Справа № 466/13310/24
Провадження № 2/466/1221/25
24 вересня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Невойта П.С.,
секретаря судових засідань Пришляк А.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
за участю: відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Маєвської М.В.,
31.12.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить суд:
1. Визнати право спільної часткової власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
2. Визнати право спільної часткової власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
3. Визнати право власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на автомобіль Mitsubishi Outlander Sport, д.р.н. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 .
4. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 230 000 (двісті тридцять) грн. компенсації за автомобіль Mitsubishi Outlander Sport, д.р.н. НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_4 .
5. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29 червня 2013 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, актовий запис №1159. У шлюбі в подружжя народилось двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За час перебування у шлюбі подружжям за спільні кошти було придбано:
- квартиру АДРЕСА_1 , шляхом укладення договору купівлі продажу. Орієнтовна вартість квартири складає - 2 100 000 грн.;
- автомобіль марки «Mitsubishi Outlander Sport», д.р.н. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , орієнтовна вартість якого - 460 000 грн. На даний час автомобіль перебуває у користуванні відповідача.
Позивач вважає, що йому на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина квартири, а при поділі рухомого майна - відповідачу слід надати автомобіль, а йому виплатити компенсацію у розмірі 230 000 грн. Однак, поділити майно набуте під час шлюбу у добровільному порядку за взаємною згодою є неможливим, тому ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою від 03.01.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
30.01.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Маєвської М.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірна квартира хоча і була придбана під час перебування у шлюбі з позивачем, однак, за власні грошові кошти відповідача, а відтак не є об'єктом спільної сумісної власності. Так, 21.11.2013 року батько ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , продав квартиру АДРЕСА_2 , яка належала йому та членам його сім'ї на праві приватної власності. Кошти від вчиненого правочину передав своїй дочці - відповідачу ОСОБА_2 для придбання окремого житла, що підтверджується розпискою про отримання коштів, яку складено в присутності двох свідків. Відповідно за ці кошти відповідач придбала спірну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом укладення договору купівлі продажу.
Крім того, те, що квартира була придбана за грошові кошти, які належали відповідачу, зафіксовано в нотаріально посвідченій заяві від 28.11.2013, в якій позивач підтвердив наведені обставини, тобто, визнав, що спірна квартира придбана за особисті кошти відповідача.
Також, автомобіль марки «Mitsubishi Outlander Sport», д.р.н. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 є приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки придбаний за її кошти. Позивач не надавав коштів на придбання такого та не надав суду підтверджуючих документів про отримання доходів ні до укладення шлюбу, ні під час перебування у шлюбі з відповідачем.
Ухвалою від 19.03.2025 року судом, за клопотанням представника позивача адвоката Яцуляка Т.Р., у справі № 466/13310/24 призначено судову-автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою від 27.06.2025 року судом поновлено провадження у справі №466/13310/24.
На підставі ухвали суду від 24.07.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання, яке відбулося 15.09.2025 року сторона позивача не прибула, жодних заяв, клопотань не надходило.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Маєвська М.В. надали суду пояснення, підтримали доводи викладені у відзиві та просили відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення сторони відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
Згідно зі статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Судом встановлено, що сторони у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб 29.06.2013 року, який зареєстрували у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 1159 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_7 » /арк. спр. 24/.
У шлюбі в подружжя народилось двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /арк. спр. 25-26/.
ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру серії № НОМЕР_7 виданого 13.11.1999 року Виконавичим комітетом Львівської міської ради народних депутатів, на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 . Відповідно до Договору купівлі-продажу від 21.11.2013 року №4635, який посвідчений приватним нотаріусом Романчук - Василик В.Р., громадянин ОСОБА_5 та члени його сім'ї здійснили продаж вищезгаданої квартири громадянці ОСОБА_10 за 146470, 00 грн. (сто сорок шість тисяч чотириста сімдесят гривень 00 коп.) /арк. спр. 40/.
Згідно розписки від 23.11.2013 року ОСОБА_2 отримала від свого батька - ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 146470, 00 грн. (сто сорок шість тисяч чотириста сімдесят гривень 00 коп.) для придбання квартири АДРЕСА_1 , виручені від продажу квартири АДРЕСА_2 . Дана розписка складена у присутності двох свідків та скріплена їхніми підписами, а саме: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 /арк. спр. 41/.
У період подружнього проживання відповідачем 28.11.2013 зареєстровано право власності на квартиру номер АДРЕСА_1 , набуте на підставі договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого в реєстрі за №1182, укладеного 28.11.2013 року між ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_2 (відповідачем), та посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черновою П.Д. /арк. спр. 27-30/.
Позивач просить визнати вказану квартиру спільною сумісною власністю подружжя, оскільки така придбана під час перебування у шлюбі, а також в порядку поділу спільного майна визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири.
Однак, відповідачем у розпорядження суду надано копію заяви позивача - ОСОБА_1 від 28.11.2013 року, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черновою П.Д. Так, зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 було відомо про намір дружини придбати квартиру номер АДРЕСА_1 за її особисті кошти. Цією заявою він не запреречував щодо купівлі такої квартири за особисті кошти за ціною та на розсуд відповідача.
Окрім того, позивач вказав в заяві, що жодних коштів на купівлю вищезгаданої квартири не вносив; гроші, що витрачаються на придбання нерухомого майна і придбана квартира АДРЕСА_1 - є особистою власністю ОСОБА_2 . На виділення частки у придбаній дружиною квартирі він не претендуватиме і в суд з цього питання не звертатиметься /арк. спр. 35/.
Відповідно до ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Одним із таких прав, що виникає після реєстрації шлюбу, є право спільної сумісної власності подружжя, до якого належить майно, набуте подружжям за час шлюбу.
Як відзначається у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Постановою Верховного суду України від 07.09.2016 р. у справі № 6-801цс16 зазначено, що статус спільної сумісної власності може бути визначено тільки за обов'язкової наявності двох критеріїв:
1. час набуття майна; 2. коштами, за які те майно набуте.
ВСУ у вказаній постанові прийшов до висновку, що одного лише факту придбання майна за час шлюбу недостатньо для висновку про те, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Також у судовому рішенні ВСУ у справі № 6-1568цс16 вказується, що якщо один з членів подружжя доведе, що майно набуте ним у шлюбі було придбане за власні кошти, то таке майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю цього члена подружжя.
Суд констатує, що правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Сімейного кодексу України.
У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Частина 2 даної статті встановлює, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя.
Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Позивачем у позові зазначено, що спірна квартира АДРЕСА_1 придбана за час проживання у шлюбі та за спільні кошти подружжя. Однак, жодних доказів на підтвердження цього факту ним не надано. Окрім того, відповідач наданими суду доказами спростовує це твердження.
Даючи правову оцінку даним обставинам суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так інститут особистої власності майна одного з подружжя детально регламентований нормами ст. 57 СК України.
Згідно ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю (ч. 7 ст. 57 СК України).
Так дійсно, згідно п. 3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У постанові Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 711/5108/17 зроблено висновок по застосуванню п. 3 ч.1 ст. 57 СК України та вказано, що у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю.
Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Відповідне положення міститься у постановах Верховного Суду України від 07.06.2016 у справі № 6-801цс16 та постанові КЦС ВС від 24.03.2020 у справі № 367/3800/14-ц.
Відтак, суд приходить до переконання, що позовна вимога про визнання спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню, оскільки даний об'єкт нерухомого майна хоч і був придбаний за час перебування у шлюбі, проте на праві особистої приватної власності належить відповідачу - ОСОБА_2 .
Згідно з Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , 26.08.2022 року за відповідачем ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано автомобіль марки «Mitsubishi Outlander Sport», д.р.н. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , 2012 року випуску /арк. спр. 31/.
Відповідно автомобіль марки «Mitsubishi Outlander Sport», д.р.н. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , 2012 року випуску є спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Сторони визнали, що на даний час автомобілем постійно користується відповідач.
Враховуючи те, що автомобіль оформлений під час перебування сторін у шлюбі, придбаний за їх спільні кошти, тому як наслідок, спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідач не надав достатніх допустимих доказів того, що автомобіль також придбаний за її власні кошти, а тому таке майно слід визнати спільним майном подружжя.
Позивач просить при поділі рухомого майна визнати право власності на автомобіль марки «Mitsubishi Outlander Sport», д.р.н. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 за ОСОБА_2 і стягнути з неї 230 000 грн. компенсації.
Згідно з висновком експерта №1762-Е за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 17 червня 2025 ринкова вартість автомобіля марки «Mitsubishi Outlander Sport», д.р.н. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , станом на день проведення експертного огляду 20.05.2025 року становить - 302 016, 00 грн. (триста дві тисячі шістнадцять гривень 00 коп) /арк. спр. 64-79/.
Отже, суд виходить з положень закону про рівність часток подружжя у спільному майні, набутому ними у шлюбних відносинах і вважає, що спірний автомобіль марки набутий сторонами за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому позивач має право на 1/2 частину вказаної вище спірного автомобіля. Оскільки згідно експертної оцінки середня ринкова ціна спірного автомобіля становить 302 016, 00 грн., тому на користь позивача слід стягнути з відповідача в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя компенсацію вартості частини автомобіля в розмірі 151 008, 00 грн.
Позицію сторони відповідача про те, що даний автомобіль був придбаний за власні кошти відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки таке твердження спростовується наявними в справі доказами.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 57,60, 69-71 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити частково.
Визнати автомобіль марки «Mitsubishi Outlander Sport», д.р.н. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 спільною сумісною власністю подружжя.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити в особисту власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 автомобіль марки «Mitsubishi Outlander Sport», д.р.н. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 .
У рахунок компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки «Mitsubishi Outlander Sport», д.р.н. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошової компенсації в розмірі 151 008, 00 грн. (сто пятдесят одну тисячу вісім гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1150, 00 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят гривень 00 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складено 24.09.2025 року.
Суддя П. С. Невойт