Справа № 464/5096/25
пр.№ 2/464/2294/25
24.09.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд міста Львова
в складі: головуючого судді Борачка М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Гурський Герман Юрійович діючи в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2655302043-601798 від 31.01.2022 в розмірі 22277,69 грн; а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 31.01.2022 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (далі - ТОВ «КОШЕЛЬОК») за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено договір №2655302043-601798 від 31.01.2022 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 8500 грн (п.1.1. договору); початковий строк кредитування - 22 дні (п.2.1. договору); відсоткова ставка - 0,88% на добу за початковий строк кредитування визначений п.3.5, п.3.6., п.3.7. договору; базова процентна ставка, становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п.3.5, п.3.7, п.3.8 договору. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківську картку, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору №2655302043-601798 від 31.01.2022. ОСОБА_1 підтвердила виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладання кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів. Разом з тим, відповідач не виконала свої зобов'язання за укладеним договором, а саме не повернула кредит та не сплатила проценти, у зв'язку з чим станом на момент звернення до суду у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором №2655302043-601798 від 31.01.2022 в розмірі 22277,69 грн, що складається з заборгованості за сумою кредиту - 7476 грн; заборгованості за відсотками за користування позикою - 14801,69 грн. Враховуючи наведене, просить позов задоволити.
Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 29.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали надіслано учасникам справи.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2655302043-601798 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідно до п.п.1.1., 1.2. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 8500 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту - споживчий кредит.
Згідно п.п.1.3.2.-1.4 договору, проценти за користування кредитом - 1645,60 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.
Пунктом 2.1. договору визначено, що кредит надається строком на 22 дні, (далі - «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок.
Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці (п.2.4. договору).
Сторони погоджуються що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п.2.1 договору або додатковими угодами між сторонами строк зобов'язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом (п.3.5. договору).
Відповідно до п.3.6. договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах.
Зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду (п.3.7. договору).
З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.3.8. договору).
Відповідно до листа ПАТ «МТБ Банк» від 25.06.2025 №06/642-06/227, ПАТ «МТБ Банк» надало підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам банком здійснено переказ грошових коштів на рахунок одержувача, а саме: дата операції - 31.01.2022 16:03:48; картка отримувача - НОМЕР_1 ; сума зарахування - 8500 грн.
Згідно повідомлення XPAY Group LLC 31.01.2022 через платіжну систему XPAY Group LLC проведене успішне зарахування на карту клієнта за наступними даними: дата проведення операції - 31.01.2022 16:03:52; сума операції - 8500 грн; номер карти - НОМЕР_2 ; опис замовлення - видача кредитних коштів, договір позики №2655302043-601798.
Окрім цього, згідно відповіді AT КБ «Приватбанк» від 25.08.2025 20.1.0.0.0/7-250815/66454-БТ встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_1 та відкрито під неї відповідний банківський рахунок, а відповідно до виписки про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування вказаної банківської картки, 31.01.2022 на рахунок зарахований платіж у сумі 8500 грн.
Згідно із наданим ТОВ «КОШЕЛЬОК» детальним розрахунком заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2655302043-601798 від 31.01.2022, заборгованість ОСОБА_1 становить 22277,29 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 7475,60 грн; заборгованість за відсотками за користування позикою - 14801,69 грн.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (ч.ч.4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч.12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно з п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» укладено кредитний договір №2655302043-601798 від 31.01.2022 в електронній формі, відповідно до якого ТОВ «КОШЕЛЬОК» надало відповідачу кошти, а остання зобов'язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування ними, розмір яких визначений договором.
У підписаному відповідачем кредитному договорі №2655302043-601798 від 31.01.2022 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Враховуючи те, що відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2655302043-601798 від 31.01.2022 в розмірі 22277,29 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховую наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.
Згідно з ч.2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Разом з цим, керуючись критеріями, визначеними у пунктах 1 та 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, та з урахуванням ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, укладений між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро Гурського Г.Ю. з додатком до такого, в якому міститься перелік наданих послуг; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506.
Разом з тим, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, те, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 22277,29 грн., тобто справа відноситься до малозначних, суд вважає, що сума заявлених витрат на правову допомогу є непропорційною щодо ціни позову, а тому підлягає зменшенню до 1500 гривень.
Відтак, враховуючи принцип пропорційності судових витрат до задоволених позовних вимог, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню 1500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, суд виходить з положень ч.1 ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого ТОВ «КОШЕЛЬОК» судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст.12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором №2655302043-601798 від 31.01.2022 у розмірі 22277(двадцять дві тисячі двісті сімдесят сім) грн. 29 (двадцять дев'ять)коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» 2422,40 грн. сплаченого судового збору за подання позову та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, код ЄДРПОУ 40842831.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 24 вересня 2025 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Головуючий Борачок М.В.