Справа № 951/579/25
Провадження №2-а/951/11/2025
24 вересня 2025 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого судді Чапаєва Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Барилко А.А.,
представника позивача - адвоката Бойка П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Козова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області щодо оскарження рішення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до Козівського районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, в якому просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 5301178 від 24.07.2025 про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, та на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень 00 коп. В постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5301178 від 24.07.2025 зазначено, що ОСОБА_1 24.07.2025 о 10:32:33 год. в селищі Козова Тернопільського району Тернопільської області по вул. Михайла Грушевського, керував мопедом без одягнутого мотошолома, чим порушив пункт 2.3.г. Правил дорожнього руху.
Позивач, будучи не згідний із вказаною постановою, звернувся із позовом до суду, обґрунтовуючи його тим, що Правил дорожнього руху він не порушував. Дії працівників поліції вважає неправомірними, оскільки постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена із суттєвим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, а тому є незаконною та підлягає скасуванню. Вказує, що працівники поліції неналежним чином ознайомили його з правами, розгляд справи відбувся з порушенням ст.279 КУпАП. Зазначає, що він не керував транспортним засобом за описаних обставин, тобто не виконував функцій водія, а тому на нього у даному разі не поширювалися вимог п.2.3.г. Правил дорожнього руху. Також зазначає, що скутер, котрий зображений на відеозаписі, долученому до відзиву, не є тим транспортним засобом, на водіїв якого поширюються вимоги п.2.3.г. Правил дорожнього руху. Вказує на те, що працівники поліції при складанні постанови не дотримались вимог ст.268 КУпАП, не вручили йому копію постанови та не оголосили її зміст.
З огляду на викладене, позивач вважає постанову серії ЕНА № 5301178 від 24.07.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення протиправною і такою, що підлягає скасуванню, а тому просить позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Бойко П.В. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з наведених у позовній заяві підстав.
Представник відповідача ГУНП в Тернопільській області в судове засідання не з'явився, надіславши суду відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнає, просить в позові відмовити. Зазначає, що ОСОБА_1 24.07.2025 в селищі Козова Тернопільського району Тернопільської області по вул. Михайла Грушевського керував мопедом без одягнутого мотошолома, чим порушив пункт 2.3.г. ПДР. Сам факт порушення позивачем вимог ПДР зафіксовано на відео з нагрудної боді-камери працівника поліції та відеореєстратора службового автомобіля, де чітко зафіксоване дане правопорушення. Працівник поліції ознайомлював позивача з правами, що передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
16.09.2025 позивач до суду подав відповідь на відзив, однак такий був повернутий позивачу, оскільки відповідно до імперативної норми, закріпленої у ч.1 ст.269 КАС України, у справах, визначених, зокрема, статтею 286 КАС України, такої заяви по суті як відповідь на відзив не передбачено.
04.09.2025 ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі.
Також ухвалою від 24.09.2025 вирішено заяву представника позивача - адвоката Бойка П.В. про відвід судді Чапаєву Р.В.
Суд, дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дотримуючись при цьому норм матеріального і процесуального права, дійшов такого висновку.
У постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5301178 від 24.07.2025 зазначено, що ОСОБА_1 24.07.2025 о 10:32:33 год. в селищі Козова Тернопільського району Тернопільської області по вул. Михайла Грушевського, керував мопедом без одягнутого мотошолома, чим порушив пункт 2.3.г. ПДР. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
За змістом пункт 2.3.г. ПДР передбачає обов'язок водіїв під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
За змістом пункту 1.10. ПДР, мопед - це двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.
Частина 5 статті 121 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
З оглянутого відео, яке подав відповідач, встановлено, що поліцейськими фіксувалося порушення Правил дорожнього руху. Зафіксовано факт того, що ОСОБА_1 24.07.2025 о 10:32 год. в селищі Козова Тернопільського району Тернопільської області по вул. Михайла Грушевського, керував двоколісним транспортним засобом без одягнутого мотошолома. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом з відеореєстратора (назва відеофайла «Відео WhatsApp, дата_ 2025-08-06 о 09.45.51_1de78aa4»), та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (хронометраж запису 24.07.2025 10:34:27 год., назва відеофайла «export-q3wzo»). Також на відео не зафіксовано присутність біля скутера інших осіб, які б могли ним керувати. Дані відеозапису узгоджуються з постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5301178 від 24.07.2025, що оскаржується у межах цієї адміністративної справи.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підставою для накладення інспектором поліції штрафу може бути фото- та відеофіксація, а також показання свідків. Представником Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до відзиву додано диск відеофіксації події, в якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17.
Суд критично оцінює доводи сторони позивача про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом за описаних обставин, тобто не виконував функцій водія, а тому на нього у даному разі не поширювалися вимог п.2.3.г. Правил дорожнього руху. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом з відеореєстратора (назва відеофайла «Відео WhatsApp, дата_ 2025-08-06 о 09.45.51_1de78aa4»), та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (хронометраж запису 24.07.2025 10:34:27 год., назва відеофайла «export-q3wzo»), де зафіксовано, що ОСОБА_1 на запитання поліцейського про причини, чому він їхав без мотошолома, відповідає: «Мотошолом в мене є, он поставив, бо спішу на похорон». Також на відео не зафіксовано присутність біля скутера інших осіб, які б могли ним керувати. Загалом відеозаписи доводить безсумнівно та об'єктивно той факт, що саме ОСОБА_1 є особою, яка керувала транспортним засобом, відеозаписи містять не лише процесуальну послідовність учинюваних процесуальних дій (складання постанови про накладення адміністративного стягнення), а й факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Досліджені в судовому засіданні відеозаписи дають можливість повно відтворити події та встановити обставини, що підлягають доказуванню. Водночас сторона позивача не скористався своїм правом щодо надання суду доказів, котрі доводять факт керування вказаним транспортним засобом іншою особою, як про це зазначає сторона позивача.
Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що скутер не є тим транспортним засобом, на водіїв якого поширюються вимоги п.2.3.г. Правил дорожнього руху, з огляду на таке. Так, відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Скутер, так само як і мопед - засіб, який приводиться в рух мускульною силою та двигуном. У даній конкретній справі ОСОБА_1 використовував скутер як транспортний засіб для пересування за допомогою двигуна, що підтверджується відеозаписом, двигун скутера був заведений. Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові ККС ВС у справі №278/3362/15-к від 01.03.2018. Скутер служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, тому він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Надаючи оцінку доводам позивача про неправильне зазначення у постанові про накладення адміністративного стягнення типу транспортного засобу «SUZUKI ADDRESS 50», н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 за описаних обставин, що, на думку сторони позивача, є підставою для скасування оскаржуваної постанови, суд звертає увагу на таке.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна.
Відповідно до п. 1.10 ПДР мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Отже, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Скутер можливо прирівняти до мопеда лише за наявності у нього двигуна відповідного об'єму.
Згідно з п 2.13 Правил дорожнього руху транспортні засоби належать до таких категорій А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. З порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Суд враховує також відсутність визначення «скутер» у Правилах дорожнього руху. Відтак суд вважає, що скутер марки «SUZUKI ADDRESS 50» прирівнюється за технічними характеристиками до типу транспортного засобу «мопед» В будь-якому разі він згідно з Правилами дорожнього руху є транспортним засобом.
Пунктом 1.10 ПДР наведено перелік термінів, що використовуються у цих Правилах, де розмежовано значення кожного із них. Так, на відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. В іншому разі транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №278/3362/15-к від 01.03.2018.
Суд зазначає, що скутер чи мопед належать до транспортних засобів, а особа, яка ними керує, визнається водієм. Відповідно, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, у даній ситуації був учасником дорожнього руху та зобов'язаний дотримуватися вимог Правил дорожнього руху. Аргументи позивача про те, що у постанові транспортний засіб, який він називає скутером, неправильно зазначено як мопед, суд відхиляє.
Також сторона позивача не надала доказів, що «SUZUKI ADDRESS 50» належить до іншого типу транспортних засобів, ніж зазначено у постанові про адміністративне стягнення. Зокрема, не було подано ані свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «SUZUKI ADDRESS 50», н.з. НОМЕР_1 , ані будь-яких інших доказів, що доводять зворотне.
Отже, на відеозаписі, наданому представником відповідача, зафіксовано рух мопеда (скутера), а також зафіксовано, що за кермом мопеда (скутера) перебуває ОСОБА_1 , без мотошолома.
Оцінюючи дії працівників поліції щодо дотримання вимог ст. 268 КУпАП у частині невручення ОСОБА_1 копії постанови про накладення адміністративного стягнення, а також щодо недостовірності запису у спірній постанові про відмову ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від отримання копії постанови, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
У наведених положеннях цього Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією фіксування адміністративного правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Із матеріалів відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 працівником поліції усі права було роз'яснено та надано можливість їх реалізувати. Зокрема йому до початку розгляду справи було запропоновано ознайомитися із доказами вчинення ним правопорушення (хронометраж запису 24.07.2025 10 год. 37 хв. - 10 год. 39 хв., назва відеофайла «export-q3wzo»). Однак ОСОБА_1 за власною ініціативою залишив місце розгляду справи про адміністративне правопорушення до моменту складення постанови, не дочекався її оформлення та оголошення, а відтак не отримав копії постанови й не ознайомився з її змістом. Таким чином, він свідомо відмовився бути присутнім при розгляді справи та реалізувати свої права, гарантовані ст. 268 КУпАП. Будь-яких клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи з метою належної підготовки або ж залучення захисника тощо, від ОСОБА_1 не надходило. В даному випадку, поліцейським Конопелько Ю.Я. було дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин підстав для висновку про недопустимість доказів через порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, немає.
Разом із тим, вже на стадії судового оскарження спірної постанови у судовому засіданні, з дотриманням принципу змагальність сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, ОСОБА_1 та його представникові - адвокату Бойку П.В. було надано можливість реалізувати низку прав, аналогічних із правами, передбаченими статтями 268 та 271 КУпАП. Зокрема, вони мали право подавати нові докази, висловлювати доводи щодо суті правопорушення та користуватися правовою допомогою.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 та його представник скористалися цими процесуальними можливостями: заявляли клопотання, подавали докази, надавали пояснення. ОСОБА_1 реалізував право на правничу допомогу шляхом залучення адвоката.
За наведеного суд дійшов висновку, що суттєвих порушень процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме справи щодо факту порушення водієм ОСОБА_1 вимог ч.5 ст.121 КУпАП, під час розгляду справи не встановлено.
Суд також дослідив надані ОСОБА_1 разом із позовом письмові докази: свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 29.07.2025, а також графік чергувань працівників станції Березовиця О. на липень 2025 року і графік чергувань працівників станції Козова на ІІ квартал серпня 2025 року.
Суд не ставить під сумнів достовірність наведених у них фактів. Проте вказані докази суд вважає неналежними, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування у цій справі, а сторона позивача не обґрунтувала їх належність для підтвердження своїх вимог та заперечень.
Крім того, стороною позивача разом із клопотанням про призначення фототехнічної експертизи, що надійшло до суду 16.09.2025, надано як доказ дві фотографії особи чоловічої статі, котра сидить на двоколісному транспортному засобі. Водночас суд не вдається до оцінки цих доказів з точки зору їх належності, достовірності, достатності для доведення певних фактів та обставин, оскільки всупереч імперативній нормі, що міститься у частині 9 ст.79 КАС України, копію цього доказу не було заздалегідь надіслано або надано відповідачеві.
Відповідно до вимог п. 2.3 г Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнутому мотошоломі й не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів. Ця вимога є безумовною та не передбачає винятків. Факт керування транспортним засобом без застебнутого мотошолома є складом адміністративного правопорушення і тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, а також давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному стороною позивача, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що наведені докази, за відсутності суперечностей, є належними, допустимими, достатніми, послідовними, взаємоузгодженими і доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення. Ці докази логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування. Дії ОСОБА_1 працівником поліції, яка склала постанову про накладення адміністративного стягнення, кваліфіковані правильно.
Факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення, є належно встановленим та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення, та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача. Суд вважає, що ним доведено належними та допустимими доказами факт дотримання ним процедури притягнення до адміністративної відповідальності та факт скоєння правопорушення позивачем.
Водночас позивачем не було надано допустимих, достовірних та достатніх доказів, якими спростовуються обставини, викладені в постанові серії ЕНА № 5301178 від 24.07.2025.
Відтак суд вважає, що вимоги про скасування даної постанови є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 9, 122, 245, 268, 280 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 268, 269, 271-272, 286 КАС України, суд
В позові ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бойко П.В., до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про оскарження та скасування постанови серії ЕНА № 5301178 від 24.07.2025 про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі відмовити.
Постанову серії ЕНА № 5301178 від 24.07.2025 залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ГУНП в Тернопільській області, юридична адреса: вулиця Валова, 11, місто Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108720.
Головуючий суддя Р.В. Чапаєв