Справа № 591/8080/25
Провадження № 2-а/591/471/25
Іменем України
24 вересня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в особі представника адвоката Черей Сніжани Валентинівни,
до відповідача Командира взводу №1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Толкачова Богдана Олеговича, вул. Білопільський шлях, буд. 18/1 м. Суми,
до відповідача Департаменту патрульної поліції вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646,
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
установив:
18.07.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла позовна заява представника позивача про скасування постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5176187 від 08.07.2025, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн за частиною четвертою статті 126 КУпАП та закриття провадження у справі.
Позов обґрунтований тим, що на думку представника позивача, оскаржувана постанова підлягає скасуванню як безпідставна, оскільки на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП позивач не був суб'єктом цього адміністративного правопорушення, а електросамокат марки «JET 220033» не є механічним транспортним засобом у розумінні Правил дорожнього руху.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025 матеріали даної справи передані на розгляд судді Зері Ю.О.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.
На виконання вимог вказаної ухвали суду 24.07.2025 представник позивача виконала вимоги ухвали суду, подала до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28.07.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 05.08.2025, у подальшому розгляд справи відкладався до 09.09.2025 та до 24.09.2025.
Перший відповідач у поданому до суду відзиві на позов проти вимог позивача заперечує, вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, наголошує, що електросамокат є транспортним засобом, а позивач, керуючи таким транспортним засобом, виконував функції водія. Через порушення вимог Правил дорожнього руху позивача було зупинено працівниками поліції та встановлено, що він позбавлений права керування транспортними засобами, а тому перший відповідач цілком правомірно склав постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП.
04.08.2025 Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції, яке було включене до складу відповідачів ухвалою про відкриття провадження у справі, подало до суду заяву про заміну неналежного відповідача, оскільки Управління є територіальним підрозділом Департаменту та не є юридичною особою.
Також 04.08.2025 від Департаменту патрульної поліції засобами підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позов із запереченнями проти позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Зокрема у відзиві вказано, що зупинка позивача відбулась у відповідності з вимогами Закону України «Про Національну поліцію», поліцейськими було з'ясовано, що позивач позбавлений права керування транспортними засобами, а тому враховуючи, що позивач керував електросамокатом, відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за частиною четвертою статті 126 КУпАП.
Протокольною ухвалою, постановленою у судовому засіданні, яке відбулось 05.08.2025, було замінено неналежного відповідача Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції на належного відповідача - Департамент патрульної поліції.
Представник позивача подала відповідь на відзив, наполягає на задоволенні позовних вимог, доводи відповідачів вважає необґрунтованими, посилання на практику Верховного суду вважає безпідставною, оскільки правовідносини у розглядуваній Верховним Судом справі не подібними до спірних правовідносин, наголошує на тому, що електросамокат не є транспортним засобом у розумінні Правил дорожнього руху.
Від відповідачів заперечення до суду не надходили.
Представник позивача 24.09.2025 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Перший відповідач та представник другого відповідача у судове засідання не прибули.
Враховуючи, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, надані учасниками на підтвердження їх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 08.07.2025 о 23-11 год командиром 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Толкачовим Богданом Олеговичем була розглянута справа про адміністративне правопорушення та винесена оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5176187, за якою до позивача ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 20400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП.
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії постанови серії ЕНА №5176187, 08.07.2025 о 22-35 год у м. Суми по вул. Перекопській, 17 водій керував електросамокатом JET, інвентарний номер 220033 будучи позбавленим права керування Зарічним районним судом м. Суми, справа № 591/3415/25 від 20.05.2025, що зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR-2904 та відореєстратор персональний нагрудний Motorola Solutions Vb400-471214, чим порушив пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною четвертою статті 126 КУпАП, внаслідок чого на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн.
Відповідно до внесених до постанови відомостей, з її змістом позивач був ознайомлений, від підпису відмовився, копію постанови надіслано рекомендованим листом № 10297 від 09.07.2025.
Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки він не був суб'єктом інкримінованого правопорушення, електросамокат не є транспортним засобом у розумінні Правил дорожнього руху.
Натомість відповідачі вважають оскаржувану постанову правомірною.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правил дорожнього руху (надалі ПДР), Закону України «Про дорожній рух».
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об'єкт, об'єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб'єкт та суб'єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).
Отже, особа може бути притягнуто до адміністративної відповідальності виключно за умови встановлення складу адміністративного правопорушення.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною четвертою статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Тобто суб'єктивна сторона, як елемент складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною четвертою статті 126 КУпАП, передбачає обов'язкову наявність умислу особи на вчинення такого правопорушення.
Таким чином, визначаючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною вище нормою КУпАП, обов'язковим є встановлення умислу позивача на вчинення адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона якого полягає в керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
У ході судового розгляду позивач не заперечував факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною п'ятою статті 126 КУпАП, водночас заперечував той факт, що електросамокат є транспортним засобом та для користуванням ним необхідне посвідчення водія, оскільки такий засіб пересування не належить до категорії транспортних засобів, а позивач навіть не міг уявити, що для керування електросамокатом необхідне посвідчення водія транспортного засобу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 2.1. «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій механічного транспортного засобу повинен зупинятися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'являти для перевірки наступні документи: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії).
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він керував транспортним засобом, яким фактично є електросамокат JET, інвентарний номер 220033, будучи позбавленим такого права за рішенням суду.
Представник позивача наголошував, що позивач не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, оскільки він не керував механічним транспортним засобом, який би мав потужність електродвигуна більше ніж 3кВт, а тому не міг порушити вимоги пункту 2.1 ПДР.
На спростування аргументів представника позивача представником відповідача не було долучено жодних документів, які б спростовували дане твердження, натомість заперечення відповідачів зводяться до посилань на постанову Верховного Суду у складі Касаційного кримінального суду від 15.03.2025 у справі № 127/5920/22.
Однак суд не може прийняти до уваги такі посилання відповідачів, оскільки у вказаній вище справі вирішувалось питання кваліфікації дій особи, яка керувала електросамокатом та перевозила при цьому на такому електросамокаті пасажира як діяльності, пов'язаної з його використанням шляхом проїзду по автодорозі, внаслідок чого загинув пасажир такого еклетросамоката.
У розглядуваній же справі слід визначити правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності внаслідок керування електросамокатом без наявності посвідчення водія відповідної категорії.
Судом встановлено, що під час складання оскаржуваної постанови поліцейським дійсно не було перевірено технічні характеристики електросамоката «JET».
З загальнодоступних джерел в мережі Інтернет вбачається, шо потужність електричного двигуна електросамоката марки «JET» становить від 250 Вт до 1000 Вт.
Згідно з пунктом 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати з собою:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб.
Водночас Правила не містять визначення «самокат» чи «електросамокат». Разом із цим, відповідно до пункту 1.10 ПДР:
транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється, в тому числі, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Згідно з пунктом 2.13 ПДР до транспортних засобів категорії «А1» відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Водночас пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 (зі змінами), визначено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема:
«А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Зазначене свідчить про те, що до категорії «А1» відносяться транспортні засоби, зокрема, транспортні засоби, з електродвигуном потужністю від 3 кВт до 4 кВт, оскільки вони відносяться до механічних транспортних засобів в розумінні ПДР.
Саме керування такими транспортними засобами передбачає наявність дозвільних документів.
Таким чином суд вважає, що електросамокат «JET» є транспортним засобом, але за своїми технічними характеристиками його не можна прирівнювати до мопедів, моторолерів або інших механічних транспортних засобів, тому вимоги, які встановлені для водіїв цих механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані автоматично й до позивача як особи, яка керувала електричним самокатом.
Беручи до уваги, що адміністративну відповідальність за порушення пункту 2.1.а ПДР може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електросамокат позивача марки «JET» не віднесений, позивач не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП. До того ж в силу специфіки можливості керування електричними самокатами, які наявні для вільного доступу необмеженого кола осіб як шляхом вільного придбання таких самокатів через мережі продажу, так і шляхом їх оренди, у тому числі й особами, які через вік не можуть мати посвідчення водія, при цьому можуть вільно керувати електричними самокатами, відсутні підстави стверджувати, що позивач, керуючи таким засобом пересування міг передбачати необхідність обов'язкової наявності посвідчення водія для здійснення відповідних дій.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши наявні у справі докази на предмет їх належності і допустимості, судом встановлено, що позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, оскільки у ході розгляду справи відповідачем належними і допустимими доказами не доведено, що електросамокат JET віднесений у встановленому законодавством порядку до категорії механічних транспортних засобів, не підтверджено, що діюче законодавство вимагає наявності у особи, яка керує електросамокатом, посвідчення водія відповідної категорії, та забороняє особі, позбавленій права користування транспортними засобами, керувати електросамокатами.
За змістом статті 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення (водій керував транспортним засобом будучи позбавленим відповідного права) не підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, беручи до уваги, що усі сумніви в силу презумпції невинуватості мають тлумачитись на користь особи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.
Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції у зв'язку із задоволенням позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6 ,8, 9, 72, 77, 139, 241-246, 262, 286, 295, 297 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Черей Сніжани Валентинівни, до відповідачів: Командира взводу №1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Толкачова Богдана Олеговича, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5176187 від 08.07.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 20400,00 грн за частиною четвертою статті 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Командир взводу №1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Толкачов Богдан Олегович, вул. Білопільський шлях, буд. 18/1 м. Суми.
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048.
Суддя Ю.О. Зеря