Справа № 487/1817/25
Провадження № 1-кс/487/4313/25
24.09.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області капітан поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021231090000150 від 05.04.2021 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4, 6 ст. 152, ч. ч. 2, 3, 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 301-1 КК України про арешт майна
встановив:
19.09.2025 слідчий відділу СУ ГУНП в Херсонській області капітан поліції ОСОБА_3 , за погодженням із керівником обласної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить накласти арешт у кримінальному провадженні № 12021231090000150 на об'єкти нерухомого майна, що на праві приватної власності належать підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження та відчуження такого майна, а саме: 1/1 частки житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, об'єктами житлової нерухомості, загальною площею 70,1 кв.м, житловою площею 56 кв.м, які складаються з: житлового будинку літ. А, житлової прибудови літ. А1, ганку з навісом літ. а1, літньої кухні літ. Б, прибудови літ. б, погребу з шийкою літ. В, сараїв літ. Г, Д, навісу літ. Ж, туалету літ. З, душу літ. К, гаражу літ. Л, хвіртки №1, воріт №2, огорожі №3, Вимощення № 1, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 2315334465241, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером: 6524155100:01:010:0400, реєстраційним номером: 2314262565241, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею: 0,119 га; 1/1 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 6524155100:01:010:0400, реєстраційним номером: 2314262565241, площею 0,119 га, розташованої за вищевказаною адресою.
Накладення арешту слідчий обґрунтовує необхідністю забезпечення цивільних позовів у даному кримінальному провадженні.
Слідчий у судове засідання не з'явився, в письмовій заяві, скерованій на адресу суду, просив про розгляд клопотання без його участі.
На підставі ст. 172 КПК України клопотання розглянуто без участі власника майна.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021231090000150 від 05.04.2021, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. ч. 3, 4, 6 ст. 152, ч. ч. 2, 3, 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 301-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи батьком-вихователем в прийомній сім'ї, у листопаді 2008 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), знаходячись в одній із кімнат за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій, здатних викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_6 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, перебуваючи на одному ліжку з ОСОБА_6 , почав її гладити по тілу своїми руками та, у подальшому, засунувши одну із рук під її спідню білизну, здійснив нею неодноразові непристойні дотики до статевих органів потерпілої ОСОБА_6 , тим самим вчинив фізичне розбещення малолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в прийомній сім'ї, у період часу з кінця грудня 2008 року по 24.05.2012 (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також в автомобілі у лісосмузі поза межами смт Нововоронцовка Херсонської області (точної марки, моделі та місця в ході досудового розслідування не встановлено), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_6 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі потерпілої ОСОБА_6 , систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв статеві зносини з останньою, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи. Також ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в прийомній сім'ї, у період часу з 25.05.2012 по липень 2014 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_6 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який згідно з висновком судово-психологічної експертизи від 05.05.2025 № СЕ-19/115-25/5513-ПС виразився у нездатності ОСОБА_6 чинити фізичний та психологічний опір ОСОБА_5 , у зв'язку із систематичним вчиненням відносної неї дій сексуального характеру, які носили кумулятивний ефект та призвели до мультитравми потерпілої, проти волі ОСОБА_6 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв статеві зносини з останньою, тим самим вчинив зґвалтування неповнолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в прийомній сім'ї, у серпні 2010 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій, здатних викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_7 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, підійшовши до ОСОБА_7 намагався словами схилити останню до статевих зносин, та, у подальшому, отримавши від неї відмову, взяв своїми руками одну із рук потерпілої та самостійно почав здійснювати нею через одяг непристойні дотики в області своїх геніталій, тим самим вчинив фізичне розбещення малолітньої особи.
Крім того ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в прийомній сім'ї, у період часу з літа 2018 року по 10.01.2019 (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір'ї), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій, здатних викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 є неповнолітньою та не досягла шістнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв розпусні дії щодо неповнолітньої ОСОБА_8 , які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її статевих органів, грудей та сідниць, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, передачі через її рідного брата ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , записок зі змістом інтимного характеру, тим самим вчинив фізичне та інтелектуальне розбещення неповнолітньої особи.
Окрім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в прийомній сім'ї та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з 11.01.2019 по серпень 2020 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір'ї), а також в автомобілі біля школи на території смт Нововоронцовка Херсонської області (точної марки, моделі та місця в ході досудового розслідування не встановлено), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_8 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її статевих органів, грудей та сідниць, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
Також ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у липні 2021 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_10 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_10 роздягнув останню та вчинив відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із анальним та оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 153 КК України, у період часу з кінця жовтня по початок грудня 2024 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_10 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проти волі ОСОБА_10 роздягнув останню та повторно вчинив відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із анальним та оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування неповнолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з кінця серпня 2019 року по 06.10.2020 (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір'ї), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_11 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_11 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо малолітньої особи.
Також ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з 07.10.2020 по початок березня 2022 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір'ї), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_11 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_11 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з початку травня 2022 року по кінець лютого 2023 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: Республіка Польща, Великопольське воєводство, Ходзеський повіт, м. Шамоцін (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_11 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_11 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з кінця квітня 2023 року по початок вересня 2023 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір'ї), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_11 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_11 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
Окрім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з початку вересня 2023 року по початок грудня 2023 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_11 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_11 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з середини грудня 2023 року по початок жовтня 2024 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_11 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_11 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
Також ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з початку грудня 2024 року по 22.04.2025 (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із дитиною-вихованкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства відносно останньої, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, посягаючи на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло ОСОБА_11 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо потерпілої ОСОБА_11 .
Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з початку січня 2022 року по початок березня 2022 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_12 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_12 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення:
Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з кінця березня 2022 року по середину квітня 2022 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_6 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_12 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_12 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Також ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з початку травня 2022 року по середину січня 2023 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: Республіка Польща, Великопольське воєводство, Ходзеський повіт, м. Шамоцін (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_12 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_12 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені статтею 153 КК України, у період часу з початку вересня 2023 року по початок грудня 2023 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_12 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проти волі ОСОБА_12 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування неповнолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені статтею 153 КК України, у період часу з кінця жовтня по початок грудня 2024 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_12 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проти волі ОСОБА_12 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування неповнолітньої особи.
Також ОСОБА_5 продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з кінця березня 2022 року по середину квітня 2022 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_6 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_13 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_13 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з початку травня 2022 року по кінець лютого 2023 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: Республіка Польща, Великопольське воєводство, Ходзеський повіт, м. Шамоцін (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_13 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_13 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Окрім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з середини грудня 2023 року по початок жовтня 2024 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_13 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_13 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Також ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з початку грудня 2024 року по середину лютого 2025 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_5 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_13 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_13 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
22.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.
27.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. ч. 3, 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.
30.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4, 6 ст. 152, ч. ч. 2, 3, 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.
18.09.2025 до СУ ГУНП в Херсонській області надійшла заява від представника-адвоката ОСОБА_14 , яка діє в інтересах потерпілих ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про забезпечення позовів, в якій останні звертаються з метою стягнення з підозрюваного ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 1 700 000 гривень.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Вимогами ст. 173 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При вирішенні питання щодо достатності підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні нерухоме майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя бере до уваги такі обставини:
- у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини вчинення кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості та проти громадського порядку та моральності, якими імовірно завдано шкоди потерпілим на 1 700 000, 00 грн., про що заявлено у відповідній позовній заяві;
- ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4, 6 ст. 152, ч. ч. 2, 3, 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України;
- згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підозрюваний ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , є власником на праві приватної власності об'єктів нерухомого майна, а саме: 1/1 частки житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, об'єктами житлової нерухомості, загальною площею 70,1 кв.м, житловою площею 56 кв.м, які складаються з: житлового будинку літ. А, житлової прибудови літ. А1, ганку з навісом літ. а1, літньої кухні літ. Б, прибудови літ. б, погребу з шийкою літ. В, сараїв літ. Г, Д, навісу літ. Ж, туалету літ. З, душу літ. К, гаражу літ. Л, хвіртки №1, воріт №2, огорожі №3, Вимощення № 1, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 2315334465241, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером: 6524155100:01:010:0400, реєстраційним номером: 2314262565241, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею: 0,119 га; 1/1 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 6524155100:01:010:0400, реєстраційним номером: 2314262565241, площею 0,119 га, розташованої за вищевказаною адресою;
- вартість будинку та земельних ділянок, на які просить накласти арешт слідчий явно є співімрною із розміром шкоди, завданої від імовірного вчинення кримінальних правопорушень.
Отже на підставі викладеного слідчий суддя вважає, що встановлено достатньо підстав для накладення арешту на таке майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Разом з тим слідчим суддею враховано, щокКритерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у їх вчиненні особи, яка є власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов'язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі зазначеного майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.
З урахування викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 98, 131-132, 167, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області капітан поліції ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, що на праві приватної власності належать підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження та відчуження такого майна, а саме:
- 1/1 частки житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, об'єктами житлової нерухомості, загальною площею 70,1 кв.м, житловою площею 56 кв.м, які складаються з: житлового будинку літ. А, житлової прибудови літ. А1, ганку з навісом літ. а1, літньої кухні літ. Б, прибудови літ. б, погребу з шийкою літ. В, сараїв літ. Г, Д, навісу літ. Ж, туалету літ. З, душу літ. К, гаражу літ. Л, хвіртки №1, воріт №2, огорожі №3, Вимощення № 1, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 2315334465241, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером: 6524155100:01:010:0400, реєстраційним номером: 2314262565241, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею: 0,119 га;
- 1/1 частки земельної ділянки з кадастровим номером: 6524155100:01:010:0400, реєстраційним номером: 2314262565241, площею 0,119 га, розташованої за вищевказаною адресою.
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому відділу СУ ГУНП в Херсонській області капітан поліції ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1