Справа № 466/8767/24
Провадження № 1-кп/466/382/25
про продовження строку тримання під вартою
24 вересня 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку тримання під вартою строком на 60 діб у кримінальному провадженні №12018140090003003 від 05.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 119 КК України та клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про застосування відносно нього ст.616 КПК України,-
в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 119 КК України.
Прокурор Галицької окружної м.Львова ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи, що строк тримання обвинуваченого під вартою завершується 27 вересня 2025 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки судовий розгляд у даному кримінальному провадженню завершити у зазначений термін не представляється можливим.
Зазначає, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 та ч.1 ст. 119 КК України, що є тяжким та особливо тяжким кримінальним правопорушенням, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, факт того, що підозрюваний являється непрацюючим, без постійного місця проживання на території України, тобто особою без постійного джерела доходів, неодруженим, дітей на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього соціально-стримуючих факторів. Наголошує, що існують достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може здійснювати дії з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, внаслідок чого є підстави вважати що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, просили застосувати більш мякий запобіжний захід. Захисник зауважив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даній стадії розгляду справи не є актуальними.
Прокурор підтримав подане ним письмове клопотання, заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника.
Ознайомившись з поданими клопотаннями, заслухавши доводи учасників процесу щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Суд вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде відповідати характеру суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).
Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п. 35 рішення ЄСПЛ № 12369/86 від 26.06.1991 «Летельє проти Франції»). Разом із тим, згідно із п. 51 вказаного вище рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто з даного рішення Європейського суду з прав людини слідує, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Окрім цього, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі «Чанєв проти України», оскільки в матеріалах справи існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш мяких запобіжних заходів у відношенні до обвинуваченого чи зменшення ризиків заявлених прокурором на даний час не встановлено.
06.09.2023 Подільським УП ГУНП у Київській області ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру за ознаками кримінального правопорушення передбаченого, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24.07.2024 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 20.09.2024. Ухвалою суду від 30.07.2025 продовжено запобіжний захід до 27 вересня 2025 року включно. Завершити розгляд кримінального провадження до вказаного числа є неможливим.
Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі" (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" звільнення з-під варти не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі" [Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та "Смирнова проти Росії" (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX).
Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 та ч. 1 ст. 119 КК України, що є тяжким та особливо тяжким кримінальним правопорушенням, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, факт того, що підозрюваний являється непрацюючим, без постійного місця проживання на території України, тобто особою без постійного джерела доходів, неодруженим, дітей на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього соціально-стримуючих факторів, існують достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може здійснювати дії з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тому з метою запобігання спробам підозрюваного вчиняти зазначені дії, забезпечення його участі у досудовому розслідуванні та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також недопущення вчинення нових правопорушень та враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам. Окрім того, ОСОБА_4 перебував у розшуку, оскільки, ухилявться від органу досудового розслідування та порушив обов'язки, встановлені йому ухвалою слідчого судді при обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, крім цього ввів в оману орган досудового розслідування, вказавши анкетні дані особи, які ніякого відношення до останнього не мають, тобто він із прямим умислом усвідомлював вчинення своїх дій з метою ухилення від покарання за яке передбачено позбавлення волі.
Суд вважає, що з врахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченим злочинів і суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченому судом в разі доведення його винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого злочину, продовження злочинної діяльності, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений має можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, з урахуванням наведених обставин, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання передбаченого що застосування запобіжних заходів не пов'язаних з утриманням обвинуваченого під вартою, не попередить вчинення ним нових злочинів, не забезпечить його належної процесуальної поведінки та виконання ним процесуальних рішень суду, а тому з врахуванням вказаного вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки така відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, судом може не визначатись.
На підставі викладених обставин, та того, що будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено, тому контроль за процесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4 шляхом застосування будь-якого іншого запобіжного заходу - неможливий, а тому наявні підстави для продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст.ст.72-1, 181, 183, 193, 194, 196, 331, 372 КПК України, суд,-
клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку тримання під вартою строком на 60 діб у кримінальному провадженні №12018140090003003 від 05.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 119 КК України - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави, з 24 вересня 2025 року по 22 листопада 2025 року включно.
Для виконання копії ухвали скерувати у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19) за місцем утримання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Копії ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому ухвали.
Повний текст ухвали складено 24.09.2025 року.
Суддя ОСОБА_1