Справа № 683/1172/25
1-кп/683/258/2025
24 вересня 2025 року м.Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
його захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025243160000047, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 квітня 2024 року про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградівка Баштанського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, не працює, депутатом не обирався, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
Близько 20 години 30 хвилин 29 березня 2025 року ОСОБА_5 , перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході словесної сварки, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , умисно, протиправно, тримаючи в правій руці невстановлений досудовим розслідуванням аерозольний балон, розпилив рідину, яка містилася в балончику в ділянку обличчя потерпілого ОСОБА_4 , чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон'юктиви обох очей, які згідно висновку судово - медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Установлені судом обставини підтверджуються безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєному не визнав та пояснив, що 29 березня 2025 року близько 20 години 30 хвилин повернувся додому, де у дворі будинку АДРЕСА_3 у нього виник конфлікт із ОСОБА_7 з приводу місця для паркування автомобіля, оскільки останній відмовився перепаркувати свій автомобіль. У цей конфлікт втрутився ОСОБА_4 , який почав кричати з балкону. ОСОБА_7 з дружиною пішли додому, а він відігнав автомобіль за територію двору, забрав свої речі (саперну лопату) і йшов до під'їзду, коли назустріч йому вийшов ОСОБА_4 , який одразу грудьми штовхнув його 2 рази в груди, від чого він відступив на кілька метрів. В цей момент між ними встала його дружина, яка також вийшла з під'їзду і він почав сваритись з потерпілим, до якого доєднався його син ОСОБА_7 . Проте ОСОБА_4 наблизився до нього і штовхнув в груди і в цей же момент ОСОБА_7 почав заходити йому за спину, а тому він, відчуваючи небезпеку, намагаючись захиститись від двох чоловіків, пирснув балончиком в обличчя ОСОБА_4 для самозахисту. Конфлікт одразу вичерпався і більше до нього ніхто не наближався. Уникнути конфлікту з ОСОБА_4 він не міг, бо той перегородив йому дорогу додому. Лопату з багажнику забрав, щоб занести додому, оскільки напередодні в нього обікрали автомобіль і якби він дійсно мав намір заподіяти тілесні ушкодження потерпілому, використав саме її, а не балончик з перцевим газом. Стверджував, що ОСОБА_7 завжди починає бійки, які його батько заохочував.
Цивільний позов не визнав.
Незважаючи на такі його показання, вина ОСОБА_5 підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 29 березня 2025 року близько 20 години 30 хвилин він перебував вдома та через незачинені двері на балкон почув крики. Він вийшов на балкон та побачив свого сина ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які сварились з приводу місця для паркування автомобіля. Щоб підтримати свого сина, він спустився на подвір'я будинку, однак його сина вже не було, а у ОСОБА_5 в руках була саперна лопата. Вони почали сваритись і у двір знову вийшли його син ОСОБА_7 та невістка ОСОБА_9 , в ході сварки обвинувачений бризнув йому в очі невідомою речовиною з балончика, після чого викликали швидку медичну допомогу та працівників поліції. Указував, що він є особою з інвалідністю другої групи та має проблеми з артеріальним тиском, у зв'язку із чим у нього був крововилив в око, він переніс кілька операцій на серці. Внаслідок заподіяного йому опіку очей у нього піднявся артеріальний тиск і його забрали до приймального відділення Старокостянтинівської ЦРЛ, де він пробув у кардіологічному відділенні до ранку наступного дня. Раніше з обвинуваченим не конфліктував, в той день будь-яких тілесних ушкоджень обвинуваченому не наносив, не штовхав та не шарпав його, незважаючи на те, що ОСОБА_5 поводив себе агресивно, погрожував йому «переламати хребта». Подію зафіксувала на мобільний телефон його онука, відеозапис був в подальшому переданий працівникам поліції.
Цивільний позов до обвинуваченого підтримав та просив стягнути з останнього 20 000 грн. моральної шкоди та 8000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Аналогічні обставини потерпілий виклав у своєму повідомленні про вчинення відносно нього кримінального правопорушення від 10 квітня 2025 року, та в судовому засіданні зазначив, що невдовзі після події дізнався, що кримінальне провадження порушене не було, тому він повторно подав заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що 29 березня 2025 року близько 20 години 30 хвилин приїхав додому та припаркував свій автомобіль на вільному місці, коли до нього підійшов ОСОБА_5 та попросив переставити автомобіль. Він відмовився, що обурило обвинуваченого і він почав кричати, однак вони з дружиною на це не відреагували та пішли до будинку. Зайшовши до квартири, почули на подвір'ї крики і їх донька повідомила, що дідусь продовжує сваритись з ОСОБА_5 . Коли вони з дружиною повернулись у двір будинку, ОСОБА_5 продовжував кричати, виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою « я вас порубаю», в одній руці у нього була лопата, а в іншій - балончик та за кілька секунд він бризнув в очі батька невідомою речовиною. Дружина викликала поліцію та швидку медичну допомогу. Заперечував, що хтось штовхав чи наносив удару обвинуваченому. ОСОБА_10 також намагалась припинити конфлікт.
