27899,51 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором. В обґрунтування вимог зазначено, що відповідно до укладеного між сторонами договору, позичальнику було надано кредит у сумі 15000,00 на строк 98 днів з дати його надання та остаточною датою повернення кредиту є 07.03.2025 рік. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість у сумі 27899,51 грн., з яких 13553,92 грн. основний борг, 9545,59 грн. проценти, 4800,00 грн. неустойка. Враховуючи викладене, позивач просить вимоги задовольнити.
Ухвалою від 15 липня 2025 року відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити в його відсутність, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, неодноразово повідомлялася про час і місце розгляду справи за своїм зареєстрованим місцем проживання, причину неявки не повідомила, відзив на позов не надала, у зв'язку з чим судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , 30.11.2024 року укладено Кредитний договір (оферти) №30.11.2024-100000350 (а.с.11-19).
Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів (а.с.9).
Строк, на який надано кредит становить 98 днів з дати його надання та кінцевою датою повернення кредиту 07.03.2025 рік. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надано кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
У частині першій статті 509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що «припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив нарахування відсотків за користування кредитними коштами у межах строку дії кредитного договору, розрахунок яких було здійснено на підставі боргу по тілу кредиту, що підтверджується наданим до суду розрахунком, який не спростований відповідачем, які і не спростовано відсутність її волевиявлення на погодження вказаної процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на день звернення з позовними вимогами утворилась заборгованість у сумі 27899,51 грн., з яких 13553,92 грн. основний борг, 9545,59 грн. проценти, 4800,00 грн. неустойка.
Отже, обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2422,40 грн., сплачений ним при подачі позову, тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.
Керуючись ст. ст. 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за Кредитним договором №30.11.2024-100000350 від 30.11.2024 року у розмірі 27899,51 грн. та 2422,40 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення, позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: А.В. Плінська