Справа№487/6983/25
Провадження №2/487/3307/25
Іменем України
23.09.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді - Щербини С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, про визнання протиправним бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позововм до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, про визнання протиправним бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захистуналежить виключно позивачеві.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У зв'язку з наведеним критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Позивачка звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, про визнання протиправним бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Зокрема зазначає, що п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено хто є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом вбачається, що у цій справі позивачка розцінює лист ГУ ПФУ в Миколаївській області листом від 24 червня 2024 року року № 1400-0504-8/53765, як рішення суб'єкта владних повноважень, що порушує її права та законні інтереси.
Таким чином позивачка не згодна з рішенням суб'єкта владних повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, у яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, критеріями розмежування між справами адміністративного та цивільного судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Тому, з урахуванням наведеного суб'єктного складу сторін у справі, вказаний спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Проте, в порушення вказаних положень закону ця позовна заяви подана суду для розгляду за правилами цивільного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За правилом ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч. 1цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про визнання протиправним бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На виконання вимог ч. 5 ст. 186 ЦПК України суд роз'яснює, що розгляд даного позову повинен здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 19, 186, 258-261, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, про визнання протиправним бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити право позивача на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Копію ухвали разом із матеріалами позовної заяви повернути позивачу. Копію позовної заяви залишити в матеріалах справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя С.В. Щербина