465/8299/25
2-н/465/2633/25
про відмову у видачі судового наказу
23.09.2025 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м.Львова Кушнір Б.Б., розглянувши матеріали заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 7 843,34 грн. (за надані послуги з постачання гарячої води за період 01.10.2022 - 31.07.2025 в сумі 7 409,75 грн., інфляційні нарахування в сумі 348,80 грн., 3% річних в сумі 84,79 грн.) та 302,80 грн. судового збору,-
встановив:
До Франківського районного суду м. Львова звернувся представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» Олег Іващук із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 7 843,34 грн. (за надані послуги з постачання гарячої води за період 01.10.2022 - 31.07.2025 в сумі 7 409,75 грн., інфляційні нарахування в сумі 348,80 грн., 3% річних в сумі 84,79 грн.) та 302,80 грн. судового збору.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суддя доходить висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
Порядок видачі судового наказу визначений розділом ІІ Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
За змістом ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Відповідно до частини п'ятої статті 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, заявник посилалось на те, що заборгованість боржника виникла у зв'язку з несплатою заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води, які надаються заявником за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» є такими, що виникли з приводу нерухомого майна.
Згідно відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру №1803524 від 22.09.2025, міститься інформація про адресу реєстрації боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,. за адресою: АДРЕСА_2 . Дата реєстрації 07.04.2021.
Проте, у заяві про видачу судового наказу заявник зазначає, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та отримала послуги стягувача, тобто заявник обґрунтовує, що заборгованість виникла саме за цією адресою, однак боржник не зареєстрована за даною адресою.
Крім того, стягувачем суду не надано доказів, що ОСОБА_1 є власником майна, орендує, користується майном, за адресою якого заявником надаються послуги, а саме: АДРЕСА_1 .
Водночас за результатами отриманої судом відповіді №1803549 від 22.09.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за параметрами ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , інформації не знайдено, тобто не підтверджено, що боржник є власником майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, стягувачем не надано письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг, саме за адресою: АДРЕСА_1 , а також доказів щодо підписаного, укладеного договору між сторонами, в тому числі доказів щодо підписання заяви-приєднання саме ОСОБА_1 та/або сплати нею рахунку за надану послугу.
Крім цього, у поданому розрахунку зазначено споживач - ОСОБА_2 , особовий рахунок НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Суддя також відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності (п.9 ч.1 ст. 165 ЦПК України).
Отже, із заяви не вбачається виникнення грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, а також дану заяву подано з порушенням правил підсудності з врахуванням даних обставин.
За таких обставин,у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 7 843,34 грн. (за надані послуги з постачання гарячої води за період 01.10.2022 - 31.07.2025 в сумі 7 409,75 грн., інфляційні нарахування в сумі 348,80 грн., 3% річних в сумі 84,79 грн.) та 302,80 грн. судового збору слід відмовити.
Роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч.1 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України, після усунення її недоліків.
Відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 19, 161, 165, 166, 167, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, -
постановив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 боргу на загальну суму 7 843,34 грн. (за надані послуги з постачання гарячої води за період 01.10.2022 - 31.07.2025 в сумі 7 409,75 грн., інфляційні нарахування в сумі 348,80 грн., 3% річних в сумі 84,79 грн.) та 302,80 грн. судового збору.
Роз'яснити заявникові, що відмова у видачі судового наказу з даних підстав не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Роз'яснити учасникам справи, що у разі невручення ухвали суду у день її складення, вони мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення учаснику. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Кушнір Б.Б.