Справа № 584/386/25
Провадження № 2-а/584/27/25
Іменем України
24.09.2025 Путивльський районний суд Сумської області
у складі: головуючого - судді Данік Я.І.,
за участю: секретаря - Кравченко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Путивль за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що 15 січня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 склав постанову №3689 про адміністративне правопорушення, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , будучи оповіщеним рекомендованим повідомленням від 31 жовтня 2024 року про необхідність прибуття 7 листопада 2024 року о 11 год. 00 хв. під час мобілізації до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 , без поважних причин не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги абз.2 ч.1 ст.22 та ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, є протиправним та необґрунтованим, оскільки про необхідність з'явитись 7 листопада 2024 року до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 він був необізнаний, оскільки листа з рекомендованим повідомленням він не отримував. Крім того, зазначив, що про розгляд справи про адміністративне правопорушення він сповіщений не був, і про існування оспорюваної постанови йому стало відомо лише після відкриття виконавчого провадження. Також зазначив, що постанову було винесено 3 січня 2024 року, тобто з порушенням вимог ч.7 ст.38 КУпАП, оскільки закінчилися строки накладення адміністративного стягнення. Оскільки начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 при розгляді постанови про адміністративне правопорушення повно та всебічно не з'ясував усі обставини справи, та не надав жодного доказу наявності адміністративного правопорушення, позивач просить визнати цю постанову протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити.
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому позов не визнав, та зазначив, що 25 жовтня 2024 року позивачу рекомендованим поштовим відправленням було направлено повістку №813297 про необхідність прибуття 7 листопада 2024 року о 11 год 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак вказане поштове відправлення було повернуто 5 листопада 2024 року у зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою. Оскільки в діях позивача вбачався склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, відносно позивача, у його присутності, було складено протокол про адміністративне правопорушення. Крім того ОСОБА_1 було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також зазначив, що правопорушення, скоєне ОСОБА_1 було виявлено 7 листопада 2024 року, протокол про адміністративне правопорушення складено 3 січня 2025 року, а постанову винесено 15 січня 2025 року, однак при зазначені дати протоколу про адміністративне правопорушення було допущено описку та вказано - 3 січня 2024 року, що є опискою, тобто при винесенні постанови №3689 про адміністративне правопорушення не було порушено ч.7 ст.38 КУпАП. Також, представник відповідача просив справу розглянути у його відсутність (а.с.76-78).
Позивач подав відповідь на відзив на позов, в якій позовну вимогу підтримав та зазначив, що представник відповідача вказує на те, що позивачу надсилалась повістка, однак жодних доказів його повідомлення про необхідність отримання поштового повідомлення представником відповідача не надано. Також, зазначив, що він неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу оспорюваної постанови, однак його звернення ігнорувалися (а.с.92).
Представник позивача подала письмову заяву, в якій позов підтримала, справу просила розглядати у її відсутність та відсутність позивача (а.с.101).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 листом з рекомендованим повідомленням було надіслано ОСОБА_1 повістку №813297 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 11 год. 00 хв. 7 листопада 2024 року для уточнення даних. Вказаний лист було повернуто 5 листопада 2024 року у зв'язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.84,85).
3 січня 2024 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №3689, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, відносно останнього, за фактом того, що ОСОБА_1 7 листопада 2024 року о 11 год. 00 хв. в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи своєчасно оповіщеним про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період, чим порушив вимоги абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.80-81).
При складанні вказаного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив свої зауваження, а саме, що повістку на руки не отримав, а також, що має бронювання за місцем роботи у м.Ірпінь.
Як вбачається з указаного протоколу, ОСОБА_1 був сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, а також йому було роз'яснено його права (а.с.82).
15 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №3689 відносно ОСОБА_1 , за ч.3 ст.210-1 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. по справі про адміністративне правопорушення, за те, що ОСОБА_1 7 листопада 2024 року о 11 год. 00 хв. в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до отриманої повістки через Укрпошту №813297 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги абз.2 ч.1 ст.22 та ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.87-88).
Постановою від 26 березня 2025 року відкрито виконавче провадження №77600042 щодо виконання постанови №3689 від 15січня 2025 року (а.с.65), а постановою від 26 березня 2025 року накладено арешти на всі рахунки ОСОБА_1 (а.с.66).
З цим порушенням позивач не згоден, про що він зазначає в адміністративному позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Відповідно до п.47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
- вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);
- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
За визначенням у Законі України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до ст.235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі ст.ст.7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява №18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Відповідно до ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Частинами 1-3 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Крім того, відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, згідно зі ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Суд може збирати докази з власної ініціативи відповідно до ч.4 ст.9 КАС України.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст.90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наданих суду доказів неможливо встановити підставу притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки в повістці №813297 від 25 жовтня 2024 року зазначено причину прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 - уточнення даних, у протоколі про адміністративне правопорушення №3689 від 3 січня 2024 року - для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, а у оспорюваній постанові взагалі не вказано причини прибуття.
Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів належного сповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що оспорювана постанова направлялась позивачу.
Це дає підстави для висновку про порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою,з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, аналіз викладених правових норм та обставин справи, з урахуванням встановлених порушень при притягненні до адміністративної відповідальності позивача, дає підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн., а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП слід закрити.
Оскільки при подачі позову про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення позивачем повинно було бути сплачено 605 грн. 60 коп., саме ця сума і підлягає стягненню з відповідача у зв'язку із задоволенням позовних вимог, а 605 грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.
Керуючись ч.3 ст.210-1, ст.ст.222, 251, 258, 280 КУпАП, ст.ст.2, 5-9, 72-77, 90, 243- 246, 250, 271, 286 КАС України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), задовольнити.
Скасувати постанову №3689 від 15 січня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) судового збору.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я.І.Данік