Справа № 487/5682/24
Провадження № 2/487/336/25
29.08.2025 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Щербини С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Брижатої А.С.,
за відсутності учасників справи, належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу
У червні 2024 року міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» (далі - МКП «Миколаївводоканал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення в тому числі відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою було оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким станом на 31 січня 2024 року рахується заборгованість у сумі 19290, 54 грн., яка складається з заборгованості за надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі - 18300, 46 грн. та абонентської плати - 990, 08 грн.
Посилаючись на норми матеріального та процесуального права просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за водопостачання та водовідведення у розмірі 24034,19 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У відзиві відповідач ОСОБА_2 просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі з підстав недоведеності позовних вимог.
Ухвалою Заводського районного суду м Миколаєва від 28 листопада 2024 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до МКП «Миколаївводоконал» про зобов'язання вчинити певні дії.
Наступною ухвалою від 23 липня 2025 року у задоволенні клопотань ОСОБА_2 про витребування доказів, залучення до участі у справі в якості третіх осіб та доручення до матеріалів справи доказів - відмовлено.
Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином про причини неявки не повідомили.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та кожний доказ окремо, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно витягів з реєстру територіальної громади м. Миколаєва, сформованих 03 липня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що, за вказаною адресою, було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Згідно даних МКП «Миколаївводоканал», відповідачі є споживачами названих послуг позивача. Наведені обставини відповідачами не заперечуються.
Матеріалами справи підтверджується, що за вказаною адресою МКП "Миколаївводоканал" не прийнятий на абонентський облік прилад обліку води, заборгованість нарахована за нормами споживання води.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 р. відповідачем не надавалось до Позивача заяв та підтверджувальних документів з питання тимчасової відсутності або заяв на опломбування запірних вентилів у квартирі, не надходило заяв щодо припинення користування послугами, скарг чи претензій також від відповідачів для здійснення перерахунку вартості послуг за період її неподання, надання невідповідної якості не надходило.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, якими є не тільки законні, а й підзаконні нормативно-правові акти. За відсутності таких умов та вимог зобов'язання виконується відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які діяли до 1 травня 2022 року, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання, що установлена органом місцевого самоврядування.
Аналогічні положення містяться в пункті 21 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85), які діяли після 1 травня 2022 року, з урахуванням положень пункту 9 розділу 1 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358).
Загальні положення про плату за комунальні послуги та строки їх внесення передбачені ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу України, та визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальнихпослуг є: послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Згідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 22 Закону України «Про питну воду та питне водовідведення» встановлено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання;
Згідно п. 47 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою КМУ №690 від 05.07.2019 року (із мінами та доповненнями) Індивідуальний споживач зокрема зобов'язаний: оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Відповідно до пунктів 35, 37, 38, 39 вищезазначеної Постанови, плата за послуги, абонентське обслуговування та плата за технічне обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та водовідведення багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.
Відповідно до ст. ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна умов договору не допускається. Положеннями ст. ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 750/12850/16-ц від 26.09.2018 зазначено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Як встановлено судом, відповідачі є споживачами комунальної послуги, що надає позивач, оскільки між позивачем і відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання комунальних послуг постачання холодної води і водовідведення, однак вони не сплачують вартість послуг, що порушує право позивача на отримання коштів за надані послуги у встановлений законодавством строк, та в повному обсязі. За такого, у відповідачів виникло зобов'язання сплатити заборгованість за спожиті послуги, а у позивача право вимагати від нього виконання свого обов'язку щодо оплати наданих послуг.
За особовим рахунком споживачів з 01.02.2022 встановлена абонентська плата в розмірі 38,08 грн.
У зв'язку з відсутністю в приміщенні приладу обліку нарахування за надані послуги відбувалось відповідно до затверджених норм згідно благоустрою помешкання, на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 385 від 26.06.1988р., № 592 від 14.07.2017 р., за нормою 9/8,85 куб. м. та № 661 від 28.07.2021 року, за нормою 5,7/5,57 куб. м. на одну людину на місяць, які діяли зазначений у заборгованості період.
Згідно розрахунку позивача внаслідок неналежного виконання споживачами зобов'язань щодо сплати спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за вказаною адресою станом на 31 березня 2024 року утворилась заборгованість в розмірі 19290, 54 грн., що підтверджується розрахунком позивача, яка складається з заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та абонентської плати.
Розрахунок заборгованості, що наданий представником позивача містить відомості про: норму, об'єм споживання, тариф, суму до сплати, сплачену суму та суму боргу.
Відповідачами не надано до суду доказів того, що вони у встановленому законом порядку відмовилися від надання послуг позивачем, а також не надано доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати.
За такого, суд вважає, що позивачу належить право вимагати оплати наданих послуг від відповідачів саме у розмірі, визначеному на підставі розрахунків, здійснених за нормами споживання за відповідним особовим рахунком, а також за нараховану абонплату.
Між тим, відповідачі не повністю розраховувались за отриманні послуги.
Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідачки щодо встановлення за вказаною адресою приладу обліку, оскільки такі не підтверджуються матеріалами справи.
Наявні в матеріалах справи фото лічильника, декларація про відповідність лічильника води, квитанції ДП «Житлобуд» у своїй сукупності не свідчать про встановлення лічильника обліку водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
За такого, колегія суддів вважає, що позивачу належить право вимагати оплати наданих послуг від відповідачів саме у розмірі, визначеному на підставі розрахунків, здійснених за нормами споживання за відповідним особовим рахунком, а також за нараховану абонплату.
Враховуючи вимоги частини третьої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідачі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати зазначених житлово-комунальних послуг, а тому на них має бути покладено обов'язок по сплаті на користь МКП «Миколаївводоканал» в солідарному порядку заборгованості за отриманні послуги з централізованого водопостачання та абонентської плати станом на 31 березня 2024 року у розмірі 19290, 54 грн.
За такого, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно із вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 3028 грн судового збору.
Отже, з відповідачів на користь позивача підлягає стягнення по 1514 грн судового збору з кожного (3028 грн./2).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 30, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (ЄДРПОУ 31448144) 19290, 54 грн., з яких: заборгованість за надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - 18300, 46 грн. та 990, 08 грн. абонентської плати.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (ЄДРПОУ 31448144) по 1514 грн. судового збору з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Позивач: Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», м. Миколаїв, вул. Погранична, 161, код ЄДРПОУ 31448144.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя С.В. Щербина