Свідок ОСОБА_9 дала суду аналогічні показання щодо обставин конфлікту між її чоловіком та ОСОБА_5 . Указувала, що ОСОБА_5 замахувався на ОСОБА_4 лопатою та казав, що зарубає його. Донька зафіксувала конфлікт з балкону на мобільний телефон, відеозапис вона в подальшому передала ОСОБА_4 та працівникам поліції.
Свідок ОСОБА_11 в суді підтвердила, що вказаного дня почула на подвір'ї крики, а коли вийшла, бачила як сварились її чоловік ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , а ОСОБА_4 в цей час щось викрикував з балкона. ОСОБА_7 з дружиною пішли додому і вона теж повернулась, та за кілька хвилин почула, як по сходах спускається ОСОБА_4 і вона пішла за ним. Коли вийшла на вулицю, її чоловік вже сварився з ОСОБА_4 і той кілька разів грудьми штовхнув ОСОБА_5 , а тому, щоб припинити конфлікт, вона стала між ними. В ОСОБА_12 в руках була лопата, він замахнувся нею на ОСОБА_4 , але не вдарив, тоді з правого боку до них підійшов ОСОБА_7 , після чого чоловік приснув ОСОБА_4 балончиком в очі.
Свідок ОСОБА_13 в суді підтвердила, що 29 березня 2025 року в пізню пору доби спостерігала з балкону конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з приводу місця для паркування автомобіля, вони кричали та обзивали один одного. Коли ОСОБА_7 відмовився переставити автомобіль і пішов додому, на вулицю вийшов ОСОБА_4 , який почав вигукувати образи на адресу обвинуваченого, а той у відповідь пригрозив йому фізичною розправою. ОСОБА_4 перший штовхнув ОСОБА_5 , вона також чула голоси жінок, які намагались припинити конфлікт. Коли ОСОБА_4 вдруге штовхнув обвинуваченого, той бризнув йому балончиком в очі.
З переглянутого у судовому засіданні відеозапису події, наданим потерпілим ОСОБА_4 убачається, як під час словесної сварки ОСОБА_5 поводить себе агресивно, голосно кричить, а ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 намагаються його заспокоїти. Однак ОСОБА_5 погрожує потерпілому фізичною розправою « я тебе зараз завалю», після чого на підтвердження своїх слів, замахується на потерпілого металевою лопатою та відступає назад, однак коли потерпілий наближається до нього, бризкає йому невідомою речовиною в очі з балончика, який тримав в іншій руці.
Огляд відеозапису, наданого ОСОБА_4 також зафіксовано у протоколі огляду речових доказів від 11 квітня 2025 року, а флеш накопичувач, на якому він збережений, визнаний речовим доказом та приєднаний до матеріалів провадження.
Факт заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень об'єктивно підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 80 від 11 квітня 2025 року, відповідно до якого у потерпілого виявлено тілесні ушкодження у виді хімічного опіку кон'юктиви обох очей, який виник від подразнюючої дії речовини, яка входила до складу аерозолю, дія якого була спрямована в обличчя потерпілого, можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові про призначення експертизи, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 , стверджували, що тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні з метою самооборони від незаконного посягання на нього двох осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , від яких обвинувачений відчував реальну небезпеку своєму життю та здоров'ю. Зазначали, що якби обвинувачений дійсно мав умисел на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, він наніс би їх металевою лопатою, якою тримав у руці і йому у цьому ніхто не перешкоджав, однак він вибрав менш травматичний засіб - газовий балончик, саме щоб захистити себе та припинити конфлікт. Тому захисник уважав, що дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати як необхідну оборону відповідно до ч.1 ст. 36 КК України, а оскільки перевищення меж необхідної оборони не було, на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України виправдати його за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
Суд уважає, що такі доводи сторони захисту є непереконливими з огляду на таке.
Необхідною обороною відповідно до ч.1 ст. 36 КК України визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Під суспільно небезпечним посяганням необхідно розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави. До таких інтересів належать: життя, здоров'я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи.
Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист вищезазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Захист при необхідній обороні виявляється тільки в активних діях, які за зовнішніми ознаками можуть співпадати з ознаками тих діянь, які передбачені КК (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень).
Перевищенням меж необхідної оборони є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).
Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає (частина 5 статті 36 КК).
При вчиненні посягання групою осіб, той хто обороняється, вправі застосовувати до будь-якого члена групи такі заходи захисту, які визначаються небезпекою та характером дії усієї групи, враховуючи, що особа, яка обороняється прагне відвернути не дії окремих учасників групового посягання, а захищається від посягання в цілому. У такому випадку необхідною є оборона, яка здійснюється шляхом заподіяння шкоди будь-якому учаснику групи, якщо такі дії необхідні для припинення спільного посягання групи осіб.
Особливістю необхідної оборони є специфіка мотиву діяння, прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання.
Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж.
Стан необхідної оборони існує лише протягом наявності суспільного небезпечного посягання, яке має початковий і кінцевий момент. Право на необхідну оборону виникає з моменту створення особою, яка здійснює посягання, реальної небезпеки заподіяння істотної шкоди охоронюваним суспільним відносинам (життю і здоров'ю), а його кінцевим моментом є припинення таких дій і усвідомлення (реальна можливість усвідомлення) особою, яка здійснює захист, факту остаточного припинення особою, яка здійснює посягання, суспільно небезпечних дій.
Таким чином, для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
З наведених вище показань потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 убачається, що ініціатором конфлікту був обвинувачений ОСОБА_5 , який з малозначного приводу вчинив сварку, голосно кричав та погрожував фізичною розправою, у руках тримав металеву лопату, якою замахувався на потерпілого та в подальшому розпилив йому в очі невідому речовину.
Показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 щодо обставин події узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 .
Крім того на відеозаписі події не зафіксовано, що обвинуваченому з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_4 загрожувала будь-яка небезпека та щодо нього мали місце суспільно-небезпечні посягання, оскільки вони були неозброєні, жодних активних дій щодо нього не вчиняли, погроз не висловлювали та намагались його заспокоїти.
Та обставина, що потерпілий, як вказували обвинувачений, його дружина свідок ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_13 , перший штовхнув обвинуваченого та почав наближатись до нього після того, як ОСОБА_5 замахнувся до нього лопатою, на переконання суду, не свідчили про реальність загрози життю чи здоров'ю обвинуваченого, з огляду на те, що потерпілий ОСОБА_4 є особою похилого віку, менший за зростом, в той час як обвинувачений був озброєний лопатою, а отже не давали йому правової підстави заподіти потерпілому тілесні ушкодження. Будь-яких перешкод залишити місце події у обвинуваченого не було, однак він залишився та продовжив конфлікт.
Твердження ОСОБА_5 про те, що він відчував небезпеку і з боку ОСОБА_7 , оскільки той почав заходити йому за спину, спростовується переглянутим в судовому засіданні відеозаписом події.
Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_13 про те, що родина ОСОБА_14 агресивні і все вирішують бійками, оскільки це будь-якими доказами не підтверджуються, а сама свідок не заперечувала, що між нею та ОСОБА_4 , ОСОБА_7 наявні неприязні відносини.
Таким чином, дослідивши під час судового розгляду всі обставини кримінального провадження, оцінивши відповідно до ст.94 КПК України кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку про доведення у ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
ОСОБА_5 на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, одружений, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання.
Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю.
Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, ураховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного та особу винного, та його ставлення до скоєного, характер заподіяних ушкоджень, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_5 покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч.1 ст. 125 КК України.
На думку суду саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 20 000 грн., а також витрат на правову допомогу в сумі 8000 грн. підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України може проявлятися у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Згідно усталеної судової практики у справах про відшкодування шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Унаслідок вчинення ОСОБА_5 кримінального проступку, який полягав у нанесенні потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді хімічного опіку кон'юктиви обох очей, які згідно висновку експерта № 80 від 11 квітня 3025 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Внаслідок отриманої травми у нього погіршився стан здоров'я, оскільки він є особою з інвалідністю другої групи, та у зв'язку із погіршенням роботи серця з 29 березня 2025 року по 30 березня 2025 року ОСОБА_4 перебував у Старокостянтинівській багатопрофільній лікарні, що підтверджується епікризом до медичної карти стаціонарного хворого №2176 та повідомленням КНП «Старокостянтинівсаький центр первинної медичної санітарної допомоги №992 від 14 квітня 2025 року.
Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої потерпілому, суд ураховує викладене, а також те, що йому довелося витрачати зусилля для захисту своїх прав, а також виходить із засад розумності, виваженості і справедливості, майнового стану обвинуваченого та вважає за необхідне задовольнити позов потерпілого у повному обсязі.
Саме такий розмір моральної шкоди, ураховуючи наслідки кримінального правопорушення, фізичний та моральний стан потерпілого буде достатньою сатисфакцією.
Витрати потерпілого ОСОБА_4 на правову допомогу адвоката ОСОБА_15 в розмірі 8000 грн., надану на підставі договору про правову допомогу №5 від 09 квітня 2025 року, та яка полягала у складенні цивільного позову та представництва його інтересів на досудовому слідстві та в суді, відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 .
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374-376 КПК України, суд
ОСОБА_5 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити.
Стягнути зОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 20 000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та 8000 грн витрат на правову допомогу адвоката.
Речові докази:
-флеш накопичувач марки SONY об'ємом 16 GB з відеозаписом події, наданий потерпілим ОСОБА_4 зберігати при матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Строкостянтинівський районний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: