Справа № 464/7544/24
пр.№ 2/464/488/25
23.09.2025 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за договорами №3635973 від 12.09.2021, №75618539 від 22.07.2021 у загальному розмірі 193 705,29 грн., а також судові витрати, з яких: судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір №3635973. 22.07.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №75618539. Позикодавці належним чином виконали свої зобов'язання за вказаними договорами, надавши відповідачу кредитні кошти, а остання, в свою чергу, належним чином своїх зобов'язань не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 28.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір №28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №3635973. 27.01.2022 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №75618539. 10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договорами №3635973 та №75618539. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 193 705,29 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.
21.11.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача Руккас Д.М., відповідно до якого просить відмовити у позові в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. Заперечення обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази, що підтверджують підписання відповідачем договору №75618539, а також, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало відповідачу кошти у розмірі 14 950 грн. Також, надане позивачем платіжне доручення про перерахування ТОВ «МІЛОАН» відповідачу коштів у розмірі 20 000 грн. вважає неналежним доказом, оскільки такий документ не містить підпису виконавця банку та відтиску банківської установи з відміткою про дату надходження платіжного доручення та його виконання. Крім того, всупереч ст. 1048 ЦК України, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «МІЛОАН» здійснило нарахування процентів за користування кредитними коштами понад визначеного умовами договору строку. Зазначає, що з огляду на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат під час дії воєнного стану є незаконними.
02.12.2024 представник позивача ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив, згідно з якою просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що відповідач вчинила усі необхідні дії на укладення вищевказаних договорів, такі укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін виникли права та обов'язки, які витікають із таких договорів. Звертає увагу на те, що ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Вказує, що відповідач частково погашала заборгованість, що свідчить про визнання факту отримання кредитних коштів. При цьому, заперечуючи такий факт, доказів на підтвердження заперечень не надає. Зазначає про правильність нарахування процентів за кредитними договорами, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі за відсутності доказів належного виконання нею взятих на себе зобов'язань. Вважає витрати, заявлені відповідачем до стягнення, безпідставними, не підтвердженими належними доказами, їх розмір завищеним та необґрунтованим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 05.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 06.12.2024 клопотання представника ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено частково, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про те, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка № НОМЕР_2 , а також докази зарахування 22.07.2021 на картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 14 950,00 грн; витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію про те, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка № НОМЕР_3 , а також докази зарахування 12.09.2021 на картку № НОМЕР_3 * кредитних коштів у сумі 20 000,00 грн.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 06.01.2025 клопотання представника ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено частково, витребувано у АТ «Універсал Банк» виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_4 за період з 12.09.2021 до 17.09.2021 включно.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 28.02.2025 у поновленні процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів відмовлено, клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів залишено без задоволення.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10.04.2025 клопотання представника ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено частково, витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, чи видавалась АТ «Універсал Банк» Костачук А.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка № НОМЕР_5 ; а також докази зарахування на платіжну картку № НОМЕР_5 12.09.2021 кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн., шляхом надання виписки по вказаному картковому рахунку за період з 12.09.2021 до 17.09.2021.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
З'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно зі ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтями 1046, 1048, 1049 ЦК України ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 висловлено правову позицію, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.
22.07.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики №75618539, шляхом підписання такого відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором liV1DcsV7W відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами укладеного договору, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) зобов'язалось передати ОСОБА_1 (позичальник) у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити плату (проценти) від суми позики.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови: сума позики становить 14 950,00 грн., строк позики - 30 днів (дата повернення позики - 21.08.2021), тип процентної ставки - фіксована, у розмірі 0,60% за день користування грошовими коштами.
Згідно з реквізитами сторін договору, відповідач вказала номер банківського рахунку, на який бажає отримати позику - НОМЕР_2 .
Так, встановлено, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало взяті на себе зобов'язання, надавши позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі та порядку, визначеними умовами укладеного договору, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 18.09.2024, а також інформацією АТ КБ «Приватбанк» від 13.12.2024, наданою на ухвалу суду про витребування доказів.
Водночас, відповідач, отримавши позику, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, грошові кошти своєчасно не повернула, не сплатила проценти за їх користування, що призвело до утворення заборгованості, яка згідно з розрахунком ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» становить 50 651,69 грн., з яких: 14 950,00 грн. - тіло кредиту, 35 701,69 грн. - заборгованість за процентами.
Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів на умовах, що передбачені цим договором, матеріали справи не містять.
Водночас, 27.01.2022 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №27/01/2022, відповідно до умов якого та згідно з актом приймання-передавання реєстру боржників від 27.01.2022, платіжним дорученням від 27.01.2022, реєстром боржників №1 від 27.01.2022, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитним договором №75618539 від 22.07.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 , на суму заборгованості 50 651,69 грн.
10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким, а також відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023, акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, реєстру боржників (том №1), ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги за кредитним договором №75618539 від 22.07.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 , на суму заборгованості 50 925,29 грн., з яких: 14 950,00 грн. - тіло кредиту, 35 701,69 грн. - заборгованість за процентами, 273,60 грн. - відповідальність за порушення зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України.
З наведеного слідує, що у зобов'язанні, що виникло з приводу договір позики №75618539 від 22.07.2021, боржником за яким є відповідач, відбулась заміна кредитора на ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, у неї перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» утворилась заборгованість, що згідно з розрахунком позивача становить 50 925,29 грн.
Зважаючи на наведене, з урахуванням презумпції правомірності правочину, беручи до уваги те, що доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №75618539 від 22.07.2021 матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про те, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» має право вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 17 627,55 грн., з яких: 14 950,00 грн. - тіло кредиту, 2 677,55 грн. - проценти, нараховані у межах строку кредитування (з 22.07.20214 до 21.08.2021), відтак позовні вимоги в цій частині є підставними та підлягають до задоволення.
При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами за вищевказаним кредитним договором, нарахованими за період з 22.08.2021 до 18.12.2021, у розмірі 33 024,14 грн., суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, за умовами укладеного договору, відповідач отримала кредитні кошти та зобов'язалася такі повернути у визначений договором строк, а саме до 21.08.2021.
Отже, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором позики припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позикодавець відповідно до положень ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 28 вересня 2021 року, а після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12; від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
За таких обставин, проценти у розмірі 33 024,14 грн. стягненню з відповідача не підлягають, оскільки у кредитора, після закінчення строку, на який укладався договір позики, виникло право на отримання від позичальника інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не процентів, передбачених договором, як плату за користування кредитом.
Крім того, розглядаючи вимогу позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 3% річних за період з 27.01.2022 до 23.02.2022 у розмірі 34,40 грн., а також інфляційних збитків за 02.2022 у розмірі 239,20 грн., суд зазначає, те, що відповідно до п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який продовжувався до 30.06.2023.
Враховуючи наведене, вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків за наведений період до задоволення не підлягає.
Крім того, 12.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №3635973, підписаний позичальником електронним підписом, відтвореним одноразовим ідентифікатором L87051, за умовами якого кредитодавець зобов'язався, на умовах та на строк визначеними цим договором, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у визначеній сумі, а позичальник зобов'язалась повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановленим умовами договору термін.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови: сума позики становить 20 000,00 грн., строк позики - 30 днів (дата повернення позики - 12.10.2021), комісія за надання кредиту - 1 000,00 грн., тип процентної ставки - фіксована, а також такими визначено порядок нарахування процентів.
28.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №28-12/2021-72, відповідно до умов якого та згідно з актами приймання-передавання реєстру боржників від 28.12.2021, платіжним дорученням від 30.12.2021, реєстром боржників, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитним договором №3635973 від 12.09.2021.
10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким, а також відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023, акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, реєстру боржників (том №1), ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги за кредитним договором №3635973 від 12.09.2021.
Водночас, при вирішенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за вказаним договором у розмірі 142 780,00 грн., суд виходить з наступного.
Так, як зазначалось судом вище, саме на кредитора покладено обов'язок доведення виконання зобов'язань за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Пунктом 2.1 укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договору визначено порядок надання кредиту, а саме: кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
На доведення факту виконання кредитодавцем своїх зобов'язання за договором, позивачем надано копію платіжного доручення №56147956 від 12.09.2021, з якого вбачається, що 12.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» за допомогою ТОВ «ФК «Елаєнс» здійснило переказ грошових коштів згідно з договором №3635973 у розмірі 20 000,00 грн. на картку НОМЕР_3 *, отримувач - ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку такому доказу, суд зазначає, що така платіжна інструкція не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відтак не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує факт надання позичальнику кредитних коштів, а також наявність заборгованості.
Крім того, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, судом задоволено клопотання позивача про витребування у АТ «Універсал Банк» доказів зарахування на картку відповідача кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн., шляхом отримання виписки по банківських рахунках.
Разом з тим, як вбачається з відповіді АТ «Універсал Банк» від 06.02.2025, на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку НОМЕР_4 , проте за період з 12.09.2021 (дата укладення договору (№3635973 від 12.09.2021) до 17.09.2021 включно зарахувань на таку картку не було. Також, згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» від 13.06.2025, на ім'я відповідача платіжнку картку НОМЕР_5 емітовано не було.
Беручи до уваги встановлені обставини, за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів надання ОСОБА_1 грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах, встановлених договором №3635973 від 12.09.2021, відсутні підстави вважати, що кредитор належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за цим договором, у зв'язку із чим суд приходить до переконання про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог в цій частині, відтак у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Встановлено, що стороною позивача заявлено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем надано наступні докази: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №364 від 14.08.2024, витяг з акту №4 про надання юридичної допомоги від 02.10.2024.
Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 275,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Окрім цього, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 275,55 грн., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 89, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором №75618539 від 22.07.2021 у розмірі 17 627 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 55 (п'ятдесят п'ять) копійок.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) гривень та судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 55 (п'ятдесят п'ять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, код ЄДРПОУ 44276926;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуюча Сабара Л.В.