Справа № 309/1612/25
Провадження № 2/309/520/25
24 вересня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Свистак К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом:
товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс»
до
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», представником якого є Ушакавич М.П., звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилається на те, що 06.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 210406 005. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 24000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором. Кредитний договір № 210406-005 від 06.04.2021 року було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором H64958 (06.04.2021 17:05:43). Відповідно до кредитного договору відповідачу надано кредит у сумі 24000,00 грн. строком дії договору до 06.04.2022. Відповідно до умов кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 7,5 % (сума одноразової комісії складає 1800,00 грн). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. Умовами кредитного договору передбачено: позичальник має зробити 12 щомісячних платежів; позичальник повинен вносити платежі щомісячно до 6 числа відповідного місяця включно. На банківський рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 22200,00 грн, із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена кредитним договором, у розмірі 7,5 %, що в грошовому еквіваленті 1 800,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №686 від 06.4.2021 року на перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 .. Згідно розрахунку кредитної заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором №210406-005 від 06.04.2021 станом на 19.02.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед TOB «Кредитсервіс» становить 14262,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 8000,00 грн.; простроченої заборгованості за процентами 6262,2 грн. Заборгованість за кредитним договором №210406-005 від 06.04.2021 не погашена, тому в зв'язку з порушенням відповідачем кредитних зобов'язань позивач 25.03.2025 направив на адресу реєстрації відповідача досудову вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, що підтверджується витягом AT «Укрпошта» за трекінгом №0209400251815. Відповідач свідомо не скористався правом на отримання строку для погашення заборгованості за кредитним договором. Товариство просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» суму заборгованості за кредитним договором №210406-005 від 06.04.2021 за період з 06.04.2021 по 06.04.2022 у розмірі 14262,2 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак долучив до матеріалів справи заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 про місце, дату та час проведення судового засідання з розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином, як шляхом надсилання поштових відправлень на адресу зазначену в матеріалах справи та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причини неявки суду не відомі, відзив у встановлений строк без поважних причин не подав.
На підставі вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити по справі заочне рішення, проти чого не заперечує позивач.
Відповідно до ч.3 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 06.04.2024 між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання кредиту №210406-005 на суму 24 000,00 грн. зі строком дії до 06.04.2022 зі сплатою одноразової комісії за видачу кредиту від початкової суми кредит (утримується при перерахуванні суми кредиту) в розмірі 7,5 %, з відсотковою ставкою в місяць від початкової суми кредиту 7,5 %, реальною річною процентною ставкою відсотків річних - 97,5 %. Сума щомісячного платежу 3800,00 грн. (погашення тіла кредиту - 2000,00 грн., сплата відсотків - 1800,00 грн.).
Вказаний кредитний договір підписаний ОСОБА_1 06.04.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н64958.
Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується копією платіжної інструкції щодо перерахування кредитних коштів №686 від 06.04.2021 року.
25.03.2025 року ТОВ «Кредитсервіс» на адресу відповідача засобами поштового зв'язку направило досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості, яке згідно з трекінгом поштового відправлення АТ «Укрпошта», адресат відмовився.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Судом встановлено, що кредитний договір №210406-005 від 06.04.2021 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота та наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
З копії паспорту кредитного продукту «12 місяців» що пропонується для клієнта ОСОБА_1 , який підписано останньою електронним підписом встановлено, що відповідач підтвердив свою обізнаність та згоду з усіма істотними умовами кредитування з моменту відмітки про ознайомлення на сайті або з моменту фізичного підписання цього Паспорта кредитного продукту.
Позивач, надавши відповідачу кредит, свої зобов'язання за договором виконав, проте відповідач, у порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором не повернув позивачу грошові кошти.
Відповідно до розрахунку кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №210406-005 від 06.04.2021 залишок заборгованості на 19.02.2025 року становить 14262,2 грн. та складається з суми заборгованості по тілу кредиту 8000,00 грн., суми заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом 6262,2 грн..
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частиною 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем відповідно до ст. 81 ЦПК України заперечень на позовні вимоги не подано, як і не подано доказів, що свідчать про неправильність представлених позивачем розрахунків суми кредитної заборгованості, що нарахована згідно умов укладеного договору.
Судом встановлено, що розрахунок заборгованості проведений з дотриманням узгоджених сторонами вищевказаних істотних умов договору, а відповідач не надав суду жодних доказів на спростування встановлених судом обставин, а також свого розрахунку заборгованості.
Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов'язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.
Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19) та від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до закону та умов договору.
Частиною 1 ст. 520 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила ст. 1048 ЦК України поширюються і на відносини за кредитним договором (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Судом встановлено, що ТОВ «Кредитсервіс» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, грошові кошти в передбаченому договором розмірі видало відповідачу, але останній умови договору не виконує, тому з нього підлягає стягненню заборгованість за договором кредиту на користь позивача.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).
Разом з тим, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Судом встановлено, що 25.01.2023 між ТОВ «Кредитсервіс» та Адвокатським об'єднанням «Правовий діалог» укладено договір про надання правової допомоги № 25-01/2023.
З акта №3 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 25-01/2023 від 25.01.2023 встановлено, що АО «Правовий діалог» надало ТОВ «Кредитсервіс» послуги щодо підготовки та направлення/подачу позовної заяви до Хустського районного суду, вартість наданих послуг складає 7000,00 грн.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлено.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 133 та ст. 137, 141 ЦПК України.
Сплачений позивачем судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у сумі 2422,40 гривень також підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 273,280-282, 354, 355 ЦПК України, ст. 207, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1069 ЦК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (місцезнаходження: вул. Коновальця Євгена, буд. 36-Д, приміщення 65-з, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41125531) заборгованість за кредитним договором у розмірі 14262 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (місцезнаходження: вул. Коновальця Євгена, буд. 36-Д, приміщення 65-з, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41125531) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень (сім тисяч ) 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Хустського
районного суду: Сідей Я.Я.