КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/5559/13-ц
Провадження № 2-с/488/54/25
Іменем України
17.09.2025 року м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Селіщева Л.І., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 488/5559/13-ц, -
Боржник - ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Луконіну Н.В., через електронний суд, звернувся до суду з заявою, в якій просить суд скасувати судовий наказ, виданий Корабельним районним судом м. Миколаєва 04.11.2013 року за заявою МКП “Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу на стягнення боргу за надання послуг з водопостачання та водовідведення.
В обґрунтування своєї заяви заявник зазначив, що він 14 вересня 2025 року під час зупинки його транспортного засобу дізнався, що автомобіль перебуває в розшуку у зв'язку з виконавчим провадженням, відкритим на підставі судового наказу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04.11.2013 у справі № 488/5559/13-ц за заявою МКП "Миколаївводоканал" щодо стягнення з нього боргу за водопостачання, водовідведення та абонплати в сумі 6 156,40 грн. та судового збору 114,70 грн.
Боржник зазначає, що у квітні 2025 року він вже звертався до суду із заявою про скасування даного наказу, але йому було відмовлено через неподання клопотання про поновлення строку.
Ухвала про відмову не надходила на адресу проживання боржника, оскільки останній не проживає за місцем реєстрації з 1997 року, а кореспонденцію там отримує його сестра.
З огляду на викладене, боржник вважає, що пропуск строку є об'єктивно зумовленим та не залежав від його волі. Крім того, стягнення боргу охоплює вимоги, які вийшли за межі строків позовної давності, та аналогічна справа наразі розглядається у суді в порядку позовного провадження.
На підставі викладеного, заявник змушений звернутися до суду з відповідною заявою.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку про необхідність її повернути заявнику без розгляду через наступне.
Відповідно до частини першої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Вимоги до заяви про скасування судового наказу визначені частинами другою-п'ятою статті 170 ЦПК України.
Так, зокрема, пунктом 2 частини третьої статті 170 ЦПК України передбачено, що заява про скасування судового наказу повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Разом з тим, на виконання п. 2 ч. 3 ст. 170 ЦПК України, представником боржника не зазначено відносно боржника: номер і серію паспорта, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (за наявністю); відносно стягувача: повне найменування юридичної особи, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Пунктом 4 частини третьої статті 170 ЦПК України, передбачено, що заява про скасування судового наказу повинна містити наказ, що оспорюється.
Представником боржника, на виконання даного пункту, суду не надано судового наказу, який оспорюється.
Пунктом 3 частини п'ятої статті 170 ЦПК України передбачено, що до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Однак до поданої заяви про скасування судового наказу представником не додано окремого письмового клопотання про поновлення строку - відповідне прохання викладене лише в тексті самої заяви.
Крім того, суд не може взяти до уваги зазначене у заяві прохання про поновлення строку, оскільки з її змісту не вбачається, коли саме боржник дізнався про існування судового наказу.
З матеріалів справи вбачається, що він вже звертався до суду із заявою про скасування даного наказу у квітні 2025 року, а повторно - у вересні 2025 року.
За таких обставин відсутні об'єктивні відомості, які б дозволили визначити момент початку перебігу строку, встановленого для подання заяви, а також підтвердити наявність поважних причин його пропуску, що унеможливлює його поновлення.
Згідно з ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (статті 55 Конституції України).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року 2019 у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) зазначила, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
У частині шостій статті 170 ЦПК України зазначено, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Приписи частини другої статті 171 ЦПК України визначають, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що заява про скасування судового наказу є неналежно оформленою та подана з пропуском строку, без належно оформленого клопотання про його поновлення, а тому, відповідно до частини шостої статті 170 та частини другої статті 171 ЦПК України, підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 261,354 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 488/5559/13-ц - повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суд.
Суддя Л.І. Селіщева