Справа №487/5208/25
Провадження №1-кс/487/4253/25
18.09.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання старшого слідчого СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025152030001038 від 25.07.2025 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України ,
17.09.2025 старший слідчий СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що в провадженні СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025152030001038 за ч. 4 ст. 187 КК України.
26.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 26.07.2025 відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.09.2025. Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, не зменшились, та продовжують існувати.
Строки тримання під вартою відносно ОСОБА_4 закінчуються, проте, завершити досудове розслідування у кримінальному провадженні у вказаний строк неможливо.
Враховуючи викладене, слідчий просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив продовжити строк тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з підстав, викладених у клопотанні. Крім того, зазначив, що Постановою керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 від 18.09.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025152030001038 продовжено до трьох місяців, тобто до 26.10.2025, з урахуванням чого, просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 до 26.10.2025.
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або визначити мінімальний розмір застави.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені в ч.3 ст.199 КПК України виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку передбаченому КПК України.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених в ст. 184 КПК України, повинно містити:1) виклад обставин які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Згідно з ч.5 зазначеної норми, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені в ч.3 ст. 199 КПК України виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Із матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні в провадженні СВ Миколаївського РУП ГУ ГП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025152030001038 за ч. 4 ст. 187 КК України.
Відповідно до клопотання, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний за мобілізацією згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» та 28.02.2025 відправлений до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.
З моменту видання Президентом України Указу № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер.
Відтак, з 28.02.2025 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 68 Конституції України зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
За версією слідства 25.07.2025 ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 домовились про спільне вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_11 .
Цього ж дня, реалізовуючи свій спільний злочинний корисливий умисел, приблизно о 07:00 годин, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , підійшли до вхідних дверей квартири за місцем проживання потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізовуючи спільний злочинний корисливий умисел, на виконання заздалегідь обумовленого плану, ОСОБА_10 почала стукати у двері квартири потерпілого ОСОБА_11 та вказувати на необхідність відкриття потерпілим вхідних дверей.
Після відчинення потерпілим ОСОБА_11 вхідних дверей, ОСОБА_4 , утримуючи у руках предмет зовні схожий на ніж, використовуючи вигаданий привід, почав кричати на потерпілого та наносити удари предметом схожим на ніж в область голови, шиї та тулуба останнього, тобто застосовувати насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, спричинивши потерпілому ОСОБА_11 в результаті своїх дій тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани передньої поверхні шиї.
Після вказаних дій потерпілий почав відступати до коридору квартири, намагаючись зачинити вхідні двері, однак ОСОБА_4 , подолавши опір потерпілого, відчинив вхідні двері та проник до приміщення вказаної квартири. У цей час ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишились біля вхідних дверей квартири, очікуючи подолання ОСОБА_4 опору потерпілого ОСОБА_11 .
В подальшому, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщення коридору квартири, продовжив наносити потерпілому удари предметом схожим на ніж в область голови та тулуба, а потерпілий ОСОБА_11 намагався захищатись від його дій руками, в результаті чого йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді двох ран задньої поверхні верхньої третини лівого передпліччя. В подальшому у результаті активного опору потерпілого ОСОБА_11 , останньому вдалось вибити з рук ОСОБА_4 предмет схожий на ніж, після чого ОСОБА_4 , схопив потерпілого, який продовжував спроби виштовхати останнього з квартири, за шию ліктем та почав придушувати, при цьому наносячи удари кулаком в область голови та тулуба.
В подальшому, потерпілий ОСОБА_11 здійснюючи опір, виштовхав ОСОБА_4 з квартири та вони вдвох впали на підлогу біля вхідних дверей квартири, де ОСОБА_4 продовжив наносити удари по тулубу потерпілого.
В подальшому ОСОБА_4 , утримуючи потерпілого ОСОБА_11 на підлозі, з метою реалізації спільного злочинного корисливого умислу, спрямованого на напад з метою заволодіння майном та оберненням його на свою користь, надав вказівку ОСОБА_9 проникнути до квартири із метою викрадення майна потерпілого.
ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_11 , якого утримував ОСОБА_4 , не зможе чинити опір його діям, незаконно проник до вищевказаної квартири, де виявив належну потерпілому зарядну станцію «EcoFlowRiver 2 Pro», вартістю 16000 грн..
В цей же час потерпілий ОСОБА_11 , звільнившись від ОСОБА_4 направився в бік ОСОБА_9 , з метою завадити останньому заволодіти його майном, однак ОСОБА_4 , зайшовши слідом за потерпілим до квартири, з метою подальшого подолання опору останнього, заштовхав його до спальної кімнати, де продовжив погрожувати ножем, який підняв з підлоги.
В подальшому ОСОБА_9 за вказівками ОСОБА_4 , із викраденим майном, а саме зарядною станцією «EcoFlowRiver 2 Pro» залишив приміщення квартири, а ОСОБА_4 залишився у кімнаті з потерпілим, з метою контролю його дій.
Після того як ОСОБА_9 залишив приміщення квартири, ОСОБА_4 з метою реалізації спільного злочинного корисливого умислу, надав вказівку ОСОБА_10 проникнути до квартири з метою викрадення майна потерпілого ОСОБА_11 .
ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_11 , який сприймав дії ОСОБА_4 як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, перебуває під контролем останнього, незаконно проникла до приміщення квартири, звідки відкрито викрала належні потерпілому ОСОБА_11 речі, а саме акустичну колонку марки «BTS» вартістю 200 грн, силіконову вазу вартістю 50 грн., три тюбика клею вартістю 20 грн за одиницю, на суму 60 грн., ліхтарик чорного кольору вартістю 100 грн., настільну лампу сірого кольору, вартістю 150 грн., а всього на суму 560 грн.
В подальшому ОСОБА_10 , діючи за вказівками ОСОБА_4 , із викраденим майном вийшла з приміщення квартири.
Після цього ОСОБА_4 , пригрозивши потерпілому заподіянням шкоди здоров'ю, також вийшов з приміщення квартири та разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , утримуючи викрадене майно при собі залишили місце скоєння кримінального правопорушення.
В результаті спільних умисних, протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , потерпілому ОСОБА_11 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців, поверхневих ран обличчя, передньої поверхні грудної клітини, саден обох верхніх та нижніх кінцівок, ран в ділянці лівої верхньої кінцівки, поверхневої рани шиї, кожне з яких відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, а також спричинено матеріальний збиток на загальну суму 16560 грн.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
25.07.2025 в порядку п.2 ч.1 ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_4 .
26.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України підтверджується наступними долученими до клопотання та дослідженими доказами: Заявою про скоєння кримінального правопорушення від ОСОБА_11 від 25.07.2025; Протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , від 25.07.2025; Протоколом огляду місця події, а саме відкритої ділянки місцевості за координатами 46.97772, 31.97026 від 25.07.2025; Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11 від 25.07.2025; Протоколом пред'явлення для впізнання осіб за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_11 від 25.07.2025; Протоколом пред'явлення для впізнання осіб за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_11 від 25.07.2025; Висновком експерта № 549 від 25.07.2025, що спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 . Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 25.07.2025; Протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 25.07.2025; Протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 25.07.2025; Протоколом пред'явлення для впізнання осіб за фотознімками за участі свідка ОСОБА_14 від 25.07.2025; Протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 25.07.2025; Протоколом затримання особи ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину від 25.07.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 26.07.2025 відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.09.2025.
Постановою керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 від 18.09.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025152030001038 продовжено до трьох місяців, тобто до 26.10.2025.
Строк дії застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу спливає 22.09.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Слідчий суддя дійшов висновку, що ризики, встановленні при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, на теперішній час продовжують існувати.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання на строк від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі, що свідчить про подальшу можливість вчинення підозрюваним дій направлених на переховування від слідства або суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків або інших підозрюваних у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує, те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення вчиненого за попередньою змовою з іншими особами, а також обізнаний про можливих свідків подій, тобто перебуваючи на волі, може незаконно впливати, як на свідків, так і на інших підозрюваних, з метою зміни їх показань.
Крім того, ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється у сфері правопорушень проти власності, оскільки, підозрюваний, перебуваючи на свободі, з метою отримання незаконного прибутку вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, яке фактично припинено співробітниками правоохоронних органів.
Слідчий суддя вважає можливим продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком до 26.09.2025.
Слідчий суддя приходить до переконання, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_4 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
За вказаних вище обставин, обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який, на чому наголошувала сторона захисту, на даній стадії кримінального провадження відсутні.
Крім того маю зазначити, що на момент подання клопотання до слідчого судді, строки досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025152030001038 не були продовжені. Звертаючись з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 слідчим лише ініційовано клопотання про продовження строку досудового розслідування та не продовжено відповідно до ст. 294 КПК України.
Відповідно до наданих у судовому засіданні прокурором пояснень, строки досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025152030001038 продовжено постановою прокурора від 18.09.2025 , тобто у день розгляду клопотання.
Отже, слідчий суддя вважає можливим продовжити строки запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 лише в межах встановленого двох місячного строку досудового розслідування, оскільки на час звернення з клопотанням до слідчого судді не продовжено строки досудового розслідування.
Керуючись ст. ст. 183, 177, 197, 199, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України строком до 26.09.2025 (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 22.09.2025 о 10.20 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